Глава 8. Захист цивільних прав

ного права, так і в зарубіжних законодавствах. Так, згадування ♦ наступального самозахисту» є в коментарі до ст. 1642 «право утри­мання» Цивільного уложення 1910 р. Такий різновид засобів само­захисту, як самовільне утримання чужого майна з метою змусити боржника до виконання взятого на себе зобов'язання, можливий був виключно у випадках, передбачених законом, що чітко визна­чав умови такого утримання. Цей термін введено також до цивіль­них кодексів Російської Федерації, Узбекистану (п. З ст. 9), Киргиз­стану (ст. 14), але без достатнього визначення поняття.

Під самозахистом розуміють застосування особою, право якої по­рушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не супере­чать моральним засадам громадянського суспільства (ст. 19 ЦК України).

До них, наприклад, належать дії власника або іншого законного володільця, що спрямовані на захист майна, а також дії, здійснені у стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Характерні ознаки самозахисту:

1. самозахист здійснюється тоді, коли порушення суб'єктивного права вже відбулося і продовжується;

2. обстановка (обставини місця і часу) виключає можливість звернення до державного захисту, хоча і не виключає можливості звернення до судового захисту (оскільки особа самостійно визна­чає найбільш дієві засоби захисту своїх інтересів);

3. самозахист здійснюється, перш за все, силами самого потер­пілого (можливість допомоги інших фізичних або юридичних осіб не виключається);

4. самозахист не може виходити за межі дій, необхідних для при­пинення правопорушення, і має відповідати характеру самого пра­вопорушення (щоб не вийти за межі необхідної оборони)¹.

Способи самозахисту можуть як обиратися самою особою, так і визначатися договором, законом або іншим нормативно-правовим актом.

Використання названих заходів самозахисту має свої межі, що підкоряються загальноприйнятим нормам і принципам здійснення суб'єктивних цивільних прав. Неприпустимо застосовувати заходи самозахисту таким чином, щоб порушувати права та законні ін­тереси інших осіб. Якщо використання недозволених засобів захис­ту призводить до спричинення шкоди майну або здоров'ю інших осіб, то виникає передбачений законом обов'язок відшкодування спричиненої шкоди.

¹ Кораблева М. С. Защита гражданских прав: новьіе аспекти // Актуальньїе пробле­ми гражданского права. — М., 1999. — С. 76-108.

Способи самозахисту мають відповідати змісту порушеного права та характеру дій, якими воно порушене.

Не підлягає відшкодуванню шкода, завдана особою при здійснен­ні нею права на самозахист, у тому числі в стані необхідної оборони, якщо її межі не були перевищені (п. 1 ст. 1169 ЦК України).

Необхідна оборона є комплексним інститутом, що регламенту­ється як цивільним, так і кримінальним правом. У цивільному пра­ві поняття необхідної оборони дещо ширше, ніж у кримінальному. У цивільному праві до необхідної оборони відносять дії, що підпада­ють під поняття цивільного правопорушення, але не тягнуть за со­бою заходів юридичної відповідальності. Правовим наслідком дій у стані необхідної оброни є, з точки зору цивільного права, те, що спричинена нападаючому шкода не підлягає відшкодуванню.

Але, якщо при здійсненні права на самозахист особа завдала шкоду іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка вчинила протиправну поведінку. Якщо така шкода заподіяна засо­бами самозахисту, не забороненими законом, та не суперечить моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію (п. 2 ст. 1169 ЦК України).

З цих положень напрошується висновок про те, що лише шкода, заподіяна не забороненими законом засобами при здійсненні права на самозахист, не підлягає відшкодуванню. В усіх інших випадках особа, яка вчинила протиправну дію, навіть у стані крайньої необ­хідності, має відшкодувати заподіяну шкоду.

Захист цивільних прав та інтересів Президентом. України, органами державної влади, органами влади Автономної Респу­бліки Крим або органами місцевого самоврядування (ст. 17 ЦК України). Президент України здійснює захист цивільних прав та ін­тересів у межах повноважень, визначених Конституцією України. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який здійснює захист цивіль­них прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встанов­лені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазна­ченими органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є пе­решкодою для звернення за їх захистом до суду.

Захист прав нотаріусами — це нова форма способу захисту, введена до ЦК України, значення якої важко переоцінити в сучас­них умовах. Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист Цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі. Порядок вчинення виконавчих написів нотаріусами

78

79

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