74. Обструктивні та рестриктивні порушення альвеолярної вентиляції. Клінічні прояви та приклади.

Обструктивною називають дихальну недостат­ ність, яка виникає внаслідок збільшення аероди­ намічного опору повітроносних шляхів.

Причини. Зменшення радіуса трубок повітро­ носних шляхів може бути зумовлене такими змінами:

1) спастичним скорочення гладких м'язів бронхів і бронхіол (бронхіальна астма);

2) набряком їхніх слизових оболонок (бронхіти, бронхіоліти);

3) здавлюванням бронхів чи бронхіол, напри­ клад, при емфіземі легень.

Порушення прохідності бронхів і бронхіол лежить в основі недуг, що їх об’єднують поняттям хронічні обструктивні хвороби легень. До таких відносять бронхіальну астму, емфізе­му та хронічні бронхіти.

Рестриктивна недостатність

Рестриктивною називають дихальну недостатність, пов’язану з

обмеженням зовнішнього дихання.

Причини. Обмеження дихання може зумовлюватися легеневими й

позалегеневими причинами.

Легеневі причини:

1) зменшення дихальної поверхні легень, що буває після видалення

сегмента, частки або цілої легені; при руйнуванні великих ділянок легень

(туберкульоз); у результаті розсмоктування повітря в альвеолах і спадіння

легеневої тканини (ателектаз);

2) збільшення пружного опору легень — порушення їхньої здатності

розправлятися під час вдиху. Така ситуація закономірно виникає при:

а) зменшенні розтяжності легень у зв’язку із заміщенням еластичних

структур легеневої тканини колагеновими {пневмосклероз,

пневмоконіоз), при інтерстиційному запаленні легень;

б) збільшенні сили поверхневого натягу в альвеолах при

порушеннях сурфактан- ту (зменшенні його утворення або

посиленому руйнуванні).

Позалегеневі причини:

1) порушення структури й функції дихальних м ’язів (міозити,

міодистрофія Дюшена);

2) порушення рухливості грудної клітки і діафрагми. До цього

спричиняються:

(а) вроджена чи набута деформація ребер і хребетного стовпа

(кіфосколіоз), окостеніння реберних хрящів;

(б) больові відчуття, що виникають під час дихання, наприклад, при

міжреберній невралгії, травмах грудної клітки;

(в) зрощення листків плеври;

(г) перешкоди для екскурсії діафрагми з боку черевної порожнини,

зокрема асцит, метеоризм, високий ступінь черевного ожиріння

(синдром Піквіка);

3) підвищення тиску в плевральній порожнині унаслідок пневмотораксу,

гідротораксу, гемотораксу, емпієми плеври.

75. Причини та механізми порушень дифузії газів через альвеоло-капілярну мембрану. Клінічні прояви та приклади.

Назвіть причини порушення дифузії газів у легенях.

Дифузія газів через альвеоло-капілярну мембрану здійснюється відповідно до першого закону Фіка:

З урахуванням цього можна виділити такі причини порушень дифузії газів у легенях:

1)зменшення коефіцієнта дифузії. Величина його залежить як від природи газу, так і від середовища, у якому відбувається дифузія. Практично має значення зменшення коефіцієнта дифузії кисню у зв'язку зі зміною властивостей легеневої

тканини. При цьому перехід С02 із крові в альвеоли, як правило, не міняється, оскільки коефіцієнт його дифузії дуже високий (у 20-25 разів вищий, ніж кисню);

2)зменшення площі дифузії. Має місце при зменшенні дихальної поверхні легень;

3)збільшення товщини альвеоло-капілярноїмембрани;

4)зменшення різниці між парціальним тиском газів в альвеолярному повітрі та їх напругою в крові легеневих капілярів. Така ситуація виникає при всіх порушеннях вентиляції легень;

5)зменшення часу контакту крові з альвеолярним повітрям. Дифузія кисню порушується в тому випадку, якщо час контакту стає менше 0,3 с.

Дифузійна здатність легень зменшується при зменшенні альвеолярної поверхні (резекція легені, каверна, абсцес, ателектаз, емфізема) або потовщенні альвеоло-капілярної мембрани (фіброз, саркоїдоз, пневмоконіоз, склеродермія, пневмонія, емфізема, набряк легень). Порушення переходу газів через альвеолярну мембрану називають синдромом альвеолокапілярної блокади. Головний клінічний симптом її – гіпоксемія.

Зниження дифузійної здатності легень має місце при багатьох гострих і хронічних захворюваннях. Сюди належать: а) інфекційні хвороби, які ускладнюються пневмонією або фіброзом альвеолярної мембрани – інтерстиціальна пневмонія, пневмонія при грипі, кору, туберкульозі, грибкових захворюваннях; б) пневмонії, викликані хімічними агентами – хлором, фосгеном, закисом азоту, мучним пилом, грисом; в) ураження легень при уремії, системному червоному вовчаку, вузликовому періартеріїті, саркоїдозі, склеродермії; г) професійні ураження легень – коніози: азбестоз, талькоз, сидероз, силікоз, бериліоз та багато інших.

Ці захворювання перебігають переважно хронічно. Вони характеризуються збільшенням функціонального мертвого простору, зниженням розтяжності легень, збільшенням легеневого опору. Насичення артеріальної крові часто знижене, а при фізичному навантаженні швидко падає.