1Б он дар є в ю р ий. Мгновения. - м.: Молодая гвардия, 1977. - с. 335. 2 Там само!-с. 294.

літератури включає літературознавство і теорію літератури. У процесі вй­вчення художніх творів учні повинні засвоїти систему конкретних і узагаль­нених знань, тобто, вона вивчається як вид мистецтва і як об'єкт літерату­рознавчої науки. Вивчаються твори різних жанрів, стилів, напрямків. Знан­нями і вміннями, сформованими під час вивчення цього навчального предмета учні повинні вміти користуватись у нестандартних ситуаціях.

Художня література розвиває образну пам'ять, уяву, естетичний смак, розумові здібності, збільшує потребу творчої праці, підвищує культуру усно­го й писемного мовлення.

Література в школі, отже, закономірно, зближує самою природою пред­мета мистецтва і науку, точніше - основи науки про нього. Чудесний сплав науки і мистецтва - у цьому специфіка шкільного предмета літератури. Він природно поєднує в собі чуття і свідомість, піднесеність і розумову діяльність.

■ Емоційність сприймання літератури та її викладання в школі

Художня література збагачує емоційний світ учнів. Про силу емоційного викладання літератури писав Максим Рильський у нарисі про свого вчителя Дмитра Миколайовича Ревуцького. Література покликана, стверджував він, в людині ясним світом запалювати любов до краси ("Учитель словес­ності"). До викладача літератури прямо стосується і полум'яний заклик О.П.Довженка - силою мистецтва слова звершувати, радувати, просвітлю­вати душевний світ читача, а цього самому "бути зворушеним ... нести про­світленість у своєму серці ... правду життя підносити до рівня серця, а серце нести високо".¹

Органічне поєднання чуття і розуму вчитель літератури спрямує так, щоб, як закликав В.О.Сухомлинський в листі до письменника Георгія Медин-ського, художній твір наповнився силою віри "в те, ще людина може й повин­на бути прекрасною". В.О.Сухомлинський природно поєднував великі дві сили: літературу й людину. Головним у викладанні літератури, найважли­вішим педагог вважав те, щоб художній твір утверджував в душі людини благородні моральні риси, навчив жити, щоб учень "сприйняв художній твір, як дивну, чудову музику".

2. Наукове обґрунтування змісту предмета, характеристика навчальної програми

■ Спрямування літературної освіти

За останнє десятиліття були розроблені різні підходи до вивчення літера­тури в школі, які знайшли своє місце в концепціях. Концепція літературної

'Довженко О. П. Твори: В 5-ти томах.-К.: Дніпро, 1965.-Т. 4.-С. 126.

освіти (автори Н.Й.Волошина, Н.Ф.Скрипченко, Є.А.Пасічник, П.П.Хропко) \ була схвалена Міністерством освіти і науки. У ній визначені критерії добору [ творів для шкільної програми, вимоги до їх вивчення у середній і старшій | школі. Вимоги до змісту шкільних програм поставлені й у розроблених { стандартах мовно-літературної галузі. Визначений зміст літературної освіти | конкретизується і дозується у відповідності з віковими можливостями і { психологічними особливостями учнів у програмі з літератури для середніх і | старших класів.

Як державний документ, що спрямовує уроки літератури і зв'язані з ними основні форми позакласної роботи, програма становить для вчителя послі­довно-систематичне керівництво його навчально-виховною роботою з учня­ми. Як ідейно-наукове спрямування, програма орієнтує вчителя на творчі і цілеспрямовану діяльність, забезпечення єдності навчання і виховання засо­бами мистецтва слова. Відповідаючи вимогам суспільного розвитку і відо­бражаючи в собі нерозривно зв'язаний з життям літературний процес, шкільна програма у відповідності з цими факторами не тільки створюється, а й безперервно удосконалюється, науково вивіряється, оновлюється.

■ Процес удосконалення програми з літератури

Удосконалення програми здійснюється на основі настанови про необ­хідність здійснити головне завдання в галузі освіти - підвищити якість нав­чання, трудового і морального виховання в школі, зжити формалізм в оцінці результатів праці вчителів і учнів.

Удосконаленню шкільного курсу літератури передує тривале широке обговорення попередніх і діючої програм серед учителів, письменників, літе- ратурознавців, методистів, психологів, узагальнення пропозицій до дальшого поліпшення літературної освіти. Спільно вироблені проекти програм і підго- товлені пробні підручники експериментально перевіряються в окремих шко- лах і випробовуються повсюдно. Тільки після глибокого і всебічного апробу- вання навчальні програми затверджуються як стабільні, з орієнтацією на постійне забезпечення їх відповідності новим вимогам життя і на творчий підхід учителя до їх застосування в школі. _г

Даючи вчителеві можливість вільного добору літератури для спрямо­вуваного ним читання, шкільна програма відкриває йому і широку творчу ініціативу.

■ Структура програми з літератури

Програма шкільного предмета літератури будується на основі поєднанні мистецтва слова з літературознавчою наукою, покликаною розкривати йогс закономірності, джерельні витоки й багатства. В центрі програми для кож­ного класу, з четвертого (п'ятого) по одинадцятий включно, а пропедевтично

- з першого, як і з дошкільних закладів, - містяться дібрані у відповідності з віковими, психологічними можливостями дітей видатні за своїм ідейно-художнім значенням твори письменників.

Водночас, на певних етапах навчання програма передбачає засвоєння науково обґрунтованого і чітко визначеного кола історико- і теоретико-літературних знань, формування вмінь і навичок, зв'язаних з читанням, ана­лізом і оцінкою художніх творів, оволодіння літературною мовою, заглиб­лення у стиль письменника. •

Курс літератури в середній школі програма ділить на два етапи: перший

• 5-8 класи); другий - 9-11 класи. Такий поділ зумовлений освітньо-виховними завданнями предмета, віковими особливостями учнів, їх пізнавальними, пси­хологічними, розумовими можливостями. Попередній - пропедевтичний курс

• курс читання в початкових класах покликаний навчити дітей на тільки читати, а й сприймати художні твори чуттям і свідомістю, шанувати книжку, любити літературу, плекати життєву потребу в ній.

■ Програма першого етапу

У 5-8 класах програма передбачає читання і вивчення окремих зразків усної народної творчості, ряду творів нової й новітньої літератури.

Завдання першого етапу літературної освіти - продовжувати розпочату в 1-3 (1-4) класах роботу з повним переключенням її на матеріал художньої літератури, розвивати в учнів поглиблений і стійкий інтерес до книжки, розу­міння мистецтва слова, любов до витворів людського розуму і серця, праг­нення до краси і відчуття її впливу на внутрішній світ людини, на людські взаємини. Для досягнення програма вимагає формувати навички швидкого, вільного й свідомого виразного читання, елементарні вміння аналізу твору, поглиблення первинного сприймання і усвідомлення художньої сутності образів.

Принцип побудови програми для 5-8 класів - тематично-хронологічний, з поступовим переходом до історичного. Це сприяє систематизації знань, усвідомленню зв'язку літературної творчості з суспільним життям, худож­ніх картин - образів - з^конкретними подіями і людьми; розумінню реаль­ності відображення життя, відтворення історичної дійсності; розкриттю значення твору для нашої сучасності.

Для цих класів у програмі дібрані такі твори, які привертають увагу учнів до суспільного життя, його ідейних, моральних і естетичних проблем, до подій і образів, що їх хвилюють, розширюють поглиблюють життєві вра­ження, формують естетичні принципи і художні смаки.

За програмою для 6-7 класів учні готуються до сприйняття творів на історико-літературній основі і вивчення суспільно-художнього процесу в 9-

11 класах. Відмінні риси програми для цих класів: хронологічне розміщення письменників і творів, побудоване на принципі історизму, виразніше зв'язується з історією суспільства і літератури; прийоми і методи роботи із складнішим матеріалом наближуються до вимог систематичного курсу старших класів.

■ Програма другого етапу

У 9-11 класах програма вводить послідовне читання і вивчення визначних художніх творів на історико-літературній основі, з розкриттям творчої характеристики письменника і оглядом етапу розвитку літератури у зв'язку з суспільним життям.

Така побудова сприяє глибшому усвідомленню ролі художньої літе­ратури в житті народу, визначенню її місця в духовному розвитку людства.

