5. Система позакласного читання

■ Структура позакласного читання

Позакласне читання - поняття багатоскладове. Воно включає в себе: ознайомлення з творами, рекомендованими програмою; розширене читання творів письменника, який вивчається за програмою, з метою поглибленого сприймання творчості і його епохи. Ці два види позакласного читання керуються і спрямовуються учителем, проводяться відповідно до програми з літератури. Є ще одна форма позакласного читання - стихійне самостійне читання. Воно менш за все кероване, але в ньому найяскравіше проявляються уподобання читача, спрямованість інтересів особистості, її внутрішній світ.

У своєму відомому вже тепер нам зошиті "Тетрадь для литературного разбора и записьівания прочитанньїх книг. Пособие для домашнего и клас-сного чтения (Київ, 1914) Іван Огієнко виділяє 12 правил, в яких вчить куль­тури читання, виховує повагу до праці письменника, наголошує на необхіднос­ті дотримання культурно-гігіенічних вимог під час читання. Ось основні з них: 1. Читання книг навчає нас уму-розуму, заміняючи нам життєвий досвід,

крім цього, воно завжди дає нам високу естетичну насолоду. Тому,

■Бандура О.М. Вивчення елементів теорії літератури в 4-7 класах. - К.: Рад. школа, 1981. - 129 с.

читаючи книги, ніколи не поспішайте: нехай навчання буде серйозніше, а насолода глибша.

2. Коли ви захоплені книгою, коли вона володіє вами цілковито, намагай­тесь бути по можливості уважними, бо це найвищий момент у читанні, і ні в якому разі не поспішайте, не "ковтайте книги"; читання поспіхом, коли враження змінюється одне одним, притупляє почуття, і ви не отри­маєте від книги всього, що вона могла вам дати.

3. Читання - це праця, корисна та приємна. До всякої ж праці звичка набу-вається лише постійними вправами. Тому читайте завжди і всюди, де тільки є для цього можливість, тоді читання стане вашою звичкою, а вона є ознакою висококультурної людини.

4. Не розтягуйте без потреби читання однієї книги на дуже довгий час: від такого читання змісту в цілому ви не охопите і естетичної насолоди отримаєте мало.

Книга є найвищим скарбом культурного життя людини, тому бережіть її свято і не доторкайтесь до неї брудними руками.

Вчитель повинен ознайомлюватись з самостійним читанням своїх учнів і спрямовувати його у правильне русло.

Позакласне читання, включаючи всі ці складові частини, є одним з важливих шляхів літературного розвитку і морально-естетичного виховання учнів. Розглядається воно як система, яка формує всебічно розвинену особистість. Позакласне читання передбачає свободу вибору, варіативність уроків, являє собою багату скарбницю для саморозвитку.

Благотворний вплив на розвиток досліджуваної проблеми мали прогре­сивні методисти В.П.Острогорський, М.О.Рибникова. Ідея всебічного розвитку була в центрі їх методичних пошуків. В.П.Острогорський розробив послідовну систему позакласного читання за етапами навчання. Цінні для нас поради М.О.Рибникової стосовно методів і прийомів роботи з художнім твором.

Отже, в методиці позакЯасне читання уявлялось як фокус, в якому відби­вались інтереси читача, визначався рівень його духовних запитів і способів сприймання художнього слова.

Історія позакласного читання була предметом вивчення у" багатьох до­слідженнях (Скафтимов, 1938; Роткович, 1965; 1970; Бодрова, 1967; Панте-лєєва, 1969; Пушкарьова, Снєжнєвська, 1970; Збарський, 1972; Тікеєва, 1976, Свєтловська, 1977 та ін.). Аналіз історії питання і сучасних праць з методики літератури підводять нас до висновку, що позакласне і самостійне читання - не синонімічні, друге входить складовою частиною в перше. Позакласне читання, яким керує школа, стає все більше програмним, а самостійне (стихійне) складається у читача за його законами і часто випадає із системи роботи з літератури. М.Д.Пушкарьова і М.А.Снєжнєвська визначають поза­класне читання як свого роду "регулятор" між тим, що читають учні за програмою для позакласного читання і тим, що читають самостійно.

