'Гегель Г. Естетика. - М.: Искусство,1971. -Т. 3. - С. 355. ² Там само.

3Бондарєв Юрий. Мгновения. -м.: Молодая гвардия, 1977. -с. 335.

Вони близькі, наука й мистецтво, вони пізнають навіть близькі сфери -можливості людини й цьому світі, - і разом з тим інструмент пізнання різний, і, звичайно ж, "Одісею" Гомера, російську одісею Льва Толстого "Війна і мир" чи наші сучасні одісеї "Тихий Дон" Шолохова, "Ходіння по муках" Олексія Толстого немислимо втиснути в формулу, подібно до того як це можна зробити в науці, після відкриття якогось закону всесвіту".³

Література, мистецтво, за образним висловом письменника, - це історична енциклопедія людських відчуттів, суперечливих пристрастей, бажань, злетів і падінь духу, самовідданості й мужності, це поразка й перемога. Розкривши книгу, людина вдивляється в друге життя, як у глибинну сферу люстри, ■шукаючи власного героя, відповіді на сдої мислі, мимоволі приміряючи чужу долю і чужу мужність до особистих рис характеру, шкодуючи, вагаючись, ^! горюючи, сміючись, плачучи, співчуваючи й беручи участь, - тут і починається вплив книги. Все це і є "зараження почуттями", за висловом Льва Толстого".¹

Література, міркує з іншого приводу той же письменник, передусім поезія володіє здатністю ніби спинити в часі конвеєр швидкоплинної реальності і вдивитися в його деталі, які і є неповторні подробиці життя, - і тоді вони постають в усій своїй життєвості. "Відтворення того, що відходить чи відій­шло, повторне надбання його силою чуттєвої і мудрої пам'яті у спілці з уявою народжує художнє пізнання і нашого буття, і нашого побуту. Як відомо, поняття "художник" походить від давньоруського "худоє", що колись мало значення чудесності, чаклунства, чарівництва. Які б соціальні земні про­блеми не втілювала в себе поезія, вона завжди має бути чи то радістю, чи болем доторкнення до життя, до. чарів прекрасного, що роблять людину мужнішою, закоханішою".²

Маючи свою специфіку, художня література через закономірне поєд­нання провідного для неї, - образного, мислення з логічним дедалі глибше відображає життя в духовно-мислительних формах, дедалі більше набуває суспільно-перетворюючої, виховної сили.

Прогресивна художня література зберігає форми, що складалися віками. На основі принципу історизму вона розвиває складну динамічну систему літературних родів - епос, лірику, драму. Всередині них відбувається відпо­відне формування жанрів, видів, мотивів, сюжетів, образів. Це зумовлює застосування певних форм прози і поезії, образотворчих, мовних засобів, прийомів композиції. В єдиному творчому процесі закономірна різнома­нітність стилів. Удосконалюються творчі методи, творчість наповнюється новим змістом спрямуванням. Осягається дедалі вища мета і прагнення.

Сроєю творчістю видатні діячі художньої літератури знаменують най­важливіші фази розвитку світової і національної культури. ^г

„Наука, що досліджує і спрямовує вивчення літератури в школі - мето­дика-літератури - зважає на викладену тут специфіку предмета.

■ і: Характеристика літератури як шкільного предмета

^т?'<^:/ .... ...

Література вивчається в усіх типах шкіл Україна. Навчальний предмет