93. Патофізіологічні основи профілактики та лікування гіпоксічних станів. Гіпербарична оксигенація (гбо). Можливі негативні наслідки кисневої терапії.

Принципи терапії та профілактики

Ліки, які компенсують гіпоксичне ушкодження, називаються антигіпоксантами. Замісна терапія полягає в додаванні кисню (інгаляційній, пероральній, барокамерній оксигенотерапії) у випадках, коли його утилізація не порушена.

До замісної терапії можна віднести введення макроергічних сполук – АТФ, КрФ, які є антигіпоксантами метаболічної (прямої енергізуючої) дії.

Антигіпоксантами мембранної дії є природні (токофероли, вітамін Е, мідь, залізо, цинк, селеніти, вітаміни С і В5, пантотенова кислота, рутін, глутатіон, убіхінон, серотонін, каталази) та штучні (іонол, аскорбіновая кислота) антиоксиданти, а також блокатори кальцієвих каналів. Чутливість організму до нестачі кисню можна знизити шляхом моделювання деяких станів, що супроводжуються гальмуванням центральної нервової системи та зниженням обміну речовин ( наркоз, гіпотермія, зимова сплячка).

Тренування в умовах барокамери або високогір'я сприяє підвищенню стійкості проти гіпоксії та більш повному розвитку пристосувальних реакцій (активізації антиоксидантних систем, визволенню ендогенного NO).

94. Механізми більш високої стійкості новонароджених до гіпоксії порівняно з дорослими.

Новороджені діти більш стійкі до гіпоксії завдяки наявності фетального гемоглобіну та ізоформ ферментів.

Рефлекторні механізми для регуляції дихання новонароджених малят людини ще не сформовані так, як у дорослих, проте їх дихальний центр може функціонувати в умовах браку кисню до 20 хв. Високі значення компенсаторних та адаптаційних показників новонароджених в умовах гіпоксії порівняно з дорослими організмами спостерігаються завдяки активації у них анаеробного глікогенезу та більш високій здатності тканин до утилізації кисню

95. Порушення енергетичного обміну: етіологія, патогенез, наслідки. Поняття про енергетичні потреби організму, позитивний та негативний енергетичний баланс. Експериментальне визначення основного обміну. Зміни основного обміну при патології.

Залежно від причин розвитку розрізняють:

1. Позаклітинні розлади енергетичного обміну (розлади енергетичного обміну, пов'язані з первинними порушеннями забезпечення клітин поживними речовинами і киснем. Це голодування і більшість видів гіпоксії.)

2. Внутрішньоклітинні розлади енергетичного обміну (при цих розладах енергетичного обміну доставка поживних речовин і кисню не страждає, а порушується їх використання клітинами)

Основними причинами порушення постачання клітин поживними речовинами є:

1. Повна відсутність їжі або дефіцит поживних речовин у ній.

2. Порушення процесів травлення і всмоктування.

3. Порушення мобілізації поживних речовин з депо (наприклад, ураження печінки, розлади нервово-гуморальної регуляції жирового обміну).

4. Порушення транспорту поживних речовин кров'ю (загальні й місцеві розлади кровообігу).

5. Порушення дифузії поживних речовин у тканинах.

6. Втрата поживних речовин або їх використання не за призначенням (протеїнурія, глюкозурія, опікова хвороба, злоякісні пухлини)

Причини внутрішньоклітинних порушень енергетичного обміну:

1. Порушення транспорту поживних речовин через клітинну мембрану (наприклад, глюкози при цукровому діабеті).

2. Порушення центральних внутрішньоклітинних катаболічних шляхів.

3. Розлади процесів біологічного окиснення в мітохондріях.

4. Роз'єднання процесів окиснення й фосфорування.

5. Порушення транспорту АТФ із мітохондрій до місць використання.

6. Порушення використання енергії АТФ. Енергетичні потреби людини виражають у кілоджоулях (кДж) чи кілокалоріях. Одна кілокалорія відповідає кількості теплової енергії, необхідної для нагрівання 1 кг вода на 1°С.

Чинники енергетичних потреб організму: характер праці, вік, стать, стан людини, маса тіла, температурний режим тощо.

Закономірність для середньої добової потреби в енергії: зростає в дитинстві по мірі зростання маси тіла, сягає максимуму в молодому віці, а потім починає поступово зменшуватися

Загальний енергетичний обмін (Езаг)

Організм людини витрачає енергію (загальний обмін) на забезпечення життєдіяльності в умовах спокою (основний обмін) та на фізичну активність (функціональний обмін).

Найбільшими споживачами енергії є печінка й розслаблені м'язи — на їхню роботу йде по 26 % енергії, на роботу мозку припадає 18 %, на серце йде 9%, нирки — 7 %, решту — усі інші органи.

Загальний обмін підлітка у середньому становить 209,5 – 272,35 кДж на 1 кг маси тіла на добу. Основними джерелами енергії для людини є вуглеводи та жири, білки є швидше пластичним матеріалом, ніж енергетичним.

Основний обмін (Еосн) — найменша кількість енергії, яку організм витрачає у стані повного спокою

Функціональний обмін (Ефіз) – кількість енергії, яку організм витрачає на фізичну та розумову активність.

Необхідна кількість енергії для підтримання процесів життєдіяльності — біохімічні процеси, що відбуваються у клітинах, роботу серця, дихальні рухи тощо.

Дорівнює енерговитратам вранці натщесерце (через 12 — 16 год після споживання їжі) у стані спокою (людина лежить, проте не спить) за температури +20 … +23 °С. Основний обмін зменшується з віком: у підлітків 142,6 кДж на 1 кг тіла, у дорослих 100,56 кДж на 1 кг маси тіла.

Кількість енергії на всі інші види діяльності: перетравлювання їжі, розумову й фізичну роботу.

Найбільшими споживачами енергії є печінка й розслаблені м'язи — на їхню роботу йде по 26 % енергії, на роботу мозку припадає 18 %, на серце йде 9%, нирки — 7 %, решту — усі інші органи.

Енергетичний баланс визначається отриманою та витраченою енергією. Якщо отримана пацієнтом енергія дорівнює витраченій, говорять про нульовий баланс. Негативний баланс виникає в тому випадку, якщо витрачена енергія більше отриманої.

Позитивний енергетичний баланс досягається, якщо отримана енергія більше витраченої. У цьому випадку надмірна енергія депонується у вигляді жиру і витрачається при посиленні енергетичних процесів.

Потреба в енергії може бути встановлена за допомогою різних методів: