18. Патогенний вплив надмірної та недостатньої інсоляції ультрафіолетовими променями. Фотосенсибілізація.

На людину, що перебуває під сонцем, діють: інфрачервоні промені, видиме світло, ультрафіолетове випромінювання (УФВ). Тому патогенна дія сонячної радіації є сумою біологічних і ушкоджувальних ефектів цих видів електромагнітних хвиль.

Інфрачервоні промені (ІЧП), діючи на шкіру, зумовлюють підвищення її температури з наступним рефлекторним розширенням судин – теплова еритема і посилюються реакції обміну речовин. Патогенная дія ІЧП виявляє себе розвитком термічних опіків або гіпертермією.

Видиме світло – кванти світла виявляють фотохімічну дію, забезпечуючи енергією реакції перетворень зорових пігментів у клітинах сітківки ока. Цей вид випромінювання може представляти небезпеку для шкіри та очей при високих рівнях енергії. Пульсація яскравого світла викликає звуження поля зору у людини, погіршує зір, впливає на ЦНС.

УФВ – біологічні ефекти залежать від довжини променів. Діапазони:

· А - довгі ультрафіолетові хвилі від 315 до 400 нм;

· В - середні ультрафіолетові хвилі від 280 до 315 нм;

· С - короткі ультрафіолетові хвилі від 10 до 280 нм.

Фотохімічні ефекти УФВ - у шкірі перетворення 7-дегідрохолестеролу в холекальциферол. В умовах недостатньої інсоляції у дітей – рахіт. Також під впливом УФВ відбувається утворення пігменту меланіну, що є захисною реакцією організму для запобігання надмірного синтезу вітаміну Д3, великі дози якого виявляють токсичні властивості. Енергія УФВ може бути достатньою для ушкодження молекул ДНК. Інтенсивна дія УФВ на шкіру може викликати утворення еритеми, що супроводжується ознаками набряку й ушкодження клітин, тобто змінами, характерними для запалення. Тривала і повторна дія УФВ зумовлює передчасне старіння шкіри (деградація колагенових та еластичних волокон; апоптоз кератоцитів і клітин Лангерганса, внаслідок ушкоджень ДНК), рак шкіри.

Фотосенсибілізація – підвищення чутливості організму до дії УФВ. Речовини, що викликають фотосенсибілізацію – фотосенсибілізатори. Розрізняють екзогенні (еозин, риванол, акридин, хінін, сульфаніламіди) й ендогенні (жовчні кислоти, гематопорфірини, холестерол, білірубін).

Фототоксичні реакції можуть бути викликані лікарськими засобами та іншими хімічними сполуками. Вони обумовлені не імунними механізмами і проявляються еритемою, що нагадує сонячний опік. Через кілька діб уражена шкіра починає лущитися. Можливі також набряк, везикули і міхурі.

Фотоалергічні реакції обумовлені імунними механізмами. Молекули фотосенсибілізуючих речовин під дією сонячного випромінювання утворюють вільні радикали, які потім зв'язуються з білками організму. В результаті виникають сполуки, які мають антигенні властивості і викликають алергічні реакції сповільненого типу. Клінічно фото алергія відрізняється від фототоксичних реакцій і нагадує, сверблячі дерматити (зокрема, алергічний контактний дерматит). Характерні ліхенізація, лущення і потовщення шкіри на відкритих ділянках тіла. У 5-10% хворих розвивається стійка сонячна еритема. При цьому висип зберігається після відміни фото сенсибілізуючої речовини і посилюється після кожного попадання сонячних променів на шкіру. Стійка сонячна еритема може протікати роками.