344 Основи пунктуації

ні, задля урочистости, наважилась одягнути лаковані (В. Дом.). 11-Ти добре знав суворий древній міф під нами Хаос і над нами Хаос (О. Пахл.). 12. Ось подивись цей край — Сибір одягнений у хвою шумигь дрімучий темний бір що зветься тут тайгою (Н. Заб.). 13. Ну, а далі ви знаєте від паршивого берега відчалив а на паскудний — при­бився (М. Ст.).

•» Вправа 67

Поставте потрібні розділові знаки, вмотивовуючи їх змістовими

відношеннями між компонентами складного безсполучникового речення.

1. Була б колиска-будуть діти («. те.). 2. Вона спини- лася»упала хустка біла (О. Зуєв). 3. Двері цілого дому були розкриті-дядьки йшли шукати «дохтіра» через ждальню й ординацію всіма кімнатами а не найшовши там заходили в сад і город (В. Вовк). 4. Я бачу все' час зморшками обличчя зриє а теплі коси вкриє іней незчисленних зим (Б. Бойчук). 5. Чужинця шани ждатимеш дарма В твій слід він кине сміх-погорду ІД. Павл.). 6. Все повторялось і краса й потворність. Усе було; асфальти й спориші. 7. І плаче коник серед трав; нема мелодій (Л. Кост.). 8. Не степами і не горами простяглася твоя [України] географія на півкулях мільйонів сердець і крізь невидимі простори пісень (Ю. Тари.). 9. Я б вибрав найвищу почесть У чистім і чеснім бою На чорному мармурі ночі Зорю записати свою! (Б. Ол.). 10. В однієї таємниці — очі карі У другої таємниці — сині очі. В однієї таємниці — добре серце У другої таємниці — зле і хиже.В однієї таємниці — срібен перстень А в другої — звичайнісінька обручка (/. Др.).

8. Об руїни крешуть червоних блискавиць коні‘облюбо­вує собі Перун місце для капища (/. Кал.). 12. Зашаруділа кропива пройшовся вітер запалюючи в глибині ночі ме­тушливі спалахи ніч народжувала перелесників. 13. Вели­чезна піч виставляла, наче роти, кілька жерел; з них куріло синьо-брунатним димом.що пах сосновою живицею попід стелею навішано пучків сохлих квітів та трав (Вал. Шевч.).

•» Вправа 68

Запишіть текст як диктант. Поясніть уживання розділових знаків.

Чумаки

Слово «чумак» досі пояснювали назвою чуми, яку чумаки начебто завозили з Криму, через що вони носять

345

Пунктуація в складному реченні

і чумну дігтярну сорочку. А слово «чумак» по-татарському означає просто «перевізник». Чумак знаходить якусь славу в своїх мандрах. Чи самий тільки інтерес рухає чумаком? Ні, з інтересом поєднується й щось інше: якийсь підсві­домий потяг до мандрів, пригод, товариського життя і самозвільнення від родинних зв’язків.

Перший сніг приковує чумака до місця. З тієї пори у нього одна думка — відгодувати волів на весну. І він годує їх сам або віддає на винокурню, на барду. Прилаштовано волів — усе інше йому байдуже.

А тим часом дні йдуть за днями. Серпень змінився вереснем, який «на рябих волах їздить»; жовтень-грязник, веде за собою листопад. А ось прийшов і грудень-студень. Жінки дивляться: якщо випадуть теплі святки, будуть мо­лочні корови, а світлі святки — несучі кури.

На святках справляють дівчата свої улюблені ворожін­ня. Нарешті тісто на пироги замісено; смужечки тіста в маслі, що звуться орішками, обсмажено; зроблено ще й сластьони — оладки, що плавають у маслі; і пиво постав­лено на стіл. Починають їсти й ворожити.

Лютий-бокогрій несподівано й негадано приносить перше ледь відчутне тепло. Чухається й чумак-господар, частіше встаючи з печі, де пролежав усю зиму, і навіду­ючись до волів. Воли — то перша турбота чумака. Вони взагалі незамінні у всій Малоросії і як робоча сила для хліборобства та перевезення вантажів, і як предмет торгів­лі — їх продають гуртами на забій для м’яса й жиру. Незважаючи на турботи про волів, чумак іноді витворяє з ними дивні речі: ні сіло ні впало візьме та й прогуляє їх усіх до одного в корчмі (за Г. Данил.).

•>

Вправа 69

Запишіть текст як пояснювальний диктант.

Завжди ставалося те вночі, а ночі —мовби хто вибирав навмисне — були чорні, холодні, похмурі, ще звечора нічого не заповідалося, Дніпро лежав закутий у кригу, причаєно зітхав крізь пролизні, а посеред ночі зненацька бахкало щось у чорноті, розлягалося шаленим гуком і тріском, і в тиші, що залягала по тому, чувся холодний шерех: то зрушав з місця лід. Він сунувся відразу на міст, і тоді міст перетворювався на таку собі тоненьку ниточку між двома берегами, ледь помітну павутинку, що порветь­ся від найменшого доторку. Зате люди на мосту, хоч ще