Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб

на «статутний капітал», а й функція статутного капіталу і встанов­лений принцип кореляції між статутним капіталом та чистими ак­тивами товариства.

Так, ст. 144 ЦК України встановлює, що у разі, якщо після за­кінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявить­ся меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зо­бов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і за­реєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, то­вариство підлягає ліквідації¹.

Аналогічне правило передбачене ст. 155 ЦК України щодо статутного капіталу акціонерних товариств.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про господарські товарист­ва» зменшення статутного фонду не допускалося за наявності запе­речень кредиторів, але старе законодавство не встановлювало самої процедури повідомлення господарським товариством про зменшен­ня статутного фонду та порядок виявлення волі кредиторами щодо цього.

Оскільки статутний фонд не містив функції гарантій виконан­ня зобов'язань перед кредиторами, питання зменшення статутно­го фонду не зачіпали інтересів кредиторів. Зміна у кодексі функ­цій статутного капіталу ставить завдання чіткого врегулювання порядку зменшення статутного капіталу в господарських товари­ствах².

Відповідно до статей 144, 157 ЦК України зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, а також акціонерного товариства буде допускатися після повідом­лення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припи­нення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшко­дування їм збитків. Як суб'єкт права власності, господарські това­риства здійснюють свої правомочності з володіння, користування і розпорядження належним їм майном через органи управління в по­рядку, передбаченому законом і установчими документами.

¹ Шевченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко І. М. Проблеми вдосконалення правово­ го регулювання права приватної власності. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Ко- рецького НАН України, 2002. — С. 68. Глава написана І. М. Кучеренко.

² Там само.

§ 4. Право власностігосподарських об'єднань

Закон України «Про підприємства в Україні» (ст. З)¹надає під­приємствам право об'єднувати на добровільних засадах виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не супере­чить антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, кон­сорціуми, концерни, інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Об'єднання діють на підставі договору або статуту, що його за­тверджують їх засновники або власники. Членами об'єднання мо­жуть бути лише підприємства, які при входженні до об'єднання збе­рігають права юридичної особи.

Відповідно до п. З ст. З Закону України «Про підприємства в Україні» об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах бан­ків, печатку зі своїм найменуванням.

Отже, господарське об'єднання — це складна організація, створе­на на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасни-ків, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа.

Як юридична особа господарське об'єднання є власником майна, що юридично відокремлене від майна його членів.

Особливості відносин власності господарських об'єднань виявляю­ться в тому, що майно, яке стає власністю об'єднання, належить суб'єктам власності — окремим юридичним особам. Тобто власність господарських об'єднань виникає на основі власності їх членів.

Інша особливість цих відносин — добровільний порядок їх ви­никнення. Об'єднання стає власником частини майна своїх членів, добровільно переданої у його власність.

Право власності господарського об'єднання закріплює належ­ність майна, добровільно переданого юридичній особі його заснов­никами, іншими юридичними особами.

Отже, суб'єктами права власності виступають господарські об'єд­нання як новостворені юридичні особи.

Об'єктом права власності об'єднання є майно, добровільно пере­дане йому підприємствами й організаціями, а також набуте у ре­зультаті господарської діяльності та на інших підставах, не заборо­нених законом (ст. 27 Закону України «Про власність»). Оскільки підприємства, які входять до складу об'єднань, зберігають права

¹ ВВР УРСР. — 1991. — № 24. — Ст. 272.

316

317

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