§ 3. Право власності господарських товариств

Новий ЦК України надає можливість одній особі створити гос­подарське товариство, крім повного і командитного. Питання про можливість заснування товариства однією особою, незважаючи на активне застосування такої юридичної конструкції у практиці за­хідних країн, було доволі дискусійним у нашій літературі¹.

Як суб'єкти права власності, господарські товариства відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» і ст. 115 нового ЦК України є власниками: майна, переданого їм засновника­ми та учасниками товариств у власність як вклад до статутного ка­піталу; продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підста­вах, не заборонених законом.

Отже, суб'єктом права власності у господарських товариствах виступають господарські товариства як юридичні особи, а не їх за­сновники чи учасники. Учасники набувають лише зобов'язального

¹ Мусин В. А. Одночленньїе корпорации в буржуазним праве // Правоведение. — 1981. — №4. — С. 44; КулагинМ. И. Избранньїе трудьі. — М., 1997. — С. 19-26.

311

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб

права вимагати виплати частини доходу, яка їм належить, а також претендувати на частку в майні, що залишилася після ліквідації то­вариства (ліквідаційну квоту).

Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від ін­ших суб'єктів права і яка становить основну рису майнових відно­син у господарських товариствах, є можливість добровільного об'єд­нання майна та зусиль учасників для створення ними нового суб'єк­та господарської діяльності.

Первинним способом формування майна господарського товари­ства є вклади його учасників.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про власність», ст. 13 За­кону України «Про господарські товариства» і пункту 2 ст. 115 но­вого ЦК України вкладами учасників та засновників товариства мо­жуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінно­сті, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а та­кож інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та за­сновника у статутному (складеному) капіталі. Оцінка вкладів здійс­нюється в порядку, передбаченому статутними документами, якщо інше не передбачено законодавством України.

Враховуючи певні особливості такого господарського товариства, як акціонерне, законодавець окремо врегулював питання щодо об'єктів його права власності.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про власність» об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за раху­нок продажу акцій, одержане внаслідок його господарської діяльнос­ті, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом. Акціонерне товариство визнається власником майна, яке заснов­ники та учасники згідно з договором про створення акціонерного товариства передають йому у власність. Це майно є вкладами засно­вників і учасників.

Вклади — це фіксовані частки майнової участі цих осіб у статут­ному капіталі товариства, вартість яких у грошовому вираженні ви­значається вартістю акцій, на які поділений статутний капітал. Ви­ди вкладів і порядок оцінки визначаються установчими документа­ми товариства, якщо інше не передбачено законом. Згідно зі ст. 155 ЦК України статутний капітал акціонерного товариства утворюєть­ся з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ни­ми акцій. Статутний капітал товариства визначає мінімальний роз­мір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом.

312

Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна. Це виготовлена у процесі господарювання продукція, доходи від прода­жу облігацій, інших цінних паперів, кредити банків, надходження від продажу акцій, пожертвування тощо.

Юридичними підставами виникнення права власності господар­ських товариств є відповідні договори, згідно з якими утворюється статутний капітал товариства.

В акціонерному товаристві засновники вносять свої вклади згід­но з договором про створення акціонерного товариства, інші акціо­нери — на умовах договору купівлі-продажу акцій. Але майно това­риства виникає не тільки внаслідок об'єднання майна засновників і учасників, а ще й у результаті власної господарської діяльності, ін­ших дій, не заборонених законом.

Товариство стає власником майна на підставі цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, кредитних та ін.).

Особливості перетворення державних підприємств на акціонерні товариства у процесі приватизації визначені законами України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р. та «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплек­сі» від 10 липня 1996 р., іншими нормативними актами.

Майно, що перебуває у власності господарського товариства, по­діляється на фонди.

Статутний (складений) капітал — це виражена у грошах сукуп­ність вкладів учасників у майно при створенні товариства для забез­печення його діяльності у розмірах, визначених установчими доку­ментами.

Для окремих видів господарських товариств законодавець вста­новив визначені розміри і порядок створення статутного капіталу.

Так, мінімальний розмір статутного капіталу для акціонерних товариств становить суму, еквівалентну 1 250 мінімальним заробіт­ним платам, а для товариств з обмеженою відповідальністю — 100 мінімальним заробітним платам (статті 24 і 52 Закону України «Про господарські товариства»).

Крім мінімального розміру статутного капіталу, законодавством (частини 3 і 4 ст. 13 Закону України «Про господарські товарист­ва») встановлюються певні обмеження щодо коштів, за рахунок яких може формуватися статутний капітал (забороняється викорис­товувати для цього бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу), та гарантії щодо підтвердження платоспроможності юри­дичних осіб — засновників відкритих АТ (їхній фінансовий стан Щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного ка­піталу має бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).

313

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАБА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