86. Виразкова хвороба. Етіологія та патогенез. Фактори ушкодження, причини зниження захисних властивостей та регенераторної здатності шлунку та 12-палої кишки. Патогенез виразок при стресі.

Виразковою хворобою називають хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується утворенням виразки в шлунку або дванадцятипалій кишці.

Етіологія. Сучасний рівень знань дає підстави виділяти основну причину виразкової хвороби, причини вторинних симптоматичних (найчас­ тіше гострих) виразок і фактори, що сприяють утворенню виразок у людини. Розглянемо їх.

І. Основна причина виразкової хвороби в людини — бактерія Helicobacter pylori.

II. Вторинні (симптоматичні) виразки шлунка і дванадцятипалої кишки мають, як правило, чітко визначену причину, усунення якої веде до загоювання виразок. До виразкоутворення можуть спричинятися:

1) тривале вживання нестероїдних протизапальних лікарських препаратів, зокрема аспірину (“аспіринові” виразки).

2) високі дози глюкокортикоїдних гормонів (“глюкокортикоїдні виразки ”).

3) стрес (“стресорні виразки”) У розвитку стресорних виразок мають зна­чення тривалий спазм кровоносних судин стінок шлунка, що виникає під впливом катехоламінів, а також дія на слизові обо­лонки шлунка і кишок глюкокортикоїдних гормонів(пригнічують біосинтез білка і клітинний поділ). (Я выделила это красным, потому есть по этому отдельные вопрос, если стоит вопрос только про этиологию, то не нужно это писать)

4) шокові стани з вираженою еректильною фазою і больовим синдромом - травматичний шок, опіковий шок ("шокові виразки”).

5) гіперпродукція гастрину

Надмірна секреція гастрину характерна для:

а) синдрому Золлінгера — Еллісона (гастриноми)

б) гіперпаратиреозу

III. Фактори, що сприяють розвитку виразкової хвороби:

а) спадкову схильність. Установлено, що в пацієнтів з обтяженою спадковістю в слизовій оболонці шлунка у 1,5-2 рази більше парієтальних клітин, ніж у здорових людей. Ознаками генетичної схильності є також 0 (І) група крові

б) хронічну психоемоційну перенапругу, як правило, негативного характеру

Патогенез. Розвиток виразкової хвороби прямо пов’язаний з факторами патогенності та віру­лентності, притаманними збудникові цієї недуги — Helicobacter pylori.

У патогенезі виразкової хвороби можна виділити ряд послідовних етапів.

I. Інфікування Helicobacter pylori. Потрапивши із зовнішнього середовища у шлунок, бактерії завдяки своїм джгутикам легко проходять через в’язкий слизовий бар’єр і за допомогою білків поверхні та ліпополісахаридів прикріплюються до епітеліальних клітин слизової оболонки.

II. Запалення (хронічний гастрит) з гіперсекрецією. Після прикріплення Н. pylori до клітин розвиваються такі події:

1) сечовина, що надходить у бактерії ззовні, під впливом уреази розпадається на CO2 і аміак, який дифундує в слизовий шар —нейтралізація в слизовому шарі хлористоводневої кислоти—підвищення pH до 6-7 –G-клітини починають у відповідь продукувати гастрин— гастрин у кров — до секреторних клітин шлункових залоз —посилення їхньої активності —шлункова гіперсекрецїя;

2) ферменти, що виділяються бактеріями в слиз(муцинази, протеази, ліпази) зумовлюють гідролітичне розщеплення компонентів слизу, ведуть до руйнування захисного слизового шару стінки шлунка;

3) екзотоксини(VacA) діючи на епітеліальні клітини, викликають їх ушкодження, яке можна позначити як первинну альтерацію,

4) білки-ефектори(cagA), індукують утворення і секрецію клітинами слизової оболонки інтерлейкіну-8–активація еміграції моноцитів і лімфоцитів в уражені тканини;

5) макрофаги, що утворилися з моноцитів, вивільнюють у слизову оболонку вільні радикали, пероксиди й лізосомні ферменти— вторинна альтерація;

6) В-лімфоцити стають джерелом антитіл проти антигенів Н. pylori і автоантитіл проти власних змінених білків слизової оболонки (автоантигенів)— долучення до процесу імунних механізмів ушкодження клітин.

III. Утворення виразки. механізми:

1) запальний, пов’язаний з ушкодженням клітин епітелію факторами Н. pylori (первинна альтерація) і продуктами макрофагального та лімфоцитарного походження (вторинна альтерація);

2) пептичний - зумовлений дією на слизову оболонку власного шлункового соку (хлористоводневої кислоти, пепсинів).

IV. Ускладнення виразки. Поглиблення дефекту слизової оболонки і перехід його на підслизовий шар і м’язову оболонку стінки шлунка, а також процеси рубцювання зумовлюють ряд ускладнень:

1) кровотечі.

2) перфорація виразки—перитоніт;

3) пенетрація (у підшлункову залозу, товсту кишку, печінку, малий сальник)

4) пілоростеноз

Про захисні властивості дивись наступне питання