ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ

З ПАТОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ДИТЯЧОГО ВІКУ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ № 3

Авраменко

1 семестр

1. Предмет і завдання патофізіології, зв’язок з іншими науками, значення для клініки. Патофізіологія як навчальна дисципліна.

Патологічна фізіологія - це наука, що вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку та завершення хвороби. Це наука про життєдіяльність хворого організму. Хвороба і хворий організм є предметом вивчення багатьох загальнотеоретичних медичних і всіх клінічних дисциплін. Особливість предмету патологічної фізіології полягає в тому, що вона вивчає загальне у хворобі, тобто найбільш загальні закономірності виникнення і розвитку хвороби, тимчасом як інші науки вивчають особливе, спеціальне.

Завдання патофізіології:

1. З'ясування сутності хвороби (що таке хвороба?). 2. Вивчення причин і умов виникнення хвороби. 3. Розкриття механізмів розвитку хвороби і окремих її проявів, установлення закономірностей перебігу хвороби і механізмів видужання. 4. Визначення загальних принципів профілактики і лікування хвороб.

Розв'язання зазначених завдань відбувається в рамках чотирьох складових частин патологічної фізіології як науки: нозології, етіології, патогенезу, експериментальної терапії.

Зв'язок з іншими дисциплінами:

1. Зв'язок з науками, що вивчають властивості чинників навколишнього середовища, здатних викликати хвороби (фізика, хімія, біологія, мікробіологія, соціологія). Ці науки дають відомості, необхідні для вивчення етіології.

2. Зв'язок з науками, що вивчають властивості організму і його життєдіяльність (цитологія, ембріологія, гістологія, нормальна фізіологія, біохімія, імунологія, генетика). Ці науки створюють основу для вивчення патогенезу. 3. Зв'язок з загальнотеоретичними науками, що вивчають хворобу (патологічна анатомія, фармакологія). Ці науки разом з патологічною фізіологією створюють цілісну картину хвороби. 4. Зв'язок з клінічними науками. Патологічна фізіологія визначає основні етіологічні і патогенетичні принципи профілактики, діагностики і лікування хвороби.

Зв'язок з клінікою: Патофізіологія, будучи науковою основою медицини (філософією медицини), установлює етіологію і патогенез хвороб і на цій основі визначає головні напрями їх попередження і лікування.

2. Методи патофізіології. Експеримент, його значення для вирішення фундаментальних проблем медицини. Види експерименту. Основні етапи проведення експериментальних досліджень. Сучасні методи і методики моделювання патологічних процесів.

Для вивчення хвороби використовують - клінічний, епідеміологічний, анатомічний, експериментальний методи.

Клінічний метод передбачає вивчення хвороби безпосередньо біля ліжка хворої людини. Патофізіологія завжди використовувала цей метод для розв'язання поставлених перед нею завдань. Сучасні досягнення науки уможливлюють дослідження великої кількості функціональних, біохімічних, імунологічних та інших показників у хворої людини. У зв'язку із цим сьогодні досить швидко розвивається один з напрямів патологічної фізіології - клінічна патофізіологія.

Епідеміологічний метод має об'єктом вивчення хвороби популяцію людей. Він відіграє важливу роль при встановленні причин виникнення і закономірностей розвитку інфекційних захворювань. Патофізіологія не застосовує цей метод безпосередньо, але використовує отримані з його допомогою дані, що стосуються етіології основних неінфекцій-них хвороб (наприклад, вивчення факторів ризику атеросклерозу).

Анатомічний метод є основним методом патологічної анатомії, яка разом з патофізіологією вивчає сутність хвороби, використовуючи при цьому як об'єкт досліджень труп людини. Основним методом патофізіології є експеримент, який дає змогу моделювати різні хворобливі стани в організмі з урахуванням усіх можливих впливів.

Експеримент, його значення для вирішення фундаментальних проблем медицини. Експеримент дозволяє чинити такі впливи на організм тварини (травма, трансплантація пухлини, опромінення), які неприпустимі в клініці. Тільки в експерименті на тварині з відтвореним захворюванням можливе випробування нових лікарських засобів.

Експериментальна модель хвороби завжди простіша за хворобу у людини. Свідоме спрощення в експерименті дає можливість експериментатору розділити хворобу на основні елементи. При цьому слід мати на увазі, що результати експерименту не можна в повному обсязі екстраполювати на людину. Гострий експеримент (вівісекція) ґрунтується на оперативному втручанні в організм тварини. Він дозволяє вивчати гострі розлади в організмі, наприклад шок, колапс, крашсиндром, гостру недостатність дихання, кровообігу, нирок та ін.

Хронічний експеримент — тривалий, дає можливість вивчати динаміку розвитку хвороби. Його використовують для моделювання хронічних хвороб, наприклад атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, виразкової хвороби та ін.

