3. Дефіцит ферментів циклу глютатіону (глютатіонсинтетази, глютатіонредуктази, глютатіонпероксидази).

Порушення циклу глютатіону призводять до пригнічення роботи глютатіонпероксидазної антиоксидантної системи, наслідком чого є активація процесів пероксидного окиснення ліпідів в еритроцитах. Реакції

вільнорадикального окиснення ліпідів мембран порушують їх бар'єрні властивості й значно збільшують проникність еритроцитарної мембрани до іонів, зокрема, іонів натрію. Останні за градієнтом концентрації надходять у клітини, збільшуючи осмотичний тиск усередині еритроцитів.

4.Дефіцит ферментів утилізації АТФ. Прикладом цієї групи ферментопатій є дефіцит білкових компонентів Na-K-АТФ-ази еритроцитарної мембрани. Первинні порушення роботи Na-K-насосів еритроцитів призводять до збільшення концентрації іонів натрію в клітинах з усіма наслідками, що звідси випливають.

Глюкозо-6-фосфашдегідрогеназодефіцитна анемія(Г6ФДД-анемія) є спадково обумовленою гемолітичною анемією, ендоеритроцитарною (ферментопатія), з внутрішньосудинним гемолізом. Тип спадкування - зчеплений з Х-хромосомою.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є причиною порушень реакцій пентозофосфатного циклу, внаслідок чого зменшується утворення НАДФН і відновлення (регенерація) глютатіону в еритроцитах. Це, у свою чергу, призводить до зниження активності антиоксидантної глютатіонпероксидазної системи і збільшення небезпеки активації вільнорадикального окиснення. Цим, зокрема, пояснюється збільшення чутливості еритроцитів до дії екзогенних окислювачів (лікарських препаратів, токсичних продуктів рослинного походження) і активація пероксидного окиснення ліпідів мембран. Останнє призводить до збільшення проникності еритроцитарних мембран і надходження в клітини іонів натрію й води. Розвивається набухання й набряк еритроцитів, а потім їх внутрішньосудинний гемоліз.

Причиною гемолізу еритроцитів при Г6ФДД-анемії є оксидаційний стрес.

7. Спадкові гемолітичні анемії. Гемоглобінопатії. Серпоподібно клітинна анемія (генетичний дефект, що її спричинює, тип спадкування, патогенез, картина крові).

Механізми розвитку спадкової гемолітичної анемії:

1. Мембранопатія – дефекти мембран еритроцитів

2. Ферментопатії – спадкові порушення ферментів еритроцитів

3. Гемоглобінопатії – анемії, що виникають внаслідок якісних і кількісних змін гемоглобіну, порушення структури молекул гемоглобіну

Гемоглобінопатії

В основі спадкових гемоглобінопатій 2 групи порушень:

1. Якісні – порушення первинної структури ланцюгів гемоглобіну( заміна амінокислот, подовження або вкорочення ланцюгів молекул гемоглобіну. До якісних геиоглобінопатій відносять серповидноклітинну анемію.

2. Кількісні – порушення утворення окремих ланцюгів гемоглобіну. Сюди відносять α і β таласемії.

Серповидноклітинна анемія - є спадково обумовленою гемолітичною анемією, гемоглобінопатія, з внутрішньоклітинним гемолізом.

Причина: генетичний дефект, що є результатом точкової мутації відповідного гена в β ланцюзі молекули гемоглобіну в 6-му положенні від N-кінця де заміщенно глютамінову кислоту на валін, як результат це призводить до появи патологічної форми гемоглобіну - HbS. У відновленому стані розчинність HbS зменшується майже у 100 разів, це призводить до того що HbS випадає в осад – утворюються кристали, які деформують еритроцити і відповідно клітини червоної крові набувають серпоподібної форми. Кристалізація HbS і зміна форм еритроцитів є оборотним процесом і залежить від оксигенації і деоксигенації гемоглобіну

Тип успадкування : неповне домінування.

Патогенез:

1. Гемоліз еритроцитів ( хронічна гемолітична анемія) - еритроцити серпоподібної форми, втрачають здатність до деформації, і тому важко проходять через вузькі міжендотеліальні проміжки венозних синусів селезінки і надовго затримуються там, як результат це призводить до інтенсивного фагоцитозу серпоподібних еритроцитів макрофагами ( виникає внутрішньоклітинний гемоліз), і як результат відбувається зменшення кількості еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об’єму крові ( виникає анемія) і поява клінічних проявів.