Глава 20. Строки та терміни. Позовна давність у цивільному праві

строку має прямо випливати зі змісту відповідної норми закону або умов укладеної угоди.

Порушене суб'єктивне цивільне право підлягає захисту. Воно реа­лізується у рамках охоронювальних правовідносин, до яких нале­жать гарантійні зобов'язання якості продукції, робіт та послуг, що є дійсними протягом певних строків (гарантійні строки).

Договором або законом може бути встановлений строк, протя­гом якого продавець гарантує якість товару (п. 2 ст. 675 ЦК України) або підрядник гарантує якість виконаної роботи (п. 1 ст. 859 ЦК України). Такий строк є гарантійним.

Так, гарантійний строк за договором капітального будівництва становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, як­що більший гарантійний строк не встановлений договором або зако­ном. Протягом гарантійного строку підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній докумен­тації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору (п. 1 ст. 884 ЦК України).

У ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та органи, що здійснюють примусовий захист прав фізичних та юридичних осіб. Цивільне законодавство передбачає випадки, коли порушене суб'єктивне право може захищатися особистими односто­ронніми діями уповноваженої особи без звернення до компетентно­го юрисдикційного органу. Це має місце, зокрема, при застосуванні самою особою до правопорушника заходів (санкцій) оперативного характеру.

З терміном «оперативність» асоціюється негайне реагування особи на порушення її права, але сам оперативний захист здійс­нюється у певному порядку і в строки, встановлені законом або до­говором.

Оперативною санкцією є, зокрема, одностороннє зупинення зу­стрічного виконання або відмова від виконання зобов'язання, пе­редбачені п. З ст. 538 ЦК України: у разі невиконання однією зі сто­рін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних під­став вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Для визнання право­мірності такої відмови від зустрічного виконання зобов'язання сто­роні не потрібно звертатися до суду. Строк (термін) для такої відмо­ви визначає сама сторона за зобов'язанням.

Важливу роль у захисті прав та інтересів учасників цивільних правовідносин відіграють претензійні строки. Суть претензійного264

порядку вирішення цивільно-правового спору полягає у тому, що особа, право якої порушене, звертається з претензією до зобов'яза­ної особи про добровільне задоволення вимог уповноваженого: про визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушен­ня права, передачу речі, відшкодування збитків тощо. Претензійне врегулювання спорів між учасниками цивільно-правових зв'язків, що ґрунтується на добровільній та взаємній повазі інтересів сто­рін, — найдоцільніший спосіб усунення відхилень від нормального розвитку цивільного обороту.

За загальним правилом пред'явлення претензій не обов'язкове за спорами, в яких обома учасниками (або хоч одним з них) є громадя­нин (крім відносин з перевезень і надання послуг зв'язку).

У відносинах, де сторонами виступають господарюючі суб'єк­ти — юридичні та фізичні особи, останні застосовують у випадках, передбачених ГПК України, або за домовленістю між собою заходи досудового (претензійного) врегулювання господарських спорів. Зо­крема, спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку та договору, заснованому на державному за­мовленні, можуть бути передані на вирішення до господарського су­ду за умови додержання сторонами встановленого для даної катего­рії спорів порядку їх досудового врегулювання.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення ванта­жу, пошти, є обов'язковим пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевіз­ника відповіді у місячний строк.

Якщо законодавством, яке регулює конкретний вид господарсь­ких правовідносин, не встановлено окремого порядку і строків пред'явлення та розгляду претензій, то застосовуються загальні по­ложення про досудове врегулювання спорів, передбачені стаття­ми 5-11 ГПК України.

Разом з тим, не зазначено строку, протягом якого одна особа мо­же пред'явити претензію до іншої. Очевидно, це можна зробити у межах строків позовної давності, встановлених для певних вимог. Претензія підлягає розгляду у місячний строк, який обчислюється з дня її одержання відповідачем. Обґрунтовані вимоги заявника ма­ють бути задоволені, а коли претензію відхилено, — у письмовій відповіді слід подати мотиви її відхилення.

265

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