8. Вивчення, узагальнення і поширення передового досвіду вчителя літератури

Вивчення передового педагогічного досвіду учителя-словесника - це обов'язкова складова частина діяльності учителя-словесника. Така робота проводиться не від випадку до випадку, а систематично в кожній школі, кожному районі. Вона є основною складовою частиною роботи обласних , інститутів післядипломної освіта.

Узагальнення передового педагогічного досвіду необхідне в першу чергу; учителям для удосконалення своєї педагогічної майстерності, теоретичного зростання. Аналіз і узагальнення свого досвіду надає щоденній праці учителя творчого характеру сприяє перетворенню її у джерело радості й натхнення Видатні педагоги минулого - С.Т.Шацький, А.С.Макаренко, В.О.С\хо-млинський, учені-методисти М.О.Рибникова, В.В.Голубков, Т.Ф.Бугайко постійно аналізували свій досвід, черпаючи з нього матеріал для великих і глибоких теоретичних узагальнень.

У широкому розумінні передовий педагогічний досвід - це висока май­стерність учителя, яка дає ефективний результат. Передовим може бути" звичайний досвід, що ґрунтується на успішному застосуванні установлених наукою принципів і методів. Він є зразком для тих учителів, які ще не оволоділи педагогічною майстерністю.

У вужчому розумінні цього поняття передовий педагогічний досвід - це та практика учительської майстерності, яка має в собі надбання творчого пошуку, нового, оригінального підходу до викладу того чи іншого матеріалу, застосування тих чи інших методів. Такий педагогічний досвід особливо^ важливий - він прокладає нові шляхи в шкільній практиці і педагогічній науці..-

Учитель-словесник, використовуючи нові й оригінальні прийоми чи по-' новому ефективно поєднуючи старі, поступово стає майстром, справжнім^ новатором. Отже, поширювати і впроваджувати у практику щкіл потрібно кожний позитивний досвід, але особливо глибоко і всебічно повинен аналі­зуватись, узагальнюватись і поширюватись досвід учителі в-новаторі в 1г

■ Критерії оцінювання педагогічного досвіду

Про якість педагогічного досвіду свідчить, передусім, рівень знань, умінЬї і навичок учнів з літератури, а також загальний розвиток учнів та рівень й, вихованості. Не слід захоплюватись зовнішнім ефектом, бо не завжди урок, що викликав перше захоплення, дає міцні повноцінні знання і сприяє розвиту

ісові пізнавальних і творчих здібностей учнів. Для цього треба аналізувати насамперед якість знань: чи опанували учні навчальним матеріалом, перед­баченим програмою з літератури; в якій мірі свідомо і міцно опанували; чи уміють самостійно застосувати одержані знання на практиці. , Тільки той досвід учителя слід вважати дійсно позитивним, який забез­печує значні успіхи в загальному розвиткові школярів. Показниками в роботі можуть служити такі фактори: підвищена спостережливість учнів під час опрацювання змісту художнього твору, уміння аналізувати і синтезувати вивчений матеріал на уроках літератури; робити детальний аналіз худож­нього твору; виділяти основні, вузлові проблеми; уміння робити висновки і узагальнення.

Під час узагальнення досвіду найважливіше зважати на його виховні наслідки: чи вироблені в учнів правильні ідейні переконання, чи можуть вони - відстоювати їх, якими моральними критеріями керуються учні під час оцінки

• літературних явищ. Треба також зважати на вікові особливості учнів, пам'я-^ тати, що одні й ті ж педагогічні результати можуть бути досягнуті з більшою ? чи меншою затратою часу і сили, залежно від організації праці в школі і ^ дома. Не можна вважати передовим той досвід, при якому високий рівень ІЦзнань й умінь учнів досягається за рахунок перевантаження школярів

• складними домашніми завданнями, додатковими заняттями.

* Що характерне для новаторського досвіду? Це передусім новизна. На Практиці бувають випадки підміни передового досвіду прожектерством, тобто надуманістю, окозамилюванням, коли уроки літератури даються "на­показ". Такі "починання" не витримують перевірки часом і не дають пози­тивних результатів. Вони не мають нічого спільного з передовим педагогіч­ним досвідом.

Необхідно відрізняти дійсно передовий досвід від прожектерства, а для .цього учитель-словесник повинен володіти прекрасно розвинутим почуттям лрвого; мати правильний і широкий погляд на все коло політичних, педаго-ічних, життєвих питань, виявляти глибоке розуміння перспектив розвитку коли, суспільства.

Етапи вивчення 1 узагальнення передового досвіду

■ Дослідження передового педагогічного досвіду складається з трьох ета-ішв: виявлення, вивчення і узагальнення, опис. При первинному обліку досвіду іастосовується анкетування, опитування, заповнення інформаційних карток, час первинного обліку беруть участь керівники школи, члени методичних ^об'єднань учителів мови і літератури.