Вводячи систематичний курс літератури в старших класах, програма визначає два види тем - монографічні й оглядові. Кожна монографічна тема призначається для одного з видатних письменників і спрямовує на вивчення одного чи кількох зразків його творчості Оглядова тема містить загальну характеристику певного етапу розвитку літератури у зв'язку з суспільним життям, або ж ознайомлення з літературною діяльністю письменника без текстуального вивчення його творів та критичних статей до них.

Поєднання в програмі для старших класів монографічних і оглядових тем дає можливість не тільки ознайомити учнів з найхарактернішими художніми творами, розкрити життєвий і творчий шлях ряду найвидатніших письменників, й показати їх місце в загальному процесі розвитку суспільства й літератури, з'ясувати значення їх творчості для того часу й нашої сучас­ності, глибоко усвідомити їх виховну роль.

Включаючи текстуальне вивчення одного чи кількох творів письменника, монографічна тема буває, здебільшого, двох видів. В одному з них тексту­альний аналіз передбачається як багатоплановий, детальний розгляд твору, його образної системи, ідейно-естетичної та моральної проблематики, автор­ської позиції, жанрових, композиційних, стилістичних і мовних особливостей.: Так розглядаються "Марія" Уласа Самчука, "Тигролови" Івана Багряного, "Маруся Чурай" Ліни Костенко.

Основну рису монографічних тем становить поєднання в них біографії; чи огляду життєвого шляху письменника з характеристикою його творчості і аналізом одного або кількох найважливіших творів. Таке поєднання забезпечує ясніше усвідомлення зв'язку життя та діяльності митця з його творчістю і глибше осмислення аналізованого твору - основного компо­нента програми.

Оглядові розділи у 9-11 класах плануються, в основному, трьох видів: вступні до вивчення систематичного шкільного курсу літератури; поетапні -характеристики прадавньої, давньої, нової й новітньої літератури; заключні - підсумки вивчення української літератури, її надбання, характерні риси, світове значення.

Особливі завдання виконують оглядові розділи програми для 11 класу. За своїм змістом і призначенням вони набирають різного характеру: вступний розділ про становлення і розвиток української літератури; узагальнюючий -огляд сучасної української літератури; підсумковий - світове значення укра­їнської літератури. Такі розділи мають своєю метою не лише узагальнення і систематизацію знань учнів, набутих під час вивчення творчості окремих письменників, а й розкриття природи літературних явищ, що становлять без­перервний і складний закономірний процес у мистецтві слова; вони окреслю­ють шляхи, етапи розвитку української літератури, розкривають її проблема­тику, провідні теми, основні здобутки.

Програма передбачає, що під час вивчення оглядових тем у 9-11 класах учитель, ознайомлюючи учнів з основними творами письменників, рекомен­дує окремі з них для самостійного читання, анотування, колективного обговорення, рецензування.

Окремо виділяються години на літературу рідного краю. В Україні вже нагромаджено досвід проведення таких уроків, на яких присутні письмен-ники-земляки учнів тієї області (району, села, міста), де проводиться урок. Форми проведення цих уроків - нестандартні. Вони можуть бути проведені у формі зустрічей, з використанням епістолярію, у вигляді пошукової роботи тощо.

■ Літературна критика в програмі

Вивчення літературно-критичної творчості шкільна програма спрямо­вує трьома основними каналами: літературно-критичні статті, що супро­воджують певну монографічну чи оглядову тему; літературна .критика як складова частина, вид творчості письменника; критика як літературна діяльність.

Кожен з цих каналів має своє місце й призначення у програмі.

Літературно-критичні статті рекомендуються до вивчення визначних творів або творчості письменника в цілому і подаються наприкінці окремих монографічних тем.

Під час вивчення творчості письменника, який водночас виступав і як критик, оглядаються і найважливіші його літературно-критичні праці.

Нарешті, введені до програми критичні статті розглядаються як взірці цього специфічного літературного жанру, характеризуються основні його риси, розкривається майстерність, простежуються особливості мови й стилю.

■ Поняття теорії літератури у програмі

За потреби, зумовленій вивченням основного матеріалу, і в міру нагро­мадження конкретних спостережень, понять, фактів, програма зобов'язує формувати знання з теорії літератури. Вони потрібні як неодмінна умова глибшого розуміння і сприймання художнього твору чи літературного явища, повнішого забезпечення ідейно-естетичного виховання учнів.

У процесі вивчення творчості письменників і характеристики етапів роз­витку літератури програма визначає основні теоретичні поняття, що форму­ються на певному конкретному матеріалі, поступово, з його ускладненням, поглиблюються і застосовуються як "ключ" до розкриття змісту і сили мис­тецтва слова.

Коло літературно-критичних знань широке й різноманітне: від осново­положних, узагальнених понять про літературу, її специфіку і місце серед інших галузей мистецтва; про її шкільний предмет як органічний сплав науки і мистецтва; про літературні роди: види, жанри; про суспільну роль художньої літератури; про творчі методи і літературні напрями, про образну систему твору, його композицію, сюжет, елементи віршування, образність мови, мета­фори, епітети, порівняння та інші засоби, прийоми і форми поетичної творчості й стилістичної виразності.

Сформовані й застосовувані на конкретному, визначеному програмою, матеріалі, на перший погляд нібито розрізнені, поняття з теорії літератури поступово узагальнюються, складаючи систему знань, умінь і навичок.

■ Спрямування позакласної роботи

Зважаючи на те, що основний курс літератури в школі спирається на спрямовуване вчителем позакласне читання, програма визначає орієнтовний перелік творів для самостійного позакласного читання і відводить спеціальні уроки для бесід на матеріалі прочитаного. На такі уроки в 5-9 класах учи­тель добирає твори зі списків рекомендованих програмою книг для позаклас­ного читання, гурткової роботи, літературних вечорів, конференцій, диспутів.

Спрямовуючи читання, поряд з класикою, кращих творів сучасної літе- ратури. '

Програма орієнтує учителя на рекомендацію учням не тільки визначених нею книг, але й нових видань, а також творів, опублікованих у періодичній пресі, що здобули схвалення критикою та широкою громадськістю, а найкра­щі з них удостоєні Державних та літературних премій.

Для читання і обговорення добираються, у відповідності з вимогами, нові твори сучасної української літератури, в яких відображено життя людей з усіма його радощами і складнощами.

Ш Нормування розвитку мовлення учнів

Тісно пов'язаний з вивченням художніх творів і літературного процесу розвиток усного і писемного мовлення учнів, основні види якого визначає програма. Рекомендуються такі завдання, які забезпечують формування у школярів образного (художнього) і логічного (наукового) мислення, творчої уяви, естетичного почуття, критичних суджень, прагнення до ідеалу, про­грама конкретизує види письмових робіт і усних завдань, призначених для вироблення умінь аналізу творів і оцінювання літературних явищ.

■ Визначення вимог до знань і умінь учнів

Формуючи основні вимоги до знань і умінь учнів з літератури, програма насамперед визначає для кожного класу засвоєння певного кола умінь і нави­чок учнів з поступовим узагальненням і поглибленням їх у старших класах. Це розуміння змісту і художньої своєрідності творів, знання текстів, виразне, з прагненням до художнього, читання рекомендованих творів чи уривків з них напам'ять, вільне й швидке читання книги, достатнє володіння теоретико-літературними поняттями, доцільне застосування їх під час аналізу твору чи процесу.

Серед основних вимог до формування умінь аналізу й оцінювання літера­турного твору шкільна програма визначає насамперед читацьку культуру, життєвий досвід і набуті знання та вміння з літератури, при цьому програма зважає на те, що формування таких знань і умінь відбувається в процесі безпосереднього емоційного сприймання і в ході дальшого логічного осмис­лення, чому особливо сприяє аналіз художнього твору в єдності його змісту й форми.

Художня література несе в собі потужний заряд емоцій, збагачує ними духовний світ учнів, розвиває образне сприймання, пам'ять, уяву, естетичний смак, розумові здібності, художнє мислення, збільшує потребу творчої праці, підвищує культуру мовлення. Програма нагадує, що успішне здійснення відповідальних і складних завдань викладання літератури можливе лише тоді, коли вчитель, зважаючи на емоціонально-естетичну природу мистецтва слова, широко використовує у своїй навчально-виховній практиці виразне читання, застосовує такі методи і прийоми, використовує такі засоби і форми, які сприяють ефективному розвитку творчої уяви і відтворюючої діяльності, розширенню емоційної сфери і розумової активності учнів.

У процесі виконання рекомендованих програмою різних видів усних і письмових робіт формуються мовленнєві і стилістичні вміння, серед яких особливо важливим є швидке, правильне, осмислене читання вголос художніх, публіцистичних і літературно-критичних текстів, виразне читання творів, художнє усне відтворення мистецтва слова.

■ Орієнтація на міжпредметні зв'язки

Програма з літератури визначає міжпредметні зв'язки уроків словесності з суміжними основами наук і галузями мистецтва. Особлива увага приділя­ється взаємозв'язкам української із зарубіжною літературою.

Програма орієнтує на міжпредметні зв'язки літератури з циклом основ історичних наук: знайомлячи учнів з історико-суспільною основою художніх творів, учитель має спиратися на факти, явища, події, відомі учням з курсів історії, основ держави і права.

За програмою з літератури вчитель використовує також набуті знання і уявлення учнів з різних галузей мистецтва - живопису, скульптури, музики, театру, кіно. Ставиться вимога розкривати взаємозв'язки літератури з ін­шими видами мистецтва на основі спільності проблематики і тематики їх творів, єдності ідейно-естетичної позиції їх авторів, за всієї специфіки кож­ного мистецтва.

■ Творчий характер програми

Шкільна програма з літератури є документом державного значення, обо­в'язковим для виконання. Але вона дає широкі можливості для виявлення' творчої ініціативи вчителя, орієнтує його на таку систему навчання і вихо­вання, яка розвивала б інтерес і любов учнів до художнього слова, сприяла! б посиленню їх творчої активності і самостійності.

Час на вивчення кожноїмонографічної та оглядової теми програма розпо­діляє орієнтовно. Вчителеві дозволяється в міру необхідності, зважаючи на^! умови роботи, склад учнів, обгрунтовані методичні міркування, дещо зміню­вати кількість навчальних годин на ту чи іншу тему, в межах загальної кіль­кості годин, визначених навчальним планом на предмет літератури.

У чинних програмах на допомогу вчителеві з метою творчого викорис­тання додаються норми оцінювання знань, умінь і навичок учнів з літератури, рекомендації основних методичних посібників.

Навчальна програма з літератури - живий, рухомий орієнтир. Вона, як ї сам її предмет, вимагає творчого ставлення до себе, безперервного удоско­налення, оновлення, при всьому прагненні до стабільності. В ході застосуй вання удосконаленої програми передбачається дальше її поліпшення. Вже стало традицією, що вчителі, методисти, літературознавці, письменники пильно стежать за наслідками впровадження щоразу оновлюваної програми) в школі, вносять свої пропозиції щодо дальшого удосконалення її у відпо­відності з вимогами життя в його безперервному розвитку.

Довершене на кожному новому етапі удосконалення навчальної програ­ми в результаті теоретичного обґрунтування і практичної перевірки змісту⁹ предмета належить до корінних проблем наукових основ методики літератури.

3. Предмет літератури в загальноосвітній школі ■ Визначення ролі предмета

Як шкільний предмет література займає важливе місце в загальноосвіт­ній школі. Разом з іншими предметами суспільно-гуманітарного циклу викла­дання літератури в яскравій, дохідливій формі має специфічними засобами слова розкривати шляхи оновлення суспільства. Силою образного мислення в єдності з логічним на уроках літератури учитель покликаний послідовно виховувати вміння відстоювати загальнолюдські та національні цінності.

Художня література в школі відіграє велику роль у вихованні людини як громадянина України з притаманними йому мораллю та інтересами, висо­кою культурою праці й поведінки. Вона володіє великою силою емоційного впливу на національне виховання, яке становить найважливіший фактор формування особи. Своїми, притаманними саме їй, засобами література сприяє вихованню у кожної молодої людини усвідомлення потреби в праці, що є завданням першорядної економічної і моральної значущості, її місце на передньому краї у здійсненні зрослих вимог до морально-естетичного вихо­вання молоді, формування її духовного світу, національної самосвідомості. У всебічному і гармонійному розвитку особи, в комплексному підході до виховної роботи, застосуванні нових освітніх технологій літературі в школі належить особлива, духовна роль.

