'Маршак ся. Воспитание словом. - м.: Советский писатель, 1964. - с.99.

читання, пошуки книжок навмання - наслідок низької бібліографічної гра- мотності учнів. Відсутність у більшості учнів бібліографічних знань і нави- чок призводить до того, що школярі в основному користуються читальними залами, а ще менше тих, які звертаються за допомогою до бібліографічного відділу. І, нарешті, питання про створення особистих бібліотек, нехай спо- чатку невеликих. Треба обов'язково знати, якими книгами поповнюють свої бібліотеки учні, порадити їм, щоб там обов'язково була науково-популярна, наукова, критична, публіцистична література, різні довідники, словники. Добрим консультантом тут етане бібліотекар. Висока культура читання - запорука патріотичного, морального і естетичного впливу мистецтва слова на читачів. *

На сучасному етапі культура читання стає необхідною умовою даль­шого вдосконалення якості навчання і виховання школярів. Термін "культура читання" - дуже широкий. Людина, яка володіє культурою читання, повинна розуміти значення книжки в житті народу, уміти користуватися книжкою, бібліотекою, самостійно вибирати книжки. У такої людини повинна бути виховна любов до читання, радість пізнання творчості письменника.

Дуже важливо уже в молодших школярів розвивати творче, емоційне ставлення до книжки, співпереживання, бо без цього неможливо сприймати літературу як вид мистецтва. Для учнів 3-4 класів бажано в бібліотеках організовувати читання творів, об'єднаних спільною темою: про козаччину, про українських гетьманів, про те як живуть народи у різних країнах. Тут діти ознайомлюються з новими відомостями про авторів книжок, одержують пораду щодо самостійного читання. Практикується проведення ранків, при­свячених творчості улюблених письменників. Перед цим учні перечитують уже знайомі їм книжки, твори, збірники віршів, пробують визначити, чому той чи інший твір їм подобається, а потім обмінюються думками. Таким чином, для одних учнів участь у таких ранках є початковим етапом форму-шання їхнього ставлення до книжки, оцінних суджень, в інших - бажання лрочитати ту чи іншу книжку, твір.

У роботі з молодшими школярами бібліотекарі часто використовують лялькові театри. Улюблені герої розповідають дітям казки, у формі гри навча­ють, як треба користуватись бібліотекою, закликають бережливо ставитись до книжки.

Знання, які учні одержують колективно, закріплюються під час індивіду­альної роботи бібліотекаря і вчителя з дітьми. Так, кожному учневі вручається дам'ятка "Умій читати книжку".

Такі заняття передбачаються і у п'ятому класі, коли учні переходять на предметне навчання і залучаються до читання журналів, газет, науково-популярної літератури.

Працюючи з учнями старших класів, бібліотекарі мають показати їм, що книга - джерело знань, надійний друг і порадник. Зважаючи на запити учнів, бібліотекар порадить, що їм прочитати.

У бібліотеках організовуються спеціальні добірки книг на теми: "За сто­рінками ваших підручників". Учнів ознайомлюють з каталогами, в яких книжки розташовані у відповідності з системою наук, і вчать самостійно добирати потрібну літературу. Значно збільшується для цього віку кількість рекомендованих бібліографічних посібників. Більші вимоги до індивідуальної роботи з учнями. Бібліотекар у співдружності з учителем допомагає учням скласти план читання, в якому книжки рекомендуються у певній системі: від простого до складного і від часткового до загального.

Учителі-словесники разом з бібліотекарями організовують читацькі кон­ференції на такі теми: "Мої улюблені книжки", "Найдавніші українські книж­ки", "Чому я люблю читати" та інші.

У мовно-літературному кабінеті або бібліотеці готується спеціальна вис­тавка методичних посібників, унаочнення на допомогу учням. Красиво офор­млені стенди, у яких висвітлюються поради учням, орієнтація на самостійну творчу роботу.

Учням заздалегідь дається завдання: підготувати відгук про книжку, прочитану самостійно, розповісти про найцікавіший епізод, у якому відобра­жено героя; записати у читацький щоденник висловлювання про щастя, добро, милосердя; підібрати матеріали про автора книги, які найбільше сподобались; скласти план свого виступу під час обговорення книжки.

Керувати позакласним читанням повинен не лише учитель-словесник і бібліотекар, але й класний керівник. Роботу з питань виховання читача необ­хідно вести систематично, а не зводити лише до окремих заходів.

Під час обговорення художніх книжок формуються навички аналізу твору. Учні люблять дискутувати на морально-етичні теми, відображені у художніх творах. Вони висловлюють свої враження від вчинків героїв, думки про твір взагалі, про автора, про стиль і художню своєрідність твору. Учитель чи бібліотекар, який веде обговорення, висловлює свої думки про твір. Він може сперечатися з одними і погоджуватися з іншими, обґрунтовуючи свої погляди і спрямовуючи диспут у правильне русло. На диспут, конференцію можна запросити автора /якщо є така можливість/, який у своєму виступі пояснить учням те, що в них викликало сумніви.

Вихованню художніх смаків і уподобань служать твори на тему: "Мій улюблений герой", "Моя улюблена книжка", "Подорож з улюбленими героями в майбутнє".

Учням пропонується ознайомитись з основними типами бібліотек (масові, наукові, спеціальні), з основними відділами масових бібліотек: абонемент, читальний зал, довідково-бібліографічний відділ та інші. Щодо принципу добору книг до особистої бібліотеки, то рекомендуються такі: навчальні книжки, книжки з спеціальностей, твори улюблених письменників, улюблені жанри.

Дома учні складуть список книжок для читання, підготуються до бесіди про те, чим обумовлена добірка книжок у домашній бібліотеці, що ще хотів би придбати, як розташувати книжки.

Необхідно проводити і практичні заняття. Можна запропонувати учням дати характеристику одного із розділів книжкового фонду, який відкритий для читачів. Знайти на полицях відкритого доступу до книжок твори, вказані вчителем чи бібліотекарем. Або ще таке практичне заняття: дати характе­ристику різних бібліографічних покажчиків, запропонованих учителем, виявити їх особливості, розповісти, в яких випадках ними потрібно користу­ватися. Зіставити заповнення покажчика і наявність книжок на полицях відкритого доступу в каталогах.

Написати відгук на науково-популярний нарис, статтю, оповідання, або вірш. Дати аналіз декількох статей критиків на один той же твір. Висловити свої думки, судження про книжку, дати в творі явища зі схожим життєвими фактами та ін. У масовій практиці ця важлива робота набирає все більшого розповсюдження.