Програма, на нашу думку, не повинна стояти на місці, а постійно вдоско­налюватись, поповнюватись як творами сучасної літератури, так і в залеж­ності від розвитку особистості школяра - новими творами з класики.

Програма з української літератури виділяє спеціальні години і подає список творів для бесід про найновіші досягнення української літератури. Через ці твори здійснюється поглиблене осмислення проблем, які розв'я­зуються під час вивчення мистецтва слова, удосконалюється рівень творчої самостійності учнів, їхні читацькі якості, поглиблюються теоретико-літера-турні знання.

Уміле керівництво позакласним читанням в системі впливу на школяра поряд з соціальним оточенням, каналами інформації спрямовує і стимулює самостійне читання учнів. Воно обумовлене, крім того, розвитком читача з одного боку і розвитком мистецтва - з другого. Поряд з художніми творами позакласне читання включає і читання науково-прпулярної, критичної літератури, що сприяє освітньому, культурному і творчому розвиткові учнів.

Підсумовуючи сказане, бачимо, що у позакласному читанні два основ­них процеси: 1) процес, яким керує школа; 2) самостійне читання учня поза педагогічним впливом, його стихійне читання.

Структуру позакласного читання як процесу, яким керує школа, можна показати так:

Читання художньої літератури за списком,

рекомендованим програмою

ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ

Уроки позакласного читання		і Читання художньої літератури на власний вибір учня

Позакласна робота з літератури

І

Позакласне читання з інших предметів

Визнаючи роль і місце позакласного читання у розвитку школяра, одні дослідники стверджували його обов'язковість і керівництво з боку школи (Рождєственський, 1949), інші - про необов'язковість (Смирнов, 1962). Сьогодні питання про те, чи є позакласне читання обов'язковим, відпало. Воно стало внутрішньою потребою школярів. Словеснику ж важливо вихо­вувати вдумливого читача, прагнення до читання, спрямувати у правильної русло так зване стихійне читання. _гі

Які ж організаційні форми керівництва позакласним читанням? Тут велиі| ка різноманітність методів і прийомів навчальної і виховної роботи. ПозакласІ не читання знаходиться на їх "стику" і має свою специфічну форму - урод! позакласного читання. Така організаційна форма з'явилась в 1954-1955 н.р|, коли в програму з літератури були включені спеціальні години для бесід Ц позакласного читання. У зв'язку з цим постала необхідність визначити місце! такої ланки в системі роботи з літератури, її специфіку.

У методичних працях, що з'явились за два з лишнім десятиліття відбились! різноманітні позиції в оцінці характеру і специфіки уроку позакласного чиї тання. Так, скажімо, Н.Свєтловська (1977) на основному етапі навчання -ц 2 і 3 класах - урок позакласного читання розглядає як "основну форм$ навчання школярів умінню самостійно вибирати і правильно читати потрібнії корисні дитячі книги, усвідомлюючи свої переваги, підшукуючи "свій" сві| захоплень"¹¹ Н.Каргін (1975), який присвятив свої роботи створенню системі читання в початковій школі, вважає, що особливість уроків з позакласнорф] читання в тому, що: 1) на них учні знайомляться з позапрограмними творам 2) ці уроки повинні стати уроками керівництва позакласним читанням шк< лярів. Уроки є, на думку автора, організуючою частиною до всієї системі позакласного читання.¹²

Одні дослідники специфіку "позакласного" уроку бачать в особливій] атмосфері (Бодрова, (1970)), другі в темпах роботи, в обсязі матеріалу, якиї розглядається в результаті роботи, і в методиці проведення уроку (Гердзейі Капіца, Салтикова, 1961), треті - у змісті уроку і меті його - розвиткові самостійності читання (Айзерман, 1967).

