3. Роль учителів, учених, письменників у створенні шкільного підручника

Створення шкільного підручника передбачає виконання функцій найрізноманітнішого характеру, тому найкращих наслідків можна досягти, коли цю роботу виконуватиме не одна людина, а колектив, що складається з різних фахівців.

Авторські колективи діючих підручників укомплектовані в основному за цим принципом: до кожного з них входить методист-літературознавець (їх може бути й два-три) та вчитель-практик, який працює в школі або працю­вав у недалекому минулому. Художник хоч і не вважається членом автор­ського колективу, але він цілком відповідає за художнє оформлення певної навчальної книги, а його прізвище зазначене в реквізиті.

В останні роки утвердилася думка, що в авторський колектив доцільно включати й письменників.

Практика переконливо доводить, що вчителі, літературознавці, письмен­ники зможуть успішно працювати над створенням підручника лише тоді, коли матимуть належну підготовку. Вони, як і їхні співавтори-методисти, мають добре розбиратися в літературознавстві, його найновіших досягнен­нях; знати психологію дітей шкільного віку й особливо своїх "адресатів", які вони є і чим живуть в дійсності; навчальний процес; педагогіку (зокрема теорію шкільного підручника і практику його створення); методику літера­тури (оволодіння окремою методикою і вміння написати хороший підручник, якого вимагає від нас поточний момент - органічно зв'язані); бути достатньо ознайомленими з програмами та методиками шкільних предметів гуманітар­ного циклу, а також надбаннями суміжних з літературою мистецтв і основами мистецтвознавства.

■ Участь учителів

У переважній більшості авторських колективів з давніх часів беруть участь учителі. Одні з них працювали в школі під час роботи над підручником (Є.М.Кучеренко, В.І.Цимбалюк, В.В.Фещак і т.д.), інші, ставши методистами, мали багаторічний педагогічний стаж (Т.Ф.Бугайко, Ф.Ф.Бугайко, П.Г.Мо-ренець, Н.Й.Волошина та ін.). Взяти безпосередню участь у роботі автор­ських колективів може невелика кількість досвідчених, талановитих учителів. Значно більше коло словесників залучається до перевірки матеріалів май­бутніх навчальних книг у процесі їх творення. Наприклад, перевірку мате­ріалів хрестоматій з української літератури для 5-6 класів протягом чоти­рьох років проводили близько п'ятдесяти вчителів під керівництвом авторів. Чимале значення мають і так звані "закриті" рецензії словесників на рукописи навчальних книг.

Коли експериментальний підручник набуває чинності стабільного, вчи­телі можуть подавати авторам велику допомогу у подальшому удосконален­ні його. У рецензіях, надрукованих у педагогічній та громадсько-політичній пресі, у виступах на конференціях і нарадах, а також під час безпосередніх контактів з авторами (в листах, співбесідах) учителі висловлюють свої спостереження над роботою учнів з підручником, відмічають, що в ньому занадто важке чи легке (а тому нецікаве) для школярів, вказують на похибки і неточності в дидактичному матеріалі, недосконалості методичного апарату, неякісність окремих ілюстрацій тощо. Нерідко вчителі-практики дають дуже корисні поради, висловлюють слушні побажання. Практичний досвід, набутий учителями в роботі з підручником, невичерпне джерело дорогоцінної інформації, тільки автори уміли б її зібрати і належним чином використати. На думку К.Д.Ушинського, "критика підручника повинна заохочуватися, тому що вона становить єдиний засіб мати хороший підручник".³⁰

■ Роль учнів у створенні підручника

Слід сказати й про роль учнів у створенні підручників. Найперше - це робота експериментальних класів, в яких проводиться перевірка матеріалів майбутніх навчальних книг. Практика свідчить, що коли школярі зацікав­ляться такою перевіркою, вони проймаються почуттям великої відповідаль­ності, громадського обов'язку, а тому сумлінно виконують доручену їм робо­ту, нерідко висловлюють цінні думки, стаючи дуже добрими помічниками авторів. Зацікавити учнів "експериментаторів" можна лише тоді, коли ма­теріал, що ^перевіряється, вимагає роботи думки, спостережливості, винахід­ливості, а також коли містить щось принципово нове у порівнянні з старим підручником..Збуджена на початку роботи, зацікавленість учнів не буде послаблюватися, коли вони переконаються, що на їхні думки автори зважають, з їхніми зауваженнями рахуються, що виконувана ними робота принесе користь не лише авторам, а й у майбутньому тим школярам, які вчитимуться за новим підручником, створеним на основі матеріалів, у пере­вірці котрих вони брали участь. Авторам діючих підручників належить тримати контакти не лише з учителями, а й з учнями: бувати на уроках для того, щоб спостерігати, як працюють учні за їхнім підручником,, яка робота за ним здійснюється; проводити анкетування школярів та бесіди - класні, групові, індивідуальні - про якості підручника. Цим шляхом можна зібрати таку цінну інформацію, яку не здобути жодним іншим способом. Звичайно, наукового аналізу підручників школярі, навіть випускники, дати не можуть, проте їхню думку про ці книги авторам знати необхідно.

■ Участь літературознавців

Вчені-літературознавці часом стають авторами чи співавторами шкільних підручників (О.І.Білецький, І.І.Пільгук, Є.П.Кирилюк, І.О.Дзеверін, В.І.Панченко, Г.Д.Клочек, Ю.І.Ковалів та ін., проте частіше вони виступають як рецензенти експериментальних або діючих навчальних книг. Зауваження та рекомендації науковців мають, як правило, фаховий характер: вияв­ляються помилки й неточності методологічних і літературознавчих положень, фактів, дат, біографічних відомостей, аналізу та оцінки творів і под., виправлення яких сприяє піднесенню наукового рівня підручників.

Добираючи матеріал для майбутнього підручника, їх автори постійно звертаються до наукових праць літературознавців, черпаючи з них біогра­фічні відомості, використовуючи огляди розвитку словесного мистецтва в певний історичний період, критичні аналізи творів, що вивчаються за шкільною програмою, оцінки їх тлумачення теоретико-літературних понять і ін. Ця наукова інформація піддається педагогічній обробці: добираються ті відомості, які зрозумілі учням і потрібні їм для повнішого осягнення художніх творів та явищ літературного процесу. Дібрані відомості викладаються в підручниках у доступній школярам формі, супроводжуються запитаннями, завданнями, вправами, які допомагають свідомо засвоїти нові знання, закріпити їх у пам'яті, виробити вміння практично користуватися ними.

■ Участь письменників

Основним у шкільному курсі літератури (отже, й у підручниках) є ви­вчення високоідейних, художньо досконалих творів, написаних талановитими митцями минулих епох і сучасності. Учні цінують навчальну книгу найперше за вміщені (або розглянуті) в них твори. Чим вище ідейно-естетичні якості цих творів, тим більше вона подобається школярам. Крім того, нерідко хрестоматії відкриваються нарисом-звертанням до учнів, узятим із творів письменників (Ю.Яновський - для 7 класу) або спеціально написаними (О.Іва-ненко, Д.Білоус - для 5 класу, П.Воронько - для 6-го). У бесіді з письмен­никами про їхні твори, що вивчаються в школі, автори підручників можуть довідатися про історію, написання цих творів, прототипи, добір життєвого матеріалу, використаного митцем тощо. Подібні відомості автори беруть з виступів, доповідей, автобіографій, листів, спогадів і т.д. Велике значення мають рецензії письменників на експериментальні та діючі підручники.

Досвід створення шкільних підручників з літератури вчить, що їх автори повинні завжди працювати в тісному контакті з учителями, учнями, літера­турознавцями та письменниками, що убезпечить від методологічних, фахо­вих, методичних помилок і прорахунків, сприятиме піднесенню наукового рівня і педагогічних якостей цих навчальних книг.