'Алексюк А.М .Загальні методи навчання в школі. - К.: Рад.школа, 1981. -С.52-53.

2Бабанский ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. М.: Просвещение, 1982.

Навчальна діяльність - це, перш за все, творче поєднання кількох методів, що виконують кожний свою функцію. Методи немов би взаємопроникають ^ У них виявляється взаємодія учителя з учнями. Чим більше знають учителі- * словесники про багатогранність методів та вплив їх на учнів, тим дійовішим,' усвідомленішим буде обраний ними комплекс методів. При цьому необхідно зважати на багатофункціональність методів. Вони повинні стимулювати всебічний розвиток особистості, тобто забезпечувати високий рівень знань,« формування потрібних умінь* і навичок, посилювати виховний вплив уроків літератури, розвивати в учнів пізнавальні інтереси.

Сукупність методів буде відносно цілісною, якщо в неї буде входити принаймні три групи методів: методи організації і самоорганізації навчально- , пізнавальної діяльності, методи стимулювання мотивації учіння, методи ' контролю і самоконтролю ефективності навчання.

Методи навчання нерозривно пов'язані з прийомами, що виступають як , їх складові частини і елементи. Прийоми - це теж способи навчальної діяль­ності, але на відміну від методів, вони служать лише для виконання окремих дій. Кожний метод може включати багато прийомів, проте це не просто сума, а система прийомів, об'єднана певною логікою, структурний елемент або

деталь методу.¹ Одні прийоми можуть включатися у різні методи, по-різному поєднуватися з одним і тим же методом, складати різні його варіанти. Методи і прийоми взаємопереходять одні в одні. Так, бесіда є методом вивчення літе­ратури, але вона може бути і методичним прийомом у складі іншого методу, наприклад, лекції. Лекція може також включати виразне читання, різні види унаочнення та аудіо-, відеозасоби, прийоми самостійної роботи: прослуху­вання учнівських повідомлень, рефератів, складання плану, тез, конспекту тощо. Всі ці прийоми виступають як допоміжні, що відіграють активізуючу роль і тим самим підвищують ефективність лекції, збагачують її.

Перед методикою літератури стоїть завдання дальшого удосконалення методів, створення нових технологій у напрямі активізації їх дієвості з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

2. Сучасний урок літератури в школі

■ Умови удосконалення уроку літератури

Класно-урочна система існує понад три століття. Вона виправдала себе, бо на уроці закладається фундамент освіченості і вихованості учнів. Від уроку, за висловлюванням В.О.Сухомлинського, тягнуться незримі зв'язки з інтересами, запитами, уподобаннями школярів. Сучасна школа прагне до того, щоб ширше використати можливості уроку як випробуваної форми організації навчання і виховання учнів. Завдання, поставлене перед кожним вчителем, щоб кожний урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів шко­лярів, здобуттю навичок самостійного поновлення знань, прищеплював любов до праці, щоб вивчення основ наук було тісно пов'язане з сучасним життям, відноситься і до вчителя-словесника.

Проблема удосконалення процесу навчання на уроці літератури є актуальним питанням сучасної методики її викладання в загальноосвітній середній школі.

Однією із умов удосконалення сучасного уроку взагалі і літератури зокрема є використання ідей розвиваючого навчання і оптимізації навчально-виховного процесу.² Щоб сучасний урок літератури відповідав критеріям оптимізації, необхідно:

■ комплексно планувати завдання освіти, виховання і розвитку учнів з урахуванням специфіки даного класу;

" добирати такий зміст уроку, який забезпечував би розв'язання всіх накре­слених навчально-виховних завдань, концентрував увагу школярів на головних питаннях теми, був доступним, викликав би у них пізнавальний інтерес;

" обирати для кожного етапу уроку оптимальне поєднання методів і прийо­мів роботи, застосовувати такі засоби навчання, які забезпечували б ефективне розв'язання головних завдань кожного етапу уроку;

• накреслювати оптимальне поєднання класних, групових і індивідуальних форм навчання, яке найкраще забезпечувало б можливості учнів класу;¹

• виробляти оптимальний темп ведення уроку;

• суворо регламентувати обсяг і складність домашніх завдань з тим, щоб учні виконували їх за час, встановлений за нормою для кожного класу,,

• аналізувати в єдності як навчально-виховні результати уроку, так і витрачання часу учнів на класну і домашню роботу.