■ Типи уроків позакласного читання

Очевидно, не можна говорити про специфіку уроку, не враховуючи такий! фактор, як обмеженість часу на розгляд одного, а то й декількох творів за| одну навчальну годину. У позакласному читанні важливе місце займає ви-іІ вчення читача, його еволюції, динаміки сприймання. Допомагаючи проводити! аналіз твору, ця робота удосконалює й організацію позакласного читання | Вона, крім цього, тісно пов'язана з позакласною роботою з літератури, шо% збагачує і доповнює уроки з позакласного читання.

У методичній літературі пропонуються різноманітні типи уроків поза-] класного читання. В початкових класах пропонуються такі:

1. Урок виразного читання окремих творів.

2. Обговорення одного твору.

3. Узагальнюючі або тематичні уроки.

4. Бібліотечні уроки або уроки культури читання

У старших класах методисти виділяють такі типи уроків¹³:

1. Вступні

2. Уроки рекомендації книг

3. Поглиблене розуміння прочитаного.

4. Уроки вироблення навичок анотування і рецензування.

Уроки-рекомендації книг і уроки-бесіди за прочитаними книгами нази­вають Г.С.Забарський, В.П.Полухіна. Вони не дають назв своїм урокам, але типи цих уроків розрізняються з класу в клас залежно від віку учнів, завдань літературного розвитку. В центрі уваги - середні класи. У 5-6 класах, на думку авторів, урок, його методика спрямовані на розвиток мови учнів. В основі їх проведення домінує слово вчителя і бесіда, виразне читання і худож­ній переказ, інсценування.

Тип уроку у цих класах автори визначають за характером проблеми переносу літературних знань, умінь і навичок учнів, одержаних під час ви­вчення програмних літературних творів. Тому вони орієнтуються на хресто­матію, яка рекомендує для позакласного читання твори:

а) автора, що вивчається за програмою;

б) про автора, чиї твори включені до програми;

в) розкривають тему, проблему, характер епохи, подібні до тих, які розкриваються в програмних творах.

При цьому здійснюється тісний зв'язок з програмою, тобто відбувається процес переносу знань, умінь і навичок на близький матеріал.

У 7 класі тип уроку змінюється відповідно до психологічних змін школярів і ставиться в прямий зв'язок з тими морально-естетичними проблемами, які хвилюють семикласників, у зв'язок з формуванням навичок етико-естетичної оцінки художніх творів.

Запропонована система розкриває специфіку уроків у різних класах, що являють собою різні ланки в літературній освіті школярів.

Яка ж специфіка проведення уроків з позакласного читання сучасної літератури у 8-9 класах?

На це частково дає відповідь В.Я.Неділько.¹⁴ Він поділяє ці уроки на два види:

'Бодрова Н.А.Методиорганизацииипроведенняуроковвнеклассногочтения в старших классах средней школи. Автореферат канд. дис, Куйбьішев, 1967.

'Неділько В.Я. Методика викладання української літератури в середній школі. - К.: Вища школа, 1978. - С. 91-92.

_{РОЗДІЛ III}

а) урок-бесіда за конкретним твором, прочитаним усіма учнями; І

б) урок узагальнюючого характеру. І Найбільш поширеною формою роботи на уроці автор вважає бесіду за

змістом книжки. Крім того, автор пропонує оглядову лекцію тематичного характеру.

Систему уроків позакласного читання пропонує з досвіду роботи Ломо- _р нос Є.О.¹ Та перед словесниками постають нові проблеми: як спланувати у 8-9 класах обговорення рекомендованих програмою творів, як пов'язати їх * із вивченими творами дожовтневої літератури, як керувати позакласним \ читанням старшокласників, щоб виховати вдумливого, культурного, еру- і дованого читача. г

Підводячи підсумки сказано, зазначимо, що уроки позакласного читання * дозволяють реально координувати вивчення програмових творів і різнома- \ нітне домашнє читання учнів. Без вироблення умінь і навичок самостійного читання, без широкої літературної начитаності, багатого асоціативного мис­лення не розв'язати тих складних філософських і моральних, соціальних 11 художніх проблем, які стоять перед школою.