29. Старіння. Структурні, функціональні та біохімічні прояви старіння. Прогерія. Сучасні теорії старіння.

Старіння — це біологічний руйнівний процес, що неминуче розвивається з віком і веде до обмеження адаптаційних можливостей організму, розвитку вікової патології і збільшення ймовірності смерті.

Структурні ознаки старіння.

На клітинному рівні – зменшення та зморщування ядра, поява ядерних включень невідомої етіології, збільшується об’єм цитоплазми та її вакуолізація, поява включень. Зменшується кількість (кі-ть) мітохондрій, рибосом, загальна плоха цистерн ендоплазматичного ритикулуму. Зростає к-ть лізосом, зменшується стійкість лізосомних мембран.

На тканинному і органному рівнях характерні явища атрофії. Загальна клітинна маса організму людини у віці 25 років становить 47% маси тіла, у віці 70 років – 36%. Збільшується к-ть функціонально неактивних компонентів органів і тканин – фізіологічний склероз. На рівні організму в цілому: шкіра тонка, зі зморшками і пігментними плямами; зміна постави, атрофія м’язів і жирової тканини; поява сивини.

Функціональні ознаки старіння. 1)зменшення функціональної активності, 2)зменшення функціонального резерву, 3)зменшення надійності функціонування різних структур організму.

На клітинному рівні: порушення електрофізіологічних процесів; зменшення міграційної здатності клітини; порушення ендо- і екзоцитозу, скоротливості, процесів клітинного поділу, міжклітинних взаємодій і рецепції. Порушення сенсорної, інтегративної, рухової і вегетативної функції нервової системи. Пригнічення функцій ендокринних залоз, посилення роботи аденогіпофізу. Зменшення хвилинного і ударного об’єму серця, збільшується загальний периферичний опір і артеріальний тиск, розвиток атеросклерозу. Зменшуються статистичні і динамічні показники легеневої вентиляції, секреторна й рухова активність органів. Порушується антитоксична функція печінки, видільна функція нирок.

На рівні організму в цілому збільшується стомлюваність, зменшується витривалість, працездатність і адаптаційні можливості.

Біохімічні ознаки старіння.

В клітинах накопичується ліпофусцин, амілоїд. Продукти неферментативного глікозилювання протеїнів, що ведуть до старечої катаракти. Утворюються аномальні білки. У сполучній тканині – «старечий» колаген – погано розчинний із численними «зшивками». Порушується функціонування геному: неповноцінна репарація, накопичення мутацій. Енергетичний обмін: зменшується інтенсивність клітинного дихання, збільшується активність гліколізу, падає вміст АТФ, пригнічення активності АТФ-ази. Зростає інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів. У крові зростає вміст холестеролу, ліпопротеїдів дуже низької щільності.

30. Поняття про пренатальну патологію. Гамето-, бласто-, ембріо- і фетопатії. Тератогенні фактори. Критичні періоди в пренатальному онтогенезі. Внутрішньоутробні дистрофії, інфекція, гіпоксія. Хвороби і шкідливі звички матері як причинні або фактори ризику патології плода.

Пренатальна патологія – це патологія, яка включає в себе захворювання людського зародка, починаючи з запліднення і закінчуючи народженням дитини.

Гаметопатії - захворювання, пов'язані з ушкодженням або аномаліями статевих клітин. Виникають до запліднення, під час гаметогенезу.

Бластопатії - це ураження ембріона протягом перших 15 днів розвитку на стадії бластоцисти.

Ембріопатії - хвороби ембріона, які виникають у період ембріогенезу. Охоплюють порушення, що виникають після диференціювання ембріобласта до закінчення закладки органів (від 16-ї доби до 12-го тижня).

Фетопатії - порушення розвитку плода (фетогенезу). Розрізняють патологію раннього фетогенезу, коли відбувається утворення тонких структур і досягається життєздатність плода (від 12-го тижня до 7го місяця), і порушення пізнього фетогенезу, коли відбувається становлення функцій плода й одночасно – старіння плаценти (від 7-го місяця до пологів).

Тератогенні фактори - це фактори зовнішнього середовища, які, впливаючи протягом вагітності, викликають розвиток вроджених вад.

Розрізняють два основних критичних періоди: