1. Історичні традиції зв'язку письменників з учительською діяльністю, школою

Здавна спостерігаються історичні традиції зв'язку письменників зі школою, з діяльністю учителів-словесників. Сергій Єфремов відзначав: "Письменство у кожного народу має величезну вагу як вираз творчої сили нації, з одного боку, та міжнародного єднання і впливів, з Другого. Кожне національне письменство, зазнаючи політичних і неполітичних впливів од інших письменств, все-таки орга­нічно переробляє й перетворює їх і виявляє тим натуру даної нації, її ідеали й знання, її інтереси й потреби. Письменство в цілому скрізь виступає оборонцем покривджених, утіхою од життєвої буденщини, - тією втіхою, що підіймає дух людський* привчає його не на скороминуще й буденне вболівати, а добувати високе й вічне з аркушин життя, запалює його тим святим незадоволенням сучас­ністю, що невпинно жене людськість уперед і далі - все вперед і далі."'

Викладання літератури в школі хвилювало Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, наших сучасників Павла Загребельного, Юрія Муш-кетика, Дмитра Павличка, Павла Мовчана, Дмитра Чередниченка. У їхніх листах, виступах знаходимо цінні поради про вивчення творчості того чи того автора, конкретний історичний підхід до будь-якого літературного явища, шляхи зв'язку мистецтва слова з життям, викладання літератури з урахуванням вікових особливостей учнів.

Письменники беруть активну участь у роботі комісій з літератури по складан­ню шкільних програм, зустрічаються з педагогічною громадськістю, з учителями, з бібліотекарями, створюють літературознавчі праці на допомогу школі, беруть участь у складанні нових підручників. За постановою пленуму Спіши письменників створена постійна комісія з питань викладання літератури в школі.

Спільні зусилля письменників та педагогів-словесників скеровані на всебічний розвиток особистості, на формування в учнів кращих людських якостей.

2. Виховна ефективність зустрічей письменників з учителями й учнями

Важливою формою класної і позакласної роботи є зустрічі письменників з учителями та учнями. В процесі такого спілкування учні ознайомлюються з творчою лабораторією митця, дізнаються про його нові задуми й плани. З практики відомі такі класні форми роботи:

1. присутність письменника на уроці під час вивчення його творів;

2. проведення уроку письменником.

Позакласна робота проводиться у формі вечорів-зустрічей, диспутів, обго­ворень книжок письменника, читацьких конференцій, листування тощо.

Дедалі яскравішими стають приклади, коли письменники не лише зустрі­чаються з учнями на вечорах, під час обговорень своїх книжок, але й самі ведуть уроки літератури в школі. "Письменник заходить у клас" - під такою рубрикою можна помітити в періодичній пресі повідомлення про творче спілкування письменників з учнями. На уроки літератури приходили Олесь Гончар, Юрій Збанацький, Оксана Іваненко, Платон Воронько, Михайло Стельмах, Євген Гуцало, Григір Тютюнник... Сучасні письменники і в цьому продовжують славні традиції Павла Тичини, Максима Рильського.

Традиційний план-конспект такого уроку часто змінюється, відрізняється від звичайного. Та обов'язковим у ньому є визначення теми, мети уроку, живе слово педагога, на цей раз письменника, творчо продуманим обладнанням.

Виховна ефективність такого уроку висока. Натхненне слово письменника емоційно впливає на слухачів, викликає бажання більше прочитати творів, звірити з улюбленим автором свої мрії, думки і почуття.

Виховання почуттів, формування нової людини і гармонійної особистості -ці поняття, коли говоримо про зустрічі з Олесем Гончарем, уявляються досить конкретно і зримо. Можна з певністю твердити, що не одне покоління духовно формувалося під безпосереднім впливом "мистецької педагогіки" Гончара, його високоморального і романтичного світосприймання.

Під час спілкування з письменником, його творами учнів приваблювала висока гідність героїв, їхня незламність, сила волі.

Олесь Гончар зустрічався не лише з учнями шкіл, але й з робітниками, хлібо­робами, педагогами. Спілкуючись з письменником, люди ще більше захоплюва­лися красою його духовного образу, людською скромністю, творінням розуму і серця. Письменник завжди знаходив тему для розмови з учнями школи. Митець завжди ніс мудре, красиве, зважене слово.

Вечори зустрічей з письменниками проводяться за планом, на взірець:

1. Визначення теми вечора-зустрічі.

2. Оформлення виставки творів письменника.

3. Вступне слово вчителя або учня.

4. Виступ письменника.

5. Відгуки учнів на прочитані твори письменника.

6. Художня частина на матеріалі творчості письменника.

7. Заключне слово вчителя, учня.

Добре підготовлені вечори перетворюються у справжнє літературне свято.

Зустрічі з письменниками зручно проводити і в найвіддаленіших сільських школах - письменники охоче погоджуються на такі зустрічі, читають їм свої нові твори, розповідають про творчі плани. Так, у Сосниці, що дала світові Довженка, учні зустрічаються з митцями та літературознавцями в музеї великого митця, де часто бувають і письменники.

Школярі м. Чернігова організували клуб "Літературний меридіан", на засідання якого часто запрошують письменників-земляків.

Вже стало традицією проводити в Донецьку "Сосюринські" літературні свята, на яких звучать вірші їх славного земляка, за прикладом якого поети Донеччини несуть у дарунок дітям свіже поетичне слово.

Великою популярністю користуються у шкільної молоді "літературні вечор­ниці". Вони в основному проводяться в березні чи травні під час Шевченківських днів. Письменники на вечорницях - бажані гості. Вони не лише читають учням свої твори, але й відгадують літературні загадки, ребуси, кросворди.

Мають виховний вплив на учнів і зустрічі листовні. Багато школярів, наприклад, пишуть листи до письменників. Вони діляться враженнями від прочитаних творів, розповідають про улюблених героїв, висловлюють побажання, що хотіли б прочитати в нових художніх творах, якого б літературного героя хотіли б узяти за приклад для себе, піти з ним у життя - сучасне і майбутнє.