Глава 33. Цивільно-правовий договір

Нарівні з істотними умовами договорів цивільно-правова доктри­на також виділяє звичайні та випадкові умови. За відсутності ле­гального визначення цих понять (на противагу істотним умовам) іс­нують різні точки зору та різна класифікація звичайних та випад­кових умов. Узагальнюючи висловлені точки зору, треба сказати, щозвичайними є ті умови договору, які базуються на диспозитив­них нормах закону або звичаях. їх внесення до тексту договору не є обов'язковим, їх наявність чи відсутність не впливає на факт укла­дення договору, вони не потребують окремого погодження, однак стають обов'язковими для сторін у силу самого факту укладення до­говору. Такими умовами можуть бути, наприклад, умови щодо від­шкодування завданої шкоди, порядку розгляду спорів — за відсут­ності таких домовленостей у договорі ці питання будуть вирішува­тися відповідно до загальних норм права.Випадковими вважаються ті умови договору, які хоч і не мають значення для укладення дого­вору, але набувають юридичного значення лише у разі їх включен­ня до самого договору (на противагу звичайним умовам, що стають обов'язковими у силу самого факту укладення договору). Випадко­вими, як правило, розглядаються умови щодо питань, які або взага­лі не врегульовані законодавством, або певним чином виходять за межу нормативно встановлених диспозитивних норм, але щодо яких існує домовленість сторін договору.

Важливе значення при укладенні і виконанні договорів, а особ­ливо у разі вирішення спорів, має тлумачення умов договору. ЦК Української РСР 1964 р. не містив легального визначення поняття тлумачення умов договору, що мало наслідком різні підходи при вирішенні спорів за договорами. НовийЦК України заповнив цю прогалину в законодавстві і визначив загальні підходи до тлума-ченння договорів. Відповідно до статей 213 та 637ЦК України зміст договору може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін тлумачення змісту договору може бу­ти здійснено за рішенням суду. При тлумаченні змісту договору бе­реться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відно­син значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин договору, їх зміст встановлюється порівнянням відповідної частини договору зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за зазначеними правилами немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться ме­та договору, зміст попередніх переговорів, усталена практика відно­син між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка

сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істот­не значення. У разі тлумачення умов договору можуть враховувати­ся також типові умови (типові договори), навіть якщо у договорі не­має посилання на ці умови.