314 Основи пунктуації

д) вставні слова, що вказують на прийоми та способи оформлення думок: іншими словами, грубо висловлюючись, з дозволу сказати, словом, коротше, крім жартів, між нами кажучи, можна сказати, по правді кажучи, признатися, так би мовити, точніше та ін.;

е) вставні слова, що вживаються як інтимізуючий засіб, щоб привернути увагу співбесідника: уявіть собі, пробачте, дозвольте, даруйте, прошу, розумієте, вірите, нам ⁹ятаєте, послухайте та ін.

Напр.: На годиннику з гербами, як завжди, година друга, і крадеться вслід на нами, може, туга, може, фуга... (Ю. Лндр.); Це все закінчиться за тиждень, Ну, максимум, за 8 днів (О. Ірв.); Письмо, за виразом Платона, стало «засобом не для пам'яті, а для пригадування» (П. Мовч.).

и К о м а м и виділяються також вставні словосполу­чення й речення, якщо вони починаються сполучниками та сполучними словами, а також без них: Полювання, як ви потім побачите, потребує чимало часу (О. Виш.); Та ще, як сама знаєш, поміж ними є чимало й таких, що нових свят не святкують (Б. Лепк.).

Коли ж сполучники, що стоять перед вставними конструкціями, відносяться до інших членів речення чи цілих речень, то комами відокремлюються самі вставні конструкції без сполучників: Наші розмови з Сашком точилися годинами, а бувало, що й з ранку до вечора або, навпаки, з вечора до ранку (Ю. Смол.); Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне життя визначає їх свідомість (з журн.).

0. Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що чергуються, пропущено слово, тоді замість коми ставиться тире: На Закарпатті відбувалися свої особливі процеси трансформації давньоукраїнської літературної мови під впливом, з одного боку, місцевих говірок, а з другого — російської літературної мови (з журн.).

а Вставні слова, що входять до складу відокремлених членів, комами, як правило, не відділяються: Творцями середньовічних «кам'яних баб» звичайно, та ма­буть помилково, вважають самих тільки половців (П. Біл.).

Вставні конструкції, які не вважаються членами речен­ня, часто бувають співвідносними з іншими однозвуч­ними словами, що є членами речення. Пор.: Справді, у

світлому великому небі.., де, мабуть, лише реактивні літають, йдуть табуни птиць (О. Гонч.); Розумова робота справді охоплює всі сфери життя (з газ.).

Вправа 40

Поставте, де слід, розділові знаки й поясніть значення вставних конструкцій та співзвучних з ними членів речення.

1. А працьовитість його та сумлінність будуть і в цьому ділі якраз до речі (А. Гол.). 2. Останнюю |Л. Толстого] до речі дехто вважає за оптиміста, але це глибока помилка (М. Хв.). 3. І все здається Ярославні: Гуде, вертається похід (А. Мал.). 4. Це був один з тих підйомів, коли здається моторові не вистачає якоїсь краплини сил, щоб взяти його (О. Гонч.). 5. Таким чином без жодного пострілу ми взяли не один, а два гарнізони (Ю. Збан.). 6. Захоплена роботою, вона видно зовсім не помічала скульптора, їй було не до нього, в неї була своя творчість (О. Гонч.). 7. Села в пітьмі вже не видно було... 8. Налагоджено виробництво кустар­не правда деякого спорядження та ручних гранат (А. Гол.).

9. Така терпка, така остання правда, Закута в мармур майже римських строф... (Є. Мал.). 10. Слів на описи не трачу, словом не передаси їх земної, безсловесної, диво­вижної краси (В. Сим.). 11. Певності звичайно не було (А. Гол.). 12. Іванов прощається з дружиною звичайно як і більшість з простих людей, що йдуть на війну (О. Довж.).

Вправа 41

Поставте пропущені розділові знаки при вставних конструкціях. Встановіть їхні значення (упевненість, невпевненість, достовірність, сумнівність; радість, жаль, обурення, здивування; ступінь звичайності викладених фактів; вказують на спосіб оформлення думок; вказують на логічний зв'язок думок, послідовність викладу; на джерело повідом­лення; вжиті для привернення уваги читача; знаки ввічливості).

1. Либонь тринадцятая осінь В пустім саду оце шумить (Є. Мал.). 2. О! На ловця ж кажуть і звір біжить. 3. Як і завжди на Ніну озиралися чоловіки, й це дратувало (В. Шевч.). 4. Леся Українка навпаки належала до крити­ків Нїцше (С. Павл.). 5. А мені ж може просто хочеться Щастя, тугого й солодкого, як шоколад! (Л. Кост.). 6. Тут так би мовити фокуси фортуни — і тільки (М. Хв.).

7. Хоче показать, що мовляв — ось то я! (н. те.). 8. На вулиці нікого не було. Точніше не було нікого видно (О. Ірв.). 9. Отже сувій цей відішлю я морем (В. Небор.).

9. За традиційним звичаєм хату починали будувати в час «повного місяця», щоб у ній був достаток — «було всього