1 К о р с т н . О. Очерки по методике анализа художественного произведения. - м.: Учпедгиз, 1968.-с.І72.

Подібні спостереження над римо-ритмічною організацією ліричних текстів сприяють виробленню в учнів чуття віршованої мови, здатність насо­лоджуватись її красою і силою, що підносить культуру сприйняття лірики, сприяє збагаченню палітри емоційної сфери. Крім того, в учнів складати­меться, хоч не повне, але конкретне уявлення про розвиток віршування в українській літературі, що є одним із струменів літературного процесу.

Заключним етапом роботи над ліричним твором найчастіше є виразне читання його. Якщо вірш покладений на музику, то клас слухає його у во­кальному виконанні. Виразне читання також доцільно проводити під музику. Не у всіх школах є потрібні записи, тому вчитель, або хтось з учнів може програти музику, написану композитором на текст виучуваного вірша, під час виразного читання його. Коли ж поезія не вокалізована, то доцільно ско­ристатися якоюсь іншою музикою, близькою своїм характером до змісту й настрою виучуваного ліричного твору. Так, волю до боротьби, тверду впев­неність у закономірності й необхідності її, виражені в поезії Лесі Українки "Сопіга зрет зрего", підкреслить мужня, урочиста музика поезії "Гімн" Івана Франка.

■ Підсумкові заняття

Після вивчення художнього твору проводяться підсумкові заняття. їх завдання: виявити, що у вивченому творі недостатньо засвоєно учнями, уточ-і нити і поглибити їх знання; синтезувати набуті під час аналізу знання учнів, про вивчений твір, постав він у їхній уяві як єдине художнє ціле; посилити; виховний вплив твору на учнів.

Для цього треба виділити головні проблеми твору і з'ясувати, як вони розв'язуються, виявити, як автор продовжує і розвиває традиції своїх попе-і редників, а також, в чому полягає новаторство вивченого твору; розкритої характер конфлікту, принцип групування персонажів; визначити рід і жанр твору; встановити місце його у творчості письменника і спільні мотиви з* однотемними творами інших авторів (внутрішньопредметні зв'язки), та з? творами інших видів мистецтва (міжпредметні зв'язки), з'ясувати суспільно-політичне значення твору; повідомити про його долю.

На підсумкових заняттях застосовуються різні форми, методи та прийоми:

• класна бесіда, диспут;

• зачитування учнями рефератів, виголошення виступів і повідомлень з окремих питань;

• складання тез, планів;

• перечитування тих місць з твору, які учні недостатньо повно зрозуміли;

• виразне читання; усне малювання;

• складання кінострічки (в середніх класах), кіносценарію (у старших класах);

_ розгляд картин і малюнків живопису і графіки, однотемних з виучуваним літературним твором;

прослуховування грамзаписів (художнє читання або вокальне виконання

цього твору артистом);

перегляд діа- і кінофільму; _ уявні екскурсії по місцях, відображених у творі; _ зустрічі з письменниками, учасниками другої світової війни; _ екскурсії в літературно-меморіальні музеї, картинні галереї; _ письмові роботи (відповіді на запитання, твір-роздум про улюбленого

героя твору, якусь подію, ситуацію тощо); _ робота з критичною літературою; - підготовка до літературного вечора.

■ Художній твір на уроках позакласного читання

Уроки позакласного читання як організаційна форма були введені в 1954-1955 навчальному році, коли до програми з літератури включені спеціальні години для бесід про твори, прочитані самостійно. В методичній літературі пропонуються різноманітні типи уроків позакласного читання. Виділяємо основні з них: вступні; уроки рекомендації книг; поглибленого розуміння прочитаного; уроки вироблення навичок анотування і рецензування. Під час роботи над літературним твором рекомендуються різноманітні форми і методи: лекція, бесіда, огляд, диспут, конференція, семінар, заочна екскурсія; літературна композиція тощо.

Програмою з літератури для цих уроків відводяться спеціальні години. У 9-10 класах належить обговорити 4-5 творів на вибір. Роботу вчитель має організувати так, щоб пов'язати матеріал сучасних творів з літературою минулого. Форми такого зв'язку можуть бути різними. Візьмемо для прикла­ду ту з них, яка не вимагає зіставлення творів різних епох. В її основі лежить здійснення переносу визначених знань і умінь, одержаних під час вивчення класики, в нову ситуацію, зв'язану із сприйманням сучасної літератури, а також зворотнього переносу знань, умінь і навичок, одержаних на уроках сучасної літератури і в процесі самостійного читання, на вивчення творів минулих епох.

Інший підхід може грунтуватися на об'єктивному зв'язку літератури минулого з культурним життям сучасного суспільства. Він передбачає зістав­лення творів сучасних авторів і авторів XIX - поч. XX ст. Характерним для цього підходу є зіставлення ідейно-художніх особливостей творів, їх про­блемно-тематичного змісту тощо Він реалізується за допомогою різних видів зв'язку літератури різних епох. Учитель може створювати певну установку для сприймання класичного твору, сучасного його прочитання; зіставляти твори двох епох з метою простеження традицій класики в сучасній літературі, розуміння новаторства сучасного мистецтва. Послідовність використання цих форм зв'язку у 9-10 класах умовна, варіативна. Вона визначається такими факторами: віковими особливостями учнів, рівнем знань, умінь і навичок, характером знань і умінь, які мають бути сформовані.

