Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_2_укр_педіатрія_питання_до_екзамену.docx
Скачиваний:
342
Добавлен:
19.06.2020
Размер:
3.31 Mб
Скачать
  1. Етіологія і патогенез екзогенної гіпоксічної гіпоксії. Гірська та висотна хвороба. Зміни газового складу та рН крові.

Гіпоксична (екзогенна) – вид гіпоксії, що настає при зменшенні парціального тиску у вдихуваному повітрі.

Така ситуація виникає при:

1. Зниження атмосферного тиску.

2. Зменшення кисню у вдихуваному повітрі

Основні клінічні форми: Гірська хвороба. Висотна хвороба

Висотна хвороба. Розвивається під час висотних польотів.

Основний патогенез – вибухова декомпресія.

Розвивається дуже швидко (1 сек).

Швидкий перепад барометричного тиску від нормального до низького веде до: Баротравми легень- розрив легеневої тканини, що настає при різкому розширені легень повітрям у понад 2 рази. Розрив кровоносних судин.

Газова емболія – розрив альвеол і судин, у наслідок чого у кров з легень потрапляють бульбашки повітря.

Гірська хвороба.

Вона виникає при підніманні неадаптованого організму в гори. Головна ланка її патогенезу - розвиток підгострої (від кількох годин до кількох днів) і хронічної (протягом тижнів, місяців) гіпоксії.

Крім того, при підніманні в гори патогенну дію чинять і інші чинники зовнішнього середовища: (а) власне декомпресія, (б) сонячна й космічна радіація, (в) зниження зовнішньої температури, (г) сухість вдихуваного повітря, (д) збільшення фізичного навантаження.

I. Нейтральна зона (висота від 0 до 2000 м над рівнем моря). Функції організму не страждають.

II. Зона повної компенсації (висота від 2000 до 4000 м над рівнем моря). Відзначається збільшення частоти пульсу, дихання, підвищення

артеріального тиску. У той же час зменшується фізична й розумова працездатність, розвивається ейфорія, порушується тонка координація рухів, послаблюється увага. III. Зона неповної компенсації (висота від 4000 до 6000 м над рівнем моря). Розвиваються важкі, але оборотні зміни. Тахікардія змінюється брадикардією, падає артеріальний тиск, дихання стає частим і поверхневим, іноді розвивається дихання Чейна-Стокса, характерні сонливість, млявість, нудота.

IV. Критична зона (понад 7000 м над рівнем моря). Розвиваються необоротні зміни. Артеріальний тиск падає до 0, пульс стає ниткоподібним, з'являється термінальне дихання, людина непритомніє, розвиваються судоми й настає смерть.

До зміщення кривої дисоціації оксигемоглобіну вліво спричиняються (а) гіпотермія, (б) алкалоз, (в) гілокапнія, (г) зменшення вмісту в еритроцитах 2,3-дифосфогліцерату, (д) отруєння оксидом вуглецю (СО), (е) патологічні форми гемоглобіну (відомо до ЗО спадково зумовлених форм), що характеризуються дуже високою спорідненістю з киснем і внаслідок цього - нездатністю віддавати його тканинам.

Зміщення кривої дисоціації оксигемоглобіну вправо полегшує віддавання кисню гемоглобіном, що може мати захисне компенсаторне значення при тому ж кисневому голодуванні.

Причинами такого зміщення можуть бути (а) підвищення температури, (б) ацидоз, (в) гіпсркапнія, (г) збільшення вмісту в еритроцитах 2,3-ди- фосфогліцерату.

БОРА ЕФЕКТ (Ch. Bohr) - зміщення кривої дисоціації оксигемоглобіну при зміні водневого показника крові. У міру збільшення концентрації Н + спорідненість гемоглобіну до кисню знижується і крива дисоціації оксигемоглобіну зміщується вправо.

Подібним же чином впливає на криву дисоціації оксигемоглобіну підвищення парціального тиску СО2 в крові і підвищення температури. Фізіологічне значення цього ефекту полягає в тому, що в активно функціонуючих тканинах виділення кислих продуктів і СО2 полегшує віддачу кисню гемоглобіном, а в капілярах малого кола кровообігу, де РCO2 крові різко знижується, активується процес приєднання кисню до гемоглобіну.

Гіпервентиляція легені, є компенсаторним механізмом, як наслідок – розвиток газового (респіраторного) алкалозу.

Для гіпоксичної гіпоксії характерно: Зменшення р02 і рС02 артеріальної крові, розвиток газового алкалозу.

Газовий Алкалоз: Підвищення pH крові >7,45 спричинене розвитком первинної гіпокапнії (викликаної гіпервентиляцією).

Гіпокапнія, що спричинена гіпервентиляцією, може бути наслідком збудження дихального центру (напр., біль, збудження, холод), гіпоксії органічних змін ЦНС (у >90 % випадків судинні захворювання ЦНС) або психічних розладів.