Глава 6. Поняття і особливості цивільного правовідношення

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ

ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 6 Поняття і особливості цивільного правовідношення

§ 1. Поняття цивільного правовідношення

Внаслідок регулювання нормами цивільного права суспільних відносин за участю громадян та організацій, вони набувають право­вої форми і стають цивільними правовідносинами. Цивільне право­відношення — це суспільне відношення, врегульоване нормами ци­вільного права. Йому притаманні риси будь-якого суспільного від­ношення. А оскільки це правовідношення врегульоване саме нормами цивільного права, то для нього характерні ті особливості, що вирізняють цивільно-правові стосунки з-понад усіх інших. Це визначення склалося історично та є найбільш поширеним і загаль­новживаним. Але існує точка зору на визначення правовідношення, що, на думку її авторів, дещо відрізняється від описаної вище та більше відповідає суті приватно-правового характеру цих відно­син¹. Так, вони вважають, що цивільне правовідношення є лише юридичною формою суспільних відносин, які регулюються норма­ми цивільного права. Тому результатом правового регулювання є не привнесення нової, юридичної сторони, а лише надання відповідної форми фактичному відношенню, що склалося. Завданням юриспру­денції є не створення нових відносин, а саме надання відповідної форми існуючим, що відповідає суті обох позицій, які насправді не дуже відрізняються одна від одної.

Предметом цивільного права є майнові та особисті немайнові від­носини. Внаслідок застосування норм права виникають майнові або особисті немайнові правовідносини.

¹Белов В. А. Гражданское право: Общая часть. — М., 2002. — С. 179.

У першу чергу цивільне право регулює майнові відносини — це основа економічного розвитку будь-якої країни. Але це правове ре­гулювання має певну специфіку. І основна специфічна риса полягає в тому, що правовідношення є зв'язком між надбудовою у вигляді норм права та суспільними відносинами, що становлять економічну основу суспільства.

§ 2. Особливості цивільних правовідносин

Цивільно-правові відносини регулюються специфічним, харак­терним лише для них та їх похідних, методом рівності сторін.

Учасникам цивільно-правових відносин притаманна властивість мати певне коло цивільних прав та обов'язків, здійснення яких за­безпечується засобами державного примусу. При реалізації захисту цивільно-правових інтересів сторін також реалізується принцип рівності сторін.

Учасники цивільних правовідносин характеризуються як юри­дичною рівністю сторін, так і майновою відокремленістю їх, що зу­мовлює деякі інші специфічні риси цивільно-правових відносин.

Для цивільно-правових відносин характерна ініціатива сторін. Воля й ініціатива сторін необхідна як на етапі формування відносин (чи вступати в договірні відносини, з ким саме, який вид договору об­рати тощо), так і на етапі реалізації цивільно-правової відповідально­сті (лише від суб'єкта права залежить, застосовувати передбачені за­коном методи примусового впливу на контрагента чи ні).

Суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів.

Найпоширенішою підставою виникнення правовідносин для ци­вільного права є договір. Найсуттєвішою рисою цих правовідносин є те, що сторони рівні при реалізації своїх прав, незалежні одна від одної, жодна з них не має і не може мати переваг перед іншою або нав'язувати свої умови при укладенні або виконанні договору. Кре­дитор вправі вимагати від боржника певної поведінки, але боржник добровільно взяв на себе обов'язок і несе відповідальність перед за­коном у силу закону, а не в силу особливого положення боржника. Рівність сторін реалізується не лише в договірних відносинах, а й у позадоговірних. Так, коли правовідношення виникає поза вольовою поведінкою осіб, тоді сторони також абсолютно рівні в реалізації своїх прав і обов'язків, вони підкоряються лише волі закону, а не одна одній. Якщо мають місце майнові правовідносини, які є пред­метом цивільного права, але міняється метод правового регулюван­ня, то йтиметься вже про іншу галузь права. Так, при виконанні

62

63

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАБОВІДНОШЕННЯ