Глава 1. Поняття цивільного права

товариства (корпорації) не змінює майнової орієнтації цих від-юсин.

До предмета цивільного права належать не лише майнові, а й >собисті немайнові відносини. З цього приводу в юридичній літера-гурі існує традиційна дискусія. Є думка, що такі відносини не регу-іюються цивільним правом, оскільки не мають оціночно-вартісного сарактеру (завдяки нематеріальній природі їх об'єктів). О. А. Кра-:авчиков дав вичерпну характеристику концепцій, що виникли в іроцесі обговорення питання про місце особистих немайнових від-юсин у структурі предмета цивільного права. З цього приводу він іазиває три точки зору: негативну концепцію, радикальну концеп­цію і позитивну концепцію¹. Згідно з першою — цивільне право ре-■улює тільки особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими, і решту відносин лише охороняє; згідно з другою — відносини, що :тосуються благ, невід'ємних від особистості, створюють самостій-шй предмет правового регулювання; згідно з третьою — цивільне іраво не лише охороняє особисті немайнові відносини, а й регулює х. Усі ці концепції мають свої позитивні риси і свої вади.

У даний час, враховуючи прийнятий Верховною Радою України І,К, де мають місце глава 15 «Нематеріальні блага» і глава 20 ■ Особисті немайнові права фізичної особи», більш прийнятною слід іважати думку, що цивільне право не лише охороняє особисті не-іайнові відносини, а й регулює їх. Основою для цього слід вважати даний метод правового регулювання, який передбачає юридичну >івність сторін².

§ 3. Метод цивільно-правового регулювання

Поняття методу цивільно-правового регулювання охоплює су-:упність правових засобів і прийомів впливу на майнові та особис-і немайнові відносини, які дістали відображення в цивільно-пра-ових нормах.

Визначальною ознакою методу цивільно-правового регулювання успільних відносин є юридична рівність сторін. Ні один із учасни-:ів цивільно-правових відносин не може примусити іншого учасни-:а до певної поведінки за формою і суттю. З цією ознакою пов'язана і інша ознака, а саме: диспозитивність сторін у цивільно-правових ідносинах. Поняття диспозитивності означає, що учасники

Красавчиков О. А. Гражданско-правовое регулирование личньїх неимуществен-ньіх отношений и Свод законов Советского государства // Проблеми гарантии осу-ществления и защитьі прав граждан: Материальї науч.-практ. конфер., посвященной 175-летию возобновления Тартуского ун-та. — Тарту, 1977. — С. 12. Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. — СПб., 1996. — С. 12.

можуть діяти на свій розсуд, вирішуючи питання щодо прав та обо­в'язків уданому правовідношенні. Взаємовідносини сторін визнача­ються лише їх узгодженою волею.

Можливість діяти на свій розсуд визначає ще одну рису методу цивільно-правового регулювання. Це — ініціативність сторін при встановленні їх взаємовідносин і зв'язків між ними.

Сторони цивільних правовідносин самостійні і незалежні у ви­рішенні питань своєї поведінки у власних взаємовідносинах, тому передбачається, що спори і спірні питання між ними вирішуються судом. Це може бути суд загальної юрисдикції, господарський або третейський суд.

Для учасників цивільних правовідносин, які не виконують своїх обов'язків, порушують права інших учасників цивільних правовід­носин, настає цивільно-правова відповідальність, що полягає у за­стосуванні до порушників засобів захисту і мір цивільної відпо­відальності, які мають переважно майновий характер.

Такі риси методу цивільно-правового регулювання в сукупності забезпечують вплив цивільного права на майнові та особисті не­майнові суспільні відносини, які становлять предмет цивільного права.