1) Період переходу зародка від стадії дроблення до диференціювання на три зародкових листки, що закінчується імплантацією (1-й тиждень);

2) Період закладки органів, у тому числі й плаценти, - період плацентації й великого органогенезу (3—8-й тижні).

Критичні періоди характеризуються високою метаболічною активністю й підвищеною чутливістю до дії патогенних факторів. Висока вразливість організму в ці періоди пояснює частий розвиток вроджених вад при дії тератогенних факторів.

Внутрішньоутробні дистрофії – це дистрофії, які розвиваються внаслідок внутрішньоутробного впливу патологічних факторів (професійних шкідливих умов, токсикозу вагітних, нераціонального харчування матері і т.д.), що виявляються з перших днів життя.

Внутрішньоутробна інфекція - це захворювання, що виникає внаслідок гематогенної (трансплацентарної) інвазії переважно вірусної або токсикоінфекції з ураженням плода або клінічними проявами інфекції після народження дитини.

Внутрішньоутробна гіпоксія - кисневе голодування плода.

Хвороби і шкідливі звички матері як причинні або фактори ризику патології плода:

1. Тютюнопаління, зловживання алкоголем та (або) наркотиками.

2. Вірусні захворювання (краснуха, цитомегаловірус, простий герпес, грип, епідемічний паротит, вітряна віспа).

3. Інфекції, які передаються статевим шляхом – токсоплазмоз, сифіліс, хламідіоз, уреаплазмоз.

31. Роль реактивності в патології. Реактивність і резистентність: визначення, види, механізми. Залежність реактивності від віку, статі, спадковості, стану нервової та ендокринної систем.

Реактивність — це властивість організму і його структур відповідати змінами життєдіяльності на дію факторів зовнішнього середовища.

Реактивність буває:

а) видовою, груповою та індивідуальною (видова реактивність властива усім особинам даного виду, групова - певній групі особин, індивідуальна - конкретному індивідуму);

б) неспецифічною і специфічною (неспецифічна (первинна, проста) реактивність виявляє себе при дії різноманітних факторів на організм; в її основі - генетично запрограмовані стандартні варіанти відповіді (наприклад, захисно-компенсаторні реакції при дії високої й низької температур, при кисневому голодуванні тощо;специфічною називають імунологічну реактивність);

в) фізіологічною і патологічною (фізіологічна реактивність охоплює реакції здорового організму; патологічною називають якісно змінену реактивність при дії патогенних факторів на організм (її прикладом є алергія));

г) підвищеною (гіперергія), зниженою (гіпоергія) і спотвореною (дизергія).

Роль реактивності в патології:

1. Реактивність може бути вирішальною умовою виникнення хвороби (етіологічний аспект).

2. Реактивність складає основу захисних компенсаторних реакцій як однієї з двох складових частин патологічного процесу (патогенетичний аспект).

3. Реактивність впливає на вираженість проявів хвороби (клінічний аспект).

4. Реактивність організму стосовно різних фармакологічних препаратів, фізіотерапевтичних процедур та інших методів часто визначає ефективність лікування (лікувальний аспект).

5. Реактивність тісно пов'язана з резистентністю.

Резистентність - це стійкість організму до дії патогенних факторів.

Резистентність буває:

а) пасивною і активною (пасивна резистентність - це нечутливість до дії патогенного фактора, несприйнятливість до нього; вона виникає в тому випадку, коли взаємодія організму з патогенним фактором неможлива або утруднена; активна резистентність (опірність) - це стійкість, що забезпечується комплексом захиснокомпенсаторних реакцій, спрямованих на знищення патогенного фактора і наслідків його дії; активна резистентність енергозалежна, її основу складають механізми реактивності (наприклад, фагоцитоз, синтез антитіл, реакції клітинного імунітету).

б) неспецифічною і специфічною.

Залежність реактивності від:

а) віку: для раннього дитячого віку характерна низька реактивність, зумовлена недосконалістю і недостатньою сформованістю сполучної

тканини, імунної, ендокринної, нервової та інших систем. З часом реактивність організму поступово зростає, стає максимальною у дорослих, а в літньому віці починає зменшуватися, стаючи однією з кардинальних ознак старіння.

б) статі: вплив статі на реактивність пов'язаний головним чином зі статевими гормонами, які по-різному можуть брати участь у реагуванні організму на дію зовнішніх чинників у жінок та чоловіків.

в) спадковості: оскільки будова, функції і метаболізм біологічних структур є спадково детермінованими, то зміни генетичної інформації, що їх отримує організм від своїх батьків, неминуче повинні впливати на різні характеристики цих структур, у тому числі й на їхню реактивність.

г) стану ендокринної системи: показовим щодо цього є участь кортикостероїдів у реалізації запалення, коли глюкокортикоїди виконують роль протизапальних, а мінералокортикоїди – прозапальних факторів.

Відомо також, що в разі гіперфункції щитоподібної залози перебіг запалення інтенсивніший, а в разі гіпофункції – млявий. Значно знижується реактивність при цукровому діабеті (тривале загоювання ран, піодермія, часто приєднується туберкульоз). д) стану нервової системи: нервова система забезпечує швидке, негайне і точне реагування організму та його структур на дію зовнішніх чинників. Порушення її діяльності, змінюючи реактивність організму, можуть бути важливими факторами патогенезу багатьох хвороб.

Механізми реактивності: у формуванні механізмів реактивності важливу роль відіграють ендокринна та нервова системи. Гормони відіграють важливу роль у реагуванні організму на дію різних зовнішніх чинників. Вони посідають центральне місце в розвитку стресу, довготривалої адаптації в здоровому організмі і довготривалої компенсації у хворих. Нервова система забезпечує швидке, негайне і точне реагування організму та його структур на дію зовнішніх чинників. Порушення її діяльності, змінюючи реактивність організму, можуть бути важливими факторами патогенезу багатьох хвороб. Значну роль також відіграє сполучна тканина, елементи якої беруть участь в імунних реакціях, фагоцитозі, забезпечують загоювання ран, виконують бар'єрну функцію.

Важливим механізмом реактивності є біологічні бар'єри - це спеціалізовані тканинні структури, що захищають цілий організм або окремі його структури від впливу патогенних чинників навколишнього середовища і забезпечують підтримання гомеостазу. Також впливають на процес реактивності фактори навколишнього середовища.