Глава 5. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна

що являють собою твори відомих римських вчених). Це друга скла­дова частина предмета науки цивільного права.

Третьою складовою частиною предмета цивільно-правової науки слід вважати порівняльний аналіз цивільно-правового розвитку в зарубіжних країнах, вивчення зарубіжного законодавства та до­свіду і знань зарубіжної цивільно-правової доктрини.

Слід зазначити, що у правовій державі суспільні відносини, що складають предмет цивільного права, повинні підлягати критичній оцінці з точки зору добра і справедливості. Це зумовлюється існу­ванням у цивільно-правовій науці прагнення досягти певних ідеа­лів добра і справедливості в цивільно-правовому регулюванні. Дана проблема вирішується за допомогою цивільно-правової політики¹. Вона має справу з вивченням того, як повинні розвиватися суспіль­ні відносини і яким має бути досконале правове регулювання, що є доцільним, розумним і справедливим. Цивільно-правова політика як складова частина науки цивільного права вивчає сучасні тенден­ції економіко-правового розвитку, прогнозує розвиток цивільно-правових явищ. Зазначене є також складовою частиною цивільно-правової науки.

Отже, цивілістика вивчає поняття цивільного права та його міс­це у системі права, історичний розвиток, аналізує чинне законодав­ство та закономірності розвитку цивільно-правових норм, їх зміст і систематизацію, досягнення зарубіжної цивільно-правової доктри­ни, проводить порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного за­конодавства, прогнозує сучасні тенденції розвитку цивільного пра­ва на підставі оцінки сучасних суспільних відносин, які складають предмет цивільно-правового регулювання.

Необхідно також вирізнити зміст цивільно-правової науки: су­купність знань щодо цивільно-правових явищ, які можна система­тизувати за основними розділами цивілістики. До них належать вчення про правовідносини, вчення про правоздатність, вчення про цивільно-правову відповідальність, про юридичні факти тощо. Роз­діли знань, що складають зміст цивілістики, не збігаються з систе­мою цивільного права.

Положення цивільно-правової науки не тільки складають основу для створення цивільно-правових норм, а й розробляють самостійні теоретичні категорії, як наприклад, цивільно-правовий обіг — су­купність угод усіх учасників і зобов'язальні відносини, що виника­ють на підставі цих угод.

Отже, наука цивільного права — це систематизовані знання про цивільно-правові явища, їх властивості і закономірності розвитку,

¹ Муромцев С. Что такое догма права? // Юрид. вестник. — 1884. — № 3.

спроби і шляхи досягнення ефективності цивільно-правового регу­лювання суспільних відносин, розробка нових знань на підставі вивчення та співвідношення історичного розвитку, а також аналізу досягнень вітчизняної та зарубіжної цивілістики.

§ 2. Методи дослідження науки цивільного права

Методи наукового дослідження — це прийоми, способи і засоби вирішення відповідних наукових завдань.

Метод (від грец. теіосюз — шлях дослідження, спосіб пізнання) — це спосіб пізнання дійсності і її відтворення в мисленні. Юридичний метод як шлях пізнання — це шлях поглиблення і розвитку знань, безперервний рух від накопичених знань до їх збагачення, до більш високого рівня, більш змістовного знання. Юридичний метод — це юридичне знання в його формуванні, зміні, поглибленні і розвитку.

У юридичній науці використовують загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Загальнонаукові методи застосовуються в усіх суспільних науках. Загальнонаукові методи — це методи філософ­ського характеру, що визначають загальну методологічну спрямо­ваність кожного дослідження. До них належать матеріалістичні ме­тоди пізнання розвитку суспільних відносин і, перш за все, метод матеріалістичної діалектики. Виходячи з нього, правове досліджен­ня має базуватися на об'єктивному і всебічному аналізі реальної дійсності, тобто на конкретних суспільних відносинах, реальній практиці, оцінці історичного розвитку. Отже, досліджуючи певні правові явища у сфері суспільних відносин, вчений використовує загальнофілософські методи пізнання дійсності.

Крім загальнофілософських, у правовій науці (в тому числі й у цивілістиці) використовують спеціальні методи, тобто такі способи і прийоми дослідження, притаманні певній науці, до яких належать соціологічні методи, порівняльний метод, метод комплексного ана­лізу та системний метод.

Соціологічний метод — це метод спеціального соціологічного пізнання і прийомів. Цивільно-правова наука глибоко і всебічно вивчає багатоманітні зв'язки цивільного права з життям суспільст­ва і держави і навпаки — вплив суспільних відносин на цивільне право. Спрямованістю соціологічного методу є вивчення ефективно­сті застосування норм цивільного законодавства та його інститутів. Це неможливо без конкретного аналізу судової практики, проведен­ня соціологічних опитувань, вивчення матеріалів засобів масової ін­формації.

Порівняльний метод заснований на вивченні правового регулю­вання відповідних правовідносин в інших законодавствах і право-

52

53

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА