Глава 21. Право власності

Переданням майна вважається вручення його набувачеві, пере­візникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріаль­ному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчен­ня або з моменту набрання законної сили рішенням суду про ви­знання дійсним договору, не посвідченого нотаріально.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстра­ції, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросо­вісний набувач набуває право власності на нього, якщо майно не мо­же бути витребуване у нього, відповідно до норм ст. 388 ЦК України.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його влас­ником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через 15, а на рухоме майно — через 5 років з часу спливу позовної давності.

Крім договорів, похідним визнається і такий спосіб набуття пра­ва власності, як спадкування, незалежно від того, чи є підставою спадкування заповіт або закон.

Фізична особа може набути право власності шляхом приватиза­ції державного майна та майна, що є в комунальній власності. При­ватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, — це юридичні факти, зазначені у законі. Стаття 346 ЦК України встановлює підстави припинення права власності. До них належать:

1. відчуження власником свого майна;

2. відмова власника від права власності;

3. припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4. знищення майна;

5. викуп пам'яток історії та культури;

6. викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7. викуп нерухомого майна з метою суспільної необхідності земе­льної ділянки, на якій воно розміщене;

8. звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9. реквізиції;

10. конфіскації;

11. припинення юридичної особи чи смерть власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, вста­новлених законом.

Оскільки виникнення права власності на річ в однієї особи водно­час припиняє право власності на ту саму річ в іншої особи, підстави виникнення права власності розглядаються і як підстави припинен­ня права власності.

Стаття 347 ЦК України зазначає, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке не під­лягають державній реєстрації, право власності на нього припиня­ється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке підля­гають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до дер­жавного реєстру.

Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, що був прийнятий ра­ніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.

У разі, якщо майно не відчужене власником у встановлені зако­ном строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового прода­жу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна.

Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, на набуття якого за законом, що був прийнятий пізніше, потрібен особливий дозвіл, а в його видачі цій особі було відмовлено, це майно підлягає відчуженню у порядку, встановленому частиною першою ст. 348 ЦК України.

Право власності на майно припиняється у разі його знищення.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєс­трації, право власності на це майно припиняється з моменту внесен­ня за заявою власника змін до державного реєстру.

Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності здійс­нюється за згодою власника або за рішенням суду в порядку, вста­новленому законом. Рішення про викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності приймається у межах своєї компетенції

284

285

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