2. Зміст, структура і навчально-виховні функції шкільного підручника з літератури

■ Навчальний матеріал у підручнику

Зміст кожного шкільного підручника з літератури визначається держав­ною програмою з цього предмета. Основні складники його: художні твори, відомості з літературознавства (історії і теорії літератури), розвиток мови учнів, практичні вміння і навички. Основу предмета становлять художньо досконалі твори видатних письменників, доступні школярам певного віку й рівня підготовки. З літературознавства відібрані науково достовірні, вже усталені положення, поняття, а також факти, знання яких необхідне учням для свідомого сприйняття й засвоєння художніх творів та явищ літературного процесу, й викладені у науково-популярній формі, зрозумілій школярам пев­ного віку та розвитку (це так звана педагогізація або педагогічна обробка наукової інформації). Крім того, на основі знань художнього й логічного матеріалу в учнів формуються знання політичного, економічного, історич­ного характеру (про суспільні формації, їх особливоті й чергування, соціальні рухи, визначні історичні події, видатних діячів та ін.).

Розвиток усного й писемного мовлення, передбачений у спеціальному розділі програми для кожного класу, здійснюється шляхом засвоєння учнями з художніх творів та літературознавчого матеріалу слів з різних прошарків рідної мови, зокрема наукової термінології, а також різноманітних синтак­сичних конструкцій.

Обов'язковим компонентом кожного шкільного предмета є вміння й на­вички, одні з яких мають загальний характер і входять до складу всіх нав­чальних предметів (уміння працювати з книгою, складати плани, тези, конспекти, готувати реферати, доповіді, виступи тощо) і специфічні, що відо­бражають особливості того чи іншого предмета. Основні специфічні вміння, визначені програмою, реалізуються в підручнику головним чином через систему запитань, завдань, вправ до художніх творів та літературознавчого матеріалу.

■ Структура шкільного підручника

Зміст шкільного підручника вимагає відповідної собі структури вираження, яка могла б сприяти підвищенню освітньої, розвиваючої, виховної ролі книги, стимулювати пізнавальну активність учнів, формувати в них уміння брати знання з друкованих джерел. У книзі "Шкільний підручник" Д.Д.Зуєв прагне намітити загальну для всіх навчальних книг структуру, визначає її компоненти і їх сполучення, робить спробу створити загальну модель, на основі якої можна будувати предметні підручники.

Структурний компонент підручника Д.Д.Зуєв визначає як "реально існу­ючу і обов'язково присутню в конкретному підручнику структурну оди­ницю, оптимальна сукупність яких і створює цілісну структуру загальної моделі сучасного підручника".¹ Основні визначальні ознаки кожного струк­турного компоненту такі: він має бути необхідною частиною, що забезпечує його відносну усталеність; володіти лише одному йому притаманною формою; нести певне функціональне навантаження в рішенні навчальних та розвиваючо-виховних завдань предмета; здійснювати ці функції тільки йому одному властивими засобами; бути зв'язаним з іншими компонентами й становити з ними завершену цілісну систему.

Основним структурним компонентом кожного підручника є текст, який містить у собі навчальну інформацію, передбачену програмою для засвоєння учнями, визначає зміст і обсяг освіти. Інші структурні компоненти відіграють службову роль, - вони сприяють полегшенню сприйняття й розуміння нав­чального матеріалу, тому ці компоненти називаються позатекстовими або допоміжними. Головним компонентом підручника з літератури є художній та логічний текст (хрестоматія і підручник для старших класів розглядається як одна навчальна книга в двох томах). Структурні частини художніх текстів становлять мова автора (розповідь про події, вчинки й поведінку персонажів, описи, відступи різних видів) та мова дійових осіб (діалоги, монологи -висловлені й внутрішні, полілоги). Логічний текст складається з вступних