Усе це свідчить про те, як важливо сьогодні змінювати традиційні рамки уроку, підвищувати його місткість, вміло організовувати індивідуалізацію , навчання і самостійність учнів, розвивати їх творчу активність. |

У сучасних умовах удосконалення методики уроку літератури є об'єк- * тивною необхідністю: навчання і виховання здійснюється в процесі уроку, І .вся увага до особистості учня.

У сучасному уроці відбивається перш за все загальний стан дидактики Психологи та дидакти (Н.А.Менчинська, М.М.Скаткін, Ю.К.Бабанський, ^ М.І.Махмутов, К.Д.Кирилова, В.О.Онищук і ін.) розглядають урок як голов- ^? ний ланцюг в процесі навчання і виховання, бо найважливішими умовами^ " що впливають на розвиток мислення учнів, формування у них правильних V поглядів і переконань, є раціональна система викладання, раціонально^ побудований і проведений урок, широке використання різноманітних методів » і прийомів роботи на уроці.

Професор Л.В.Занков визначив, що процес навчання на уроці повинен * ґрунтуватись на достатньо "високому рівні трудності, тому що саме таке навчання дає багату поживу для напруженої розумової діяльності, служить швидкому і інтенсивному розвиткові учнів. І

Новий підхід до змісту навчання вимагає не начиняти знаннями голову учня на уроці, а вчити його мислити, самостійно добувати знання, виробляти уміння застосовувати їх, самостійно осмислювати художні твори, життя, $ особисту поведінку, здібність керувати собою.

■ Методична специфіка уроку літератури

У кожному уроці відображається його методична специфіка. Особливість уроку літератури визначається тим, що змістом його є, з одного боку, твори { мистецтва слова, з другого - наука, що включає в себе елементи історії і »

теорії словесності. "Уроки літератури, - зазначає Б.І.Степанишин, - мають такі^еличезні потенції, що в руках учителя-майстра можуть стати для учнів пречудовим, найцікавішим у світі клубом хвилюючих зустрічей з усемо­гутніми чарівниками художнього слова, з прекрасними витворами їх розуму і серця

Значний внесок у вивчення проблеми сучасного уроку літератури зроблено методистами України - О.Р.Мазуркевичем, В.Я.Недільком, БІ Степанишиним, Є.А.Пасічником, Н.Й.Волошиною, Росії - Н.А. Станчек, X Ф.Курдю, Є.В.Квятковським та ін.

Одні методисти розглядають урок літератури як частину системи попе­редніх і наступних завдань. Так, наприклад, Н.А.Станчек справедливо вва­жає, що урок - явище складне, неповторне, індивідуальне, але в ньому є ". тверді основи, принцип його ведення. А значить можна сформулювати критерії підходу до нього".² Кожний урок, на її думку, буде мати свою концепцію, свою логіку, свій стиль, якщо одночасно буде пов'язаний з попередніми і наступними заняттями, утворюючи необхідну ланку загальної концепції, покладеної вчителем в основу всієї системи уроків з теми.

■ Урок літератури і вчитель

Не викликає сумніву той факт, що в уроці літератури відбивається особистість учителя. В.О.Сухомлинський писав: "Урок - це дзеркало загаль­ної і педагогічної культури учителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його кругозору, ерудиції.³ Результативність уроку залежить перш за все від учителя-словесника, від його професійної підготовки та особистіс-них якостей. Цікава особистість вчителя - цікавий урок літератури. Прове­дена нами анкета серед учнів старших класів шкіл України показала, що в більшості випадків учні називають цікавими уроки літератури тоді, "коли вивчали цікаву в пізнавальному плані тему, яка хвилює сьогодні", коли "вивчаєш твори письменника, які подобаються ", коли "літературний твір прочитано і всі включені до роботи", коли "вчитель цікаво розповідає", коли "на уроці можна подумати, посперечатись", "не тільки слухати про те, що говорять товариші, а й взяти участь в обговоренні, доповненні", коли "можна висловити свою точку зору".