Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фізика. Конспект лекцій 2010.doc
Скачиваний:
93
Добавлен:
24.08.2019
Размер:
108.6 Mб
Скачать

2.2 Сили в природі. Сили в механіці

Перш ніж перейти до розгляду питання про сили в механіці, поставимо більш загальне питання: а звідкіля «беруться» сили? Справді, ми звикли до терміну – на тіло діє сила або тіла взаємодіють з певною силою і це нам здається зрозумілим. Але яка причина «появи» цих сил, і що відбувається при контакті тіл? Відповідь дуже проста – причиною такої механічної контактної взаємодії тіл є взаємодія на відстані атомів і молекул, з яких складаються дані тіла. Дійсно, жоден атом чи молекула першого тіла (рис. 2.1.3) не торкнеться, в прямому розумінні, атома чи молекули другого тіла, цьому будуть перешкоджати електрична взаємодія електронних оболонок атомів. Так само, жоден атом копит коня (рис.2.1.4) не торкнеться атома поверхні дороги. Таким чином, більшість сил в механіці має електричну природу. Якщо ж говорити про природу будь-яких інших сил, то сучасна фізика широкий клас сил зводить до наступних фундаментальних типів взаємодій.

1. Гравітаційна взаємодія про яку буде мова йти дещо пізніше в законі всесвітнього тяжіння Ньютона. Гравітаційна взаємодія – універсальна взаємодія – всі тіла притягуються.

2. Електромагнітна взаємодія – взаємодія електричних зарядів. Якщо заряди нерухомі, то ця взаємодія називається електростатичною. При відносному русі зарядів стає помітною ще додаткова взаємодія, яку називають магнітною.

3. Сильна взаємодія – особлива взаємодія між елементарними частинками загальною назвою адрони (від грецького – сильний). До адронів належать протони і нейтрони, і саме між ними в ядрі має місце сильна взаємодія тільки на коротких відстанях.

4. Слабка́ взаємодія. Взаємодія названа слабкою, оскільки напруженість відповідного їй поля в 1013 менша, ніж у полів, що утримують разом ядерні частинки. Крім того, ця взаємодія є короткодіючою і проявляється лише на відстанях, порядку розміру атомного ядра. Незважаючи на слабкість такої взаємодії, вона відіграє значну роль в мікросвіті, особливо це стосується бета-розпаду, тобто перетворення нейтрона в протон.

Що стосується самого механізму фундаментальних взаємодій, то вони мають обмінну природу. Інколи наводять такий приклад: двоє людей на ковзанах, стоячи на гладенькому льоді, перекидають м’яч один одному. Зловивши і відкидаючи м’яча, люди будуть віддалятись один від одного, ніби діє сила відштовхування. Отже, в мікросвіті роль таких м’ячиків виконують особливі елементарні частинки, обмін якими приводить не до відштовхування а притягування. Звичайно, таке порівняння далеке від дійсності, але обмінна взаємодія є достовірно встановлений факт.

Хоча опис фундаментальних взаємодій виходить за рамки даного курсу механіки, вважаємо доцільним відмітити ще про одне особливе явище – глюонну взаємодію, взаємодію між особливими елементарними частинками кварками, з яких складаються всі елементарні частинки. Так, електрон складається з трьох кварків, і, що цікаво, розірвати зв'язок між кварками поки що неможливо, вони, образно кажучи, міцно склеєні. В англійській мові glue означає клей, звідси назва глюонна взаємодія. Нарешті, якщо вже почали говорити про новітні досягнення фізики в галузі фундаментальних взаємодій, то повинні поставити крапку. Але «крапки» у фізиці не існує, чим більше ми вивчаємо загадки природи, тим далі відсувається ця крапка на останній книзі знань природи. Поки що сучасна фізика намагається поставити лише одну крапку лише на одній сторінці незавершеного видання законів природи – і назва цієї сторінки «Велике об’єднання». Під великим об’єднанням розуміють теорію, яка може об’єднати всі відомі типи взаємодій у одну взаємодію і це об’єднання може відбуватись лише при надзвичайно високих енергіях порядку 1023 електрон-вольт. Поки що сучасна експериментальна фізика не в змозі на прискорювачах розігнати частики до таких колосальних енергій.

«Побувавши» на передньому краю сучасної фізики, яка встановлює основні фундаментальні типи взаємодій, нам буде легко дати означення терміну «сили в механіці». Отже, сили в механіці – це окремі прояви в окремих конкретних явищах фундаментальних взаємодій. До сил в механіці належать сили тертя та сили пружності, які мають електромагнітну природу. Що стосується сил тяжіння, то тут маємо чисто гравітаційну взаємодію. В даному розділі «Сили в механіці» буде застосований, так званий, феноменологічний підхід. Феноменологічний – від грецького phenomenon, що значить явище + logos – поняття, вчення, тобто, говорячи про феноменологічний підхід до сил в механіці, ми матимемо на увазі лише встановлення основних властивостей та закономірностей таких сил. Такий феноменологічний підхід застосував Ньютон, відкривши закон Всесвітнього тяжіння, встановивши явище притягання між тілами і математично описавши силу притягання, навіть не намагаючись пояснити природу такої взаємодії.