Реформа школи передбачав в усій повноті й яскравості використовувати багатство художньої літератури для виховання молоді. Засобами мистецтва слова література в школі покликана брати активнішу участь у засвоєнні і втіленні в життя Основного Закону нашої держави - Конституції України.

Сучасна школа орієнтується на значне поліпшення художньої освіти й естетичного виховання учнів, в чому можливості шкільного предмета літератури особливо великі - і пізнавальні й виховні.

З цілковитою певністю можна твердити, що немає такої грані життя школи, яка б не стосувалася літератури, прямо чи принагідно. Тож справді: література в школі - це не просто окремий навчальний предмет, а цілий комплекс специфічних, притім особливо сильних і ефективних, засобів, спря­мованих на здійснення основних цілей - створення кращих умов для навчан­ня і виховання підростаючих поколінь, підготовки їх до життя і праці, актив­ної громадської діяльності.

Літературі як шкільному предметові і виховному засобові відводиться чільне місце в подальшому вдосконаленню загальної середньої освіти молоді.

Разом з усіма шкільними предметами і, передусім, в єдності суспільно-гуманітарного циклу, література формує нову особистість. Дальше покра­щення рівня викладання літератури в школі, посилення її ролі в удосконаленні всього навчальне-виховного процесу відповідно до сучасних потреб нашої держави, зміцнення зв'язку викладання цього предмета з життям спрямо­вується на те, щоб мистецтво слова краще допомагало молодим людям розу­міти навколишній світ, відчувати його в усьому многогранні, працювати в суспільстві на повну потужність сил.

Звідси постає найперше завдання - посилити роль уроків літератури у формуванні духовно багатої, гармонійно розвиненої, національно свідомої особистості з високими моральними ідеалами й естетичними потребами. Для цього необхідно передусім удосконалювати освітні технології навчання, ви­суваючи на перший план активні їх форми; прилучати учнів до самостійної роботи з книгою; підвищувати ефективність уроку та урізноманітнити форми організації навчальне-виховного процесу; практикувати лекційні і семінар­ські заняття в старших класах; удосконалити організацію кабінетної системи навчання.

В інтересах учителя-словесника розширювати можливості у виборі опти­мальних методів, форм і засобів навчання, сміливіше впроваджувати в прак­тику досягнення педагогічної науки, не допускати дріб'язкової регламентації педагогічної діяльності, рішуче викорінювати з шкільної практики лібералізм в оцінці знань і поведінки учнів.

Ефективність вивчення літератури, її виховного впливу, як і результати всієї діяльності школи і вчителя, вимірюється глибиною і міцністю знань, моральними якостями учнів, підготовленістю їх до життя і праці, високою вихованістю та культурою поведінки, активною громадською і трудовою діяльністю, безпосередньою участю у розбудові своєї держави.

При цьому маємо завжди зважати на специфіку літератури, її шкільного курсу, який становить провідний предмет естетичного циклу.

Роль художньої літератури як предмета естетичного циклу незмірно зростає. Різко підвищуються відповідні вимоги до вчителя-словесника. Щоб бути завжди на висоті цих вимог, йти в рівень з життям, учителеві треба глибоко оволодівати теорією предмета і постійно збагачуватись передовою практикою. *

Одним із насущних питань теоретичної підготовки вчителя-словесника до ефективної творчої роботи в школі є наукове освоєння специфіки шкіль­ного предмета літератури, усвідомлення закономірності поєднання у ньому чуття і мислі, мистецтва і науки, саме того, що поет образно назвав - "краси­ве і корисне" (М.Рильський).

Через художнє слово ми прищеплюємо учням любов до рідної мови. Відстоюючи єдність і соборність української нації, Іван Огієнко писав: "Мова - це наша національна ознака, в мові наша культура, ступінь нашої свідо­мості. Мова - це форма нашого життя, життя культурного і національного, це форма національного організування. Мова - це душа кожної національ-і ності, її святощі, її найцінніший скарб... І поки живе мова - житиме й народ, і як національність... Не стане мови, не стане національності".'

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

ВИДИ ЛІТЕРАТУРНИХ ЗАНЯТЬ