§ 2. Авторське право і суміжні права

Регулюванню авторських і суміжних прав у ЦК України присвя­чені глава 36 «Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)» і глава 37 «Право інте­лектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та про­граму (передачу) організацій мовлення (суміжні права)». Детально положення кодексу розкриті у спеціальному Законі України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. (в редакції Закону України від 11 липня 2001 р. № 2627-ІП). Джерелами ав­торського права є також інші закони з різних напрямів наукової, літературної і художньої творчої діяльності, що були прийняті Вер­ховною Радою України за останні десять років. Серед них — Основи законодавства України про культуру (1992 р.)¹, закони України «Про інформацію» (1992 р.)², «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992 р.)³, «Про науково-технічну інформацію» (1993 р.)⁴, «Про телебачення і радіомовлення» (1993 р.)⁵, «Про рекламу» (1996 р.)⁶, «Про видавничу справу» (1997 р.)⁷, «Про кінематографію» (1998 р.)⁸, «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» (2000 р.)⁹та ін.

Важливими джерелами українського авторського права і суміж­них прав є міжнародні договори і угоди, зокрема Бернська конвенція

1	ВВР.	— 1992.	— № 21. — Ст. 294
2	ВВР.	— 1992.	— М 48. — Ст. 650
Л	ВВР.	— 1993.	— № 1. — Ст. 1.
4	ВВР.	— 1993.	— № 33. — Ст. 345
5	ВВР.	— 1994.	— № 10. — Ст. 43.
І.	ВВР.	— 1996.	— № 39. — Ст. 182
■1	ВВР.	— 1997.	— № 32. — Ст. 206
1	ВВР.	— 1998.	— № 22. — Ст. 114
и	ВВР.	— 2000.	— № 5-6. — Ст. 46

Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони

про охорону літературних і художніх творів (1886 р.)¹, Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961 р.)², Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фоно­грам (1971 р.)³, Брюссельська конвенція про розповсюдження сиг­налів, що несуть програми, які передаються через супутники (1974 р.)⁴, Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.)⁵. На­ціональне законодавство у сфері авторського права базується на принципі, зазначеному в ст. 5 Закону України «Про авторське пра­во і суміжні права»: «Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встанов­лено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору».

1. Поняття, об'єкти та суб'єкти авторського права Авторське право — це сукупність норм цивільного права, якими регулюються відносини щодо визнання авторства й охорони творів науки, літератури і мистецтва, встановлення режиму їх викорис­тання, наділення їх авторів немайновими і майновими правами, за­хисту прав авторів та інших правоволодільців.

Об'єкти авторського права

Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) визначено, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1. літературні письмові твори белетристичного, публіцистич­ного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

1. виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

2. комп'ютерні програми;

3. бази даних;

4. музичні твори з текстом і без тексту;

2. драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографіч­ні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

5. аудіовізуальні твори;

6. твори образотворчого мистецтва;

Інтелектуальна власність: Словник-довідник. — Т. 1. — К.: Ін Юре, 2000.

Там само.

Там само. ⁴ Там само. ° Там само.

400

26 3-285

401

Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