Зважаючи на ці форми зв'язку, для уроків з позакласного читання слід добирати твори сучасних письменників високоідейного змісту, що сприяють морально-естетичному розвиткові учнів. Уроки позакласного читання необ-і хідно об'єднувати наскрізними ідейно-моральними і теоретико-літератур-ними проблемами. Це допоможе розкрити перед учнями внутрішню єдність устремлінь і пошуків сучасних письменників, систематично і цілеспрямовано ; поповнювати їх знання, здійснювати національне виховання засобами мис- -| тецтва слова.

Для успішного здійснення зв'язку уроків позакласного читання з курсом! літератури ХГХ ст. слід зважати на вікові особливості учнів, що впливають на характер їх інтересів, зміст знань і умінь, якими опанували учні до і проведення уроку позакласного читання.

Розгляд художнього твору на уроках позакласного читання грунтується-на принципах історизму, єдності змісту й форми.

Якщо на аналіз художнього твору, який вивчається текстуально, відво­диться кілька уроків, то на розгляд самостійно прочитаного твору - лише I-2 уроки. Це є основна відмінність, яка зумовлює варіативність аналізу твору. Так, залежно від ідейно-художніх особливостей твору, учитель ставить для обговорення одну із моральних чи філософських проблем, як, скажімо, розду­ми учнів про честь, обов'язок, дружбу, любов за прочитаними творами або літературно-естетичних проблем - повідомлення про жанр, композицію, мову твору.

Основним методом проведення занять з позакласного читання є бесіда. При цьому прийоми бесіди поєднуються з різноманітними прийомами інших методів: повідомлення учителя або учнів про твори сучасної літератури; стислі і докладні перекази; художня розповідь невеликих творів і окремих уривків з великих за обсягом творів; голосне читання окремих епізодів з книг; читання напам'ять віршів; обговорення анотацій, відгуків, рецензій, написаних учнями на окремі книги; перегляд читацького щоденника; робота над образотворчими засобами в художньому творі тощо. Учитель може роз­почати аналіз з безпосередньої розповіді про зміст твору, його тему, героїв. Вибрати треба найцікавіше, найемоційніше, щоб учні далі самі захотіли прочитати весь твір. Важливе значення в цій роботі має висловлювання декількома учнями оцінних суджень про твір із виразним читанням окремих уривків, або зіставлення думок декількох літературних критиків про твір, його композицію, образи. Учитель може під час рекомендації твору розпо­вісти про історію його написання, ознайомити з жанровою або композиційною своєрідністю, поділитись своїми роздумами про два-три твори, близькі за темою, але різні за її художнім зображенням. Має місце також захоплююча інформація учителя чи учнів про кіноекранізацію твору з використанням фотографій артистів, читанням рецензій тощо. Важливо радити учням диви­тися фільм після читання твору, щоб вони змогли перед цим скласти свою власну думку про книгу, усвідомити її ідейний зміст, задум автора, відчути красу і силу художнього слова. Потім учитель пояснить учням, що екрані­зація - це вже новий твір мистецтва, який тільки йому притаманними засо­бами висвітлює відображене у книзі.

На цьому етапі слід давати завдання, які сприяють активізації думок і почуттів, проникненню в текст твору. Учні можуть записати свої думки під час читання, вичленити 1-2 проблеми для обговорення, як-от: "Жахливі наслідки тоталітарної системи в СРСР" (за романом "Тигролови" І.Багря-ного); "Сила українців у надзвичайній працелюбності" (за романом "Тигро­лови" І.Багряного).

Можуть бути завдання, які вимагають цікавої інформації про історію створення роману, його прототипи.

Наступна робота - це підготовка повідомлень, невеликих оглядів, комен­тарів до тексту, зіставлення епізодів одного або декількох творів, харак­теристика персонажів, аналіз композиції, сюжету тощо.

На уроці з позакласного читання учитель дуже обмежений в часі, тому йому доводиться через якийсь епізод, характеристику дійових осіб, жанру чи композиції показати твір як єдине ціле. Аналіз твору на такому уроці найефективнішим буде проблемний чи проблемно-тематичний. Під час проблемного аналізу вчитель вичленяє одну з проблем, враховуючи рівень розвитку учнів, коло їх читацьких інтересів, готовність до сприймання твору.

Слід відзначити, що не всі художні твори, які вивчаються у старших класах на уроках позакласного читання можна проаналізувати будь-яким шляхом.

Постає питання: від чого залежить вибір шляху аналізу? Насамперед він залежить від характеру твору. Так, шляхом пообразного аналізу не можна розглядати твір, що складається з окремих новел, як, скажімо, "Тронка" О.Гончара. Адже в кожній новелі є свої образи, теми і проблеми. Тому варто тут застосувати аналіз за розвитком дії чи проблемно-тематичний.

Шлях аналізу залежить також і від вікових особливостей учнів. Якщо аналіз твору за розвитком дії можна практикувати в класах, то компози­ційний аналіз і проблемно-тематичний - переважно в старших класах.

І, нарешті, шлях аналізу художнього твору визначається метою, дидак­тичними завданнями, які ставить учитель, організовуючи роботу над твором.

Який би шлях аналізу не вибрав словесник, в учнів мають скластис' чіткі уявлення про його ідейно-тематичне багатство, систему групувань персонажів, своєрідність композиції, особливості сюжету, специфіку мов тощо. Залежно від вибраного шляху ці компоненти твору розглядаються ґрунтовно, детально чи загально.