206 Частини і частки мови

в) терміни іншомовного походження: атома, радіуса, сектора, катода (але синтаксису); назви машин та їх частин: комбайна, трактора, мотора;

г) назви мір довжини, ваги, часу: метра, грама, дня, гектара, мільйона, тижня (але віку, року), листопада (але листопаду — дія).

Закінчення -у (-ю) мають:

а) назви країн, областей, будь-яких територій (власних і загальних): Алжиру, Афганістану, Донбасу, Кавказу, Кіпру; краю, байраку, лугу, майдану, яру, але: хутора, а також — ліска, ярка — зменшені форми на -к;

б) гідронімічні назви (власні і загальні): Бугу, Дунаю, Черемошу, Дону, Світязю, Синевиру (але Дінця, Псла, Дністра —кінцевий наголошений склад); лиману, потоку, ставу, але: ставка, потічка — суфікс -к;

в) назви явищ ирироди: вітру, граду, землетрусу, грому, снігопаду;

г) назви сукупних понять: ансамблю, колективу, оркес­тру, кодексу, бузку;

ґ) речовинні іменники: азоту, кисню, граніту, гіпсу, цитрамону, ячменю;

д) абстрактні назви (назви почуттів, процесів, станів тощо): болю, жалю, страху, конфлікту, сорому, заліку, екзамену, іспиту, рейсу;

е) назви ігор, танців: футболу, тенісу, хокею, вальсу, але — гопака;

є) назви споруд, їх частин: палацу, метрополітену, коридору, але куреня;

ж) літературознавчі терміни: жанру, нарису, памфлету, альманаху, образу.

• У давальному відмінку іменники чоловічого роду закінчуються на -ові, -еві, -еві\ -у, -ю\ Петрові, бра­тові (тверда група), журавлеві, секретареві, водієві (м’яка ірупа), товаришеві, керманичеві (мішана група). А також — Петру, журавлю, керманичу. Але у власних назвах на -ів, -їв, -ов, -ев, -ин, -ш, -ш пишеться лише закінчення -у: Києву, Львову, Лебедину, Пришвіну, Пскову. Іменники се­реднього роду мають закінчення -у (-/о): селу, морю, прізвищу, серцю (зрідка — селові, серцеві). Паралельні форми мають іменники середнього роду (назви істот) із

суфіксом -л>: теляткові — телятку, дівчаткові — дівчатку, ведмежаткові — ведмежатку.

н У кличному відмінку однини:

Закінчення -у (-ю) мають: іменники твердої групи із суфіксами -ик> -ок, -ник, -к(о): братику, синку, садівнику, батьку, а також іменники: діду, тату, сину:; іменники іншомовного походження на г, к₉ х. Жаку, Людвігу Фрідріху\ іменники м’якої групи: Сергію, краю, коню, лікарю; мішаної (загальні назви) з основою на шиплячий (крім ж): слухачу, товаришу.

Закінчення -е (-є) мають: безсуфіксні іменники твердої групи: Петре, Іване, морозе, дубе, козаче; іменники м’якої групи із суфіксом -ець: молодче, хлопче (але: бійцю, знавцю, борцю); мішаної — власні назви з основою на шиплячий та загальні з основою на -р, -ж: Довбуше, стороже, каме­няре.

Третя відміна.

иВ орудному відмінку однини кінцевий приго­лосний основи (крім губних, р, щ) подвоюється, якщо стоїть після голосного: віссю, в ’яззю, миттю, ніччю, тінню, але: любов'ю, матір'ю, нехворощю, жовчю, якістю\

• У кличному відмінку однини іменники цієї відміни мають закінчення -е: подороже, любове, радосте.

Четверта відміна.

Іменники четвертої відміни у всіх відмінках, крім називного, знахідного і орудного однини, мають суфікси -ат-_у -ят-: козеня, коліща; козеняти, коліщати; козеняті, коліщаті; козеня, коліща; козеням, коліщам; на козеняті, коліщаті і т. д Суфікс -єн- вживається у всіх відмінках, крім називного і знахідного однини: плем'я, племені, пле­мені, плем'я, племенем, у племені і т. д. Крім того, в родовому і орудному однини можуть бути паралельні форми: племені — плем 'я, племенем — плем 'ям. Кличний відмінок збігається з називним.

¹ Див. тему «Правопис подвоєних приголосних»