Етапи: 1.Планування експерименту. а) постановку мети і завдань дослідження;б) створення робочої гіпотези; в) визначення об’єкту експерименту (правильний підбір тварин); г) вибір спеціальної методики, яка найкраще відповідає поставленому завданню; д) визначення об’єму досліджень (види дослідів, їх кількість).

2.Моделювання хвороби (патологічного процесу). а)метод вилучення – видалення або пошкодження якогось органу (хірургічне, хімічне, механічне) і порівняння симптомів, які з’явились з клінічною картиною захворювання при порушенні функції цього ж органу в людини;

б) метод ушкодження (руйнування) – використання хірургічних (пошкодження тканин, перерізка нерва), фізичних (температурні фактори, іонізуюче випромінювання), хімічних (інгібітори, отрути), імунологічних (протитканинні антитіла, сироватки) впливів; в) метод створення дефіциту – моделюють авітамінози, гіпоксію; г) метод перенавантаження – моделюють неврози, серцеву недостатність, атеросклероз, артеріальну гіпертензію із використанням, наприклад, холестерину і хлористого натрію; д) метод екзогенної індукції – введення в організм тварин різних речовин, екстрактів з тканин, гормонів і порівняння цих результатів з результатами аналогічних впливів при тих чи інших захворюваннях людини (введення тиреоїдних гормонів – симптоми тиреотоксикозу);

е) метод подразнення – шляхом різних впливів змінюють функції того чи іншого органу (наприклад, при подразненні блукаючого нерву виникає брадикардія);

є)метод ізольованих або “переживаючих” органів (ізольоване серце, печінка, легені та ін.) дозволяє оцінити дійсний характер, глибину пошкодження цього органу і його роль в розвитку недостатності кровообігу, травлення, дихання і т.д.

ж) метод тканинних культур (трансплантації і експлантації) дає можливість вивчати процеси малігнізації і оцінювати ефективність протипухлинних препаратів;

з) метод порівняльної патології – вивчення в порівняльному (еволюційному) аспекті гарячки, запалення, гіпоксії і т.д.

3.Вивчення хвороби (патологічного процесу) в динаміці, отримання інформації про зміни в організмі експериментальних тварин.

• функціональні (ЕКГ, енцефалографія, спірографія тощо);

• морфологічні (світлова і електронна мікроскопія);

• біохімічні (визначення концентрації електролітів, гормонів, активність ферментів тощо);

• імунологічні (визначення титру антитіл, бласттрансформації лімфоцитів, імунних комплексів, тощо);

• генетичні (підрахунок хромосом, визначення статевого хроматину, генеалогічні, тощо);

4.Аналіз і синтез результатів експерименту з наступним переносом отриманих даних в клініку. Для аналізу отриманих результатів користуються математичними, порівняльними, коригуючими і кореляційними методами.

Сучасні методи і методики моделювання патологічних процесів.

Моделювання хвороби. Особливим моментом в експерименті є застосування правильних, адекватних, інформативних методів і методик, оскільки вони повинні найбільш точно, об’ємно і глибоко забезпечити можливість перевірки гіпотези.Для вивчення патологічних процесів використовують наступні методи моделювання хвороб:

метод вилучення – видалення або пошкодження якогось органу (хірургічне, хімічне, механічне) і порівняння симптомів, які з’явились з клінічною картиною захворювання при порушенні функції цього ж органу в людини;

(метод ушкодження (руйнування) – використання хірургічних пошкодження тканин, перерізка нерва), фізичних (температурні фактори, іонізуюче випромінювання), хімічних (інгібітори, отрути), імунологічних (протитканинні антитіла, сироватки) впливів;

метод створення дефіциту – моделюють авітамінози, гіпоксію;

метод перенавантаження – моделюють неврози, серцеву недостатність, атеросклероз, артеріальну гіпертензію із використанням, наприклад, холестерину і хлористого натрію;

метод екзогенної індукції – введення в організм тварин різних речовин, екстрактів з тканин, гормонів і порівняння цих результатів з результатами аналогічних впливів при тих чи інших захворюваннях людини (введення тиреоїдних гормонів – симптоми тиреотоксикозу);

метод подразнення – шляхом різних впливів змінюють функції того чи іншого органу (наприклад, при подразненні блукаючого нерву виникає брадикардія);

метод ізольованих або “переживаючих” органів (ізольоване серце, печінка, легені та ін.) дозволяє оцінити дійсний характер, глибину пошкодження цього органу і його роль в розвитку недостатності кровообігу, травлення, дихання і т.д.

метод тканинних культур (трансплантації і експлантації) дає можливість вивчати процеси малігнізації і оцінювати ефективність протипухлинних препаратів;

метод порівняльної патології – вивчення в порівняльному (еволюційному) аспекті гарячки, запалення, гіпоксії і т.д