131. Порушення рухової функції нервової системи.

Порушення рухової функції нервової системи виникають при порушенні функціонування компонентів нервової системи, рухової системи, мозочка. Рухові розлади виникають через порушення нервово-м’язової передачі внаслідок: ураження нерва, дії отрут, міорелаксантів, спадкових факторів, що є причиною розвитку міастенії (блокада нервово-м’язової передачі, що виявляється швидкою стомлюваністю і слабкістю м’язів), ураження мотонейронів. Гіпокінезії – розлади з обмеженням обсягу, кількості і швидкості рухів. Виникають переважно внаслідок ураження рухових нейронів пухлиною, травмою, інфекцією. Розрізняють : моноплегії – параліч 1 кінцівки, диплегії – параліч 2 кінцівок, три- тетраплегії параліч 3 та 4 кінцівок відповідно, геміплегія – параліч 1 половини тіла. Гіперкінези розвиваються при ураженні екстрапірамідної системи. Виділяють : хорею – мимовільні безладні рухи з локомоторним ефектом, що супроводжується гіпотонією м’язів. Атетоз – повільні тонічні скорочення м’язів, червоподібні рухи. Гемібалізм – швидкі рухи рук, схожі на штовханя м’яча. При ураженні мозочка виникає порушення координації рухів – атаксія (може бути статична, що виявляється при стоянні і ходьбі; динамічна, при виконанні рухів). Ознаки атаксії : порушення синергізму рухів або надлишковий чи недостатній їх обсяг; слабкысть мускулатури, швидка стомлюваність, інтенцій ній тремор. М’язова атонія – знижений/відсутній тонус м’язів, м’язова гіпертонія – підвищений тонус в певній групі м’язів кінцівок. Центральний параліч (гіпертонічний) - ураження центральних мотонейронів/центральних рухових низхідних шляхів, що характеризується гіпертонією м’язів, появою патологічних рефлексів, посиленням спинномозкових рефлексів. Периферичний параліч (гіпотонічний) – ураження периферичних мотонейронів, що характеризується гіпотонією м’язів, арефлексією, атрофією м’язів.

132. Порушення трофічної функції нервової системи. Нейрогенні дистрофії. Етіологія, патогенез.

Нервова трофіка - це вплив нервової системи на обмін речовин в органах і

тканинах.

Виділяють такі механізми нервово-трофічних впливів:

1. Медіаторний механізм - медіатори периферичних нервів впливають на метаболізм органів і тканин.

2. Немедіаторний механізм (власне трофічна функція) - пов'язаний аксоплазматичним транспортом. При при пригніченні цього транспорту колхіцином, вінбластином виникають трофічні зміни в тканинах, хоча імпульсна активність нерва не змінюється.

3. Судинний механізм - нерви можуть впливати на обмін речовин та на тонус кровоносних судин.

Нейродистрофічний процес - це комплекс трофічних порушень в органах і

тканинах, що виникає при ушкодженні периферичних нервів чи інших структур

нервової системи.Характеризується структурними порушеннями тканин та клітин (виразки на шкірі та слизових, атрофія м'язів, дистрофічні зміни тканин); функціональними змінами (підвищенням чутливості денервованих структур до

дії гуморальних факторів (закон Кеннона)); розлади обміну речовин (пригніченням активності одних ферментів і

підвищенням активності інших, характерно для ембріонального періоду).

У патогенезі нейрогенної дистрофії беруть участь такі фактори:

1. Припинення надходження інформації від денервованого органа в нервовий центр.

2. Припинення утворення нервом нейрогормонів.

3. Патологічна імпульсація з центральної кукси перерізаного нерва, що посилює порушення функції нервових центрів, водить до зміни обміну речовин.

4. Проведення паталогічної імпульсації перерізаним чутливим нервом у зворотньому напрямку.

5. Зміни генетичного апарату клітини в денервованому органі з порушеннями синтезу білків - поява аутоантигенів. Імунна система спричиняє реакцію відтворення.

6. Підвищення неадекватних реакцій на БАР, ЛЗ та інші гуморальні чинники.

7. Травматичні впливи , що спричиняють розвиток трофічних порушень у денервованих тканинах.

Давиденко