Асиміляція приголосних

Вправа 23

У виділених словах дайте повну артикуляційну характеристику голосних і приголосних звуків за порядком розташування.

1. Зимній ранок

Я люблю веселий ранок Холоднючої зими,

Як на двір, на стіни, ґанок І на шлях за ворітьми Упаде із неба промінь,

Дим пов’ється з димарів,

На току підніме гомін Зграя галок і граків.

Школярі свої ґринджоли З повіток подостають І по вулиці, мов бджоли,

До сугорка загудугь...

Сніг ясним кришталем блище,

Лютий холод до піка;

Сонце вгору плине вище,

Та не іріє здалека... (Я. ІЦоголів).

2. ... Сучасна наука і техніка, системи освіти й куль­тури в цілому покликані розв’язувати кардинальні задачі розвитку людства — виробляти нові парадигми виживан­ня людини й біосфери, неординарні доктрини виходу цивілізації з глобальної екокризи, обґрунтувати й аргумен­тувати концепцію стійкого розвитку й становлення ноос­фери. Способи та ступінь розв’язання цих задач залежать від багатьох факторів, але насамперед від того, наскільки вдасться «ноосферизувати» НТП, зорієнтувати еволюцію соціоприродних і соціотехнічних систем у русло ноосфер- но-екологічного й соціогуманістичного напрямів, укоріни- ги в свідомості людей ноосферне мислення, ноосферну демократію (з газ.).

АСИМІЛЯЦІЯ

ПРИГОЛОСНИХ

У мовному потоці приголосні звуки піддаються впли­вові сусідніх приголосних і цілком або частково уподібню­ються до них. Таке явище у фонетиці називається аси-

м і л я ц і с ю (від лат. а8$іті1аІіо — уподібнення). Асиміляція буває повна і неповна, про­гресивна і регресивна. Однак не всі приго­лосні і не завжди зазнають впливу сусідніх звуків.

В українській мові частіше спостерігається вплив на­ступного приголосного на попередній, так звана р е- гресивна асиміляція. Впливають приголосні залежно від голосу (дзвінкості і глухості), за ступе­нем палаталізації (м’якості і твердості), за способом та місцем творення звуків.

Регресивна асиміляція приголосних за голосом

Асиміляція приголосних за дзвінкістю спосте­рігається послідовно і систематично. Наступні дзвінкі приголосні впливають на попередні глухі й одзвінчують їх і в середині слова: \воґзал], \йаґбй], |фудболка], і на межі двох слів, особливо при швидкому темпі мовлення: |наж бат'ко], \сиб жито], \хочуд' знати]. При повільній вимові вплив дзвінких на глухі менш помітний.

Дзвінкі приголосні перед глухими не піддаються впливу глухих і вимовляються дзвінко: |д’іжка], \бе^ирізка], \гри^ебка], ]кладка]. Але приголосний |г] зазнає впливу глухого: \лехко], ]н'іхті], \вдхкиї], |д'ахт'у]. У дієсловах |г] перед глухим не асимілюється: |допом ’ігши], [б’ігти], \ми^егтйт'], |пе^ире^имогтй].

За глухістю регресивна асиміляція приголосних виявлена слабше. По-перше, дзвінкі приголосні зберігають свою дзвінкість на кінці слова: \маз'], \парйж], [радж], І сад], | дуб]. По-друге, дзвінкий не піддається впливу глу­хого приголосного наступного слова: [ве^идм’і& кошлати!], \нЧж тупи!], ]бере^иг крутиі].

Не оглушується перед наступним глухим приголос­ним нескладовий сонорний (у]: [праука], |указ’іука], [траука]. Звучно, як напівголосний губно-губний, вимо­вляється цей звук і в кінці слова: |миу], |зноу], |продау], | че^икау].

Асиміляція приголосних

Найбільшого впливу глухих приголосних зазнають дзвінкі на початку слова. На межі префікса і кореня приголосний [з] у префіксах роз- і без- частково оглуїііу- ється (сильніше у роз- і слабше у без-): [роз^ссада[, |роз^ск- лад\, [бе^из^спечно[, [бе^1із^спрауйа[. Ще сильніше піддається виливові глухих префікс з-: [скопати], [схи^елйти], [стоп­тати], [сфокусувати]. Перед наступним звуком [с] пре­фікс з- асимілюється повністю і чується як тотожний йому глухий: [с:апати], [сунути]. Прийменник з перед глухим наступного слова також частково асимілюється: [с³ кул'і|, [с³ холоду], [с³ саду], [с³ ферми]. Приголосні [д], [б], [ж| у кінці префіксів та прийменників зберігають властиву їм дзвінкість і перед глухими: [обпікати], [підкинути], [м’іжпланетниї[, [під хатойу], [об с’т'іну], [м’іж кл'ітин], [над фермойу[.

•>