170 Графіка та орфографія

•» Вправа 76

За допомогою префіксів утворіть від наведених основ нові слова.

Обгрунтуйте правопис цих префіксів.

Роз- (тривожити, класти, грати, терти, ширити, гнути, -кладати, -стебнути, -граш, стріляний, стелити, смоктати, -п'ятий).

Без- (страшний, -соромний, іменний, контрольний, карний, -силий, збройний, життєвий, законний, преце- дентний, смертний, -тактний).

З- (робити, кинути, сипати, фотографувати, писати, брати, рпати, скочити, орати, в’язати, явитися, юрмитися).

Під- (скочити, палити, садити, гнати, йти, класти, ступити, рвати, крутити, м’яти, -яремний, -юджувати, -їжджати, -дягти).

Від- (їхати, йти, тягти, ділити, -ємний, -щепенець, штовхнуги, шкодувати, -чужений, ступити, рвати, цвісти, слати).

Об- (пекги, являти, -юшити, шпарити, шкрябати, тру­сити, їсти, -єктивний, -їзний, пнути, лляти, кошений, нрисканий).

•» Вправа 77

Від кожного з поданих дієслів утворіть слова з різними префіксами.

Сіяти, класти, бути, нести, просити, тягти, м’яти.

•» Вправа 78

На місці крапок поставте пропущені літери. Поясніть правопис і вимову

цих слів.

1. ...Гонили полями вітри тінь од гречаних кіп, і ...чорніле поле хапало на стежці поли довгої свити і півкопою котило попід ставом ро...христану, без хустки, жіночу постать (Г. Кос.). 2. У широко ро...чинені вікна, ...ковзаючись по хиткій лазурі шибок, вливався шумливий, зелений день... (В. Сос.). 3. Чи болить же кому, Що поет безпритульний ридає?! (М. Вінгр.). 4. Може, хвиля тобі ро...казала Все, що думала я в ту мить? (Л. Укр.). 5. Легких образів, тіней проноситься рій У прозорій імлі ро...колисаних мрій. 6. Хто шукає щастя-долі У ро...кошах та ішшанні; Я ж у щирому братанні Та в труді на ріднім полі (М. Вінгр.). 7. Торік ро...почалася реконструкція будинку театру (з журн.). 8. Нехай пр...сняться рушники хрещаті (О. Чекм.). 9. Клюють ліщину співом коси, дзвенить, мов мідь, широкий шлях. Іде ро...сміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах (Б.-І. Ант.).

171 Правопис префіксів

•» Вправа 79

Запишіть текст як диктант. Поясніть правопис виділених слів.

Колоски СТОЯЛИ, ЯК ЛЮДИ.

Той високий, випростаний, ніби на варті. Той менший, похилився, думає. Поспліталися вусами, посхилялись, незліченні, один на одного в мовчазній переджнив’яній задумі. А той, дивись, з підламаним колінцем і зовсім провалився в гущавину і все наче хоче піднятись. Буря його зламала, чи дощ, чи осколок?

Тих, що в задумі, найбільше: все поле думає колоскове. Коли вітерець торкне, задзвенить шорстким металевим дзвоном.

Дим розійшовся, чад розвіявся, і знову дише поле гарячими пахощами літа. Перепелиний, кониковий світ оточує свіжу студентську могилу. Бере зка польова поблизу в’ється по стеблах, звисає білими чарочками, степовий горошок червоніє краплинами крові...

А день згасає. Тривожне, марсово-червоне сонце лежить над хлібами, а там, де стояла на пагорбі хата біла, чиїмись чудовими руками побілена, вже дотліває чорна купа руїн. І тільки рожі високі, стрункої дівочої краси, як і раніш, стоять на причілку, просвічені сонцем, ще більш яскраві, ще більш розпалахкотілі в цей передзахідний час...

Вночі пішов дощ. Після денної спеки враз війнуло вітром, зашумів ліс, магнієво зблиснуло небо, розламу­ючись у бомбових ударах грому, — розгулялась справжня горобина ніч. Все небо, здавалось, здригається, трепеще спалахами світла, голубого, нетутешнього. Спалахне й вихопить з темряви контури хмар водянистих, розбухлих дощем, з розвіяними по небу пасмами. Ще видно стає ліс, розшарпані вітром дерева, і крізь блискуче листя верховіть знову зблискує, здригається в магнієвих спалахах небо. Грім гуркоче й гуркоче на різні лади в глибині хмар, ударами неземної сили стрясає, розколює небо в різних його секторах — то ближче, то далі, то вище, то нижче. Ще туг не вщухло, а вже вибухає там, сердиго переко­чується, і вся земля ніби жде чогось неминучого, катастро­фічного.

З годину, мабуть, отак здригалося небо, бушувала гроза, а тоді, нарешті, відгриміло, відблискало, і тільки зосталась темрява і лив, лив дощ. Немає неба, ніде ні зірки, тільки темрява й хаос, і по всьому лісу — плюско­тіння води. Справді ніби прорвалося небо. Чорний нічний дощ ллє і ллє, як у Ноєві часи, коли все потопив гіогопом.