Перед тим, як описувати досвід, заповнюються анкетні дані про вчителя: прізвище, ім'я і по батькові; рік народження; освіта; спеціальність; стаж роботи; тема досвіду (наприклад, "Здійснення міжпредметних зв'язків у про­цесі вивчення української літератури", "Національне виховання учнів у процесі вивчення української літератури"); адреса досвіду (область, район, школа). Потрібно зазначити, який це досвід-колективний чи індивідуальний, визначити вид досвіду за внутрішніми ознаками. Чи це новаторський досвід,, чи раціоналізаторський, що характеризується удосконаленням роботи на основі досягнень методики літератури, літературознавства, педагогіки, психології; чи зразковий, якому притаманне майстерне виконання професій­них обов'язків учителя літератури.

Необхідно вказати на його актуальність, тобто відповідність основним вимогам часу, завданням реалізації реформи школи, а також потребу уза­гальнення його для школи, району, області.

Відзначається також стабільність і перспективність вивчення досвіду. Стабільність вимагає підкреслення тривалості функціонування досвіду (З роки, 2-3 роки, до 1 року), а також чи застосовується він іншими вчителями-словесниками у цій школі. Перспективність - це виділення того типового, що треба рекомендувати учителям-словесникам, а також особистого, індиви дуального, яке притаманне тому, у кого вивчався досвід.

Як відзначається в методичних рекомендаціях, виявлення передового педагогічного досвіду може здійснюватись на діагностичній основі.²² При цьому вчителям пропонується така анкета:

1. Відомості про себе.

2. Що в навчальній роботі у вас виходить дуже добре? А що добре* задовільно?

Зважаючи на потреби діагностування, під час анкетування учителів-словесників проводиться експертне оцінювання здійсненої самооцінки вчиг теля. Це робить керівник методичного об'єднання учителів-словесників або завуч школи.

■ Методика вивчення та -поширення досвіду

Мета і завдання вивчення педагогічного досвіду учителя літератури зу* мовлюють вид і підходи до його проведення. Підходи до вивчення досвіду в такі: емпіричний, аналітичний, дослідницький. Зразкова робота учителя вивчається емпіричним підходом. Порівняння, зіставлення характеризують аналітичний підхід до вивчення досвіду. Дослідницький підхід дуже важливий під час вивчення та узагальнення новаторського досвіду.

Вивчення передового досвіду учителів-словесників здійснюється в такій послідовності: *

1) визначення теми, обґрунтування її актуальності;

2. попереднє (розвідувальне) вивчення досвіду учителя літератури; теоре­тична підготовка і складання програми роботи;

3. систематизація та узагальнення одержаного матеріалу;

4. зіставлення результатів вивчення з педагогічною теорією і практикою, формулювання положень, які рекомендується поширити.

Під час визначення тематики досвіду, що вивчається, треба зважити на те, щоб вона відбивала суть методичної проблеми. В анотації необхідно визначити конкретні шляхи, засоби, методи, які допомогли задовольнити деякі актуальні потреби шкільної практики. Не слід захоплюватись форму­люванням загальної проблеми, замість конкретної теми. Потрібно також вивчити історію питання.

Спочатку проводиться попереднє вивчення: відвідуються уроки учителя-словесника та позакласні форми роботи з літератури, виділяються основні ідеї, напрямки досвіду. Визначаються методи його вивчення і узагальнення, вичленяється те, що буде корисним для учителя літератури.

Перед тим, як перейти до основного етапу вивчення досвіду, треба вивчити стан розроблення теми в педагогічній, психологічній і методичній літературі, ознайомитись, як ці питання розробляються у літературі про передовий досвід, обговорити основні положення з учителями. Це буде етап теоретичної підготовки. Затверджується він складанням програми вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду та розробкою методики проведення всієї роботи.

Важливою складовою частиною програми є план вивчення досвіду. Він має п'ять розділів. До першого розділу входить планування теоретичної під­готовки, подається список літератури (праці з педагогіки, психології, методи­ки), публікації в періодичній пресі з конкретних питань методики, поурочних планів учителя, досвід якого вивчається, зразки дидактичного матеріалу з літератури, копії статей, доповідей, виступів учителя тощо.

У другому розділі планується робота з тим учителем, чий досвід вивча­ється, систематизуються і узагальнюються спостереження.

У третьому розділі планується основне вивчення досвіду учителя, яке проходить у кілька етапів: І - вивчення системи роботи вчителя в цілому та окремих ланок навчально-виховного процесу; II - проведення контрольних зрізів, частковий опис досвіду.

• У четвертому розділі визначаються форми систематизації та узагальнення зібраних матеріалів, оформлюється матеріал для картотеки передового досвіду.

П'ятий розділ - планування заходів поширення досвіду: організація семінару учителів-словесників на базі школи, де вивчався досвід, лекції для учителів, оформлення педагогічної виставки, статті, брошури. Тут же визна­чаються провідні ідеї узагальненого досвіду, які мають стати надбанням учителів літератури.

Під час вивчення передового педагогічного досвіду застосовуються методи індукції і дедукції; поєднання аналізу і синтезу; порівняння, шляхом якого виділяється загальне та специфічне в досвіді; класифікація. Є ще методи емпіричного вивчення педагогічного досвіду: вивчення літературних джерел, документів та результатів діяльності, спостереження, опитування, оцінювання, тестування. До більш загальних відносяться дослідна педагогіч­на робота та експеримент.

Для узагальнення передового педагогічного досвіду доцільно створю­вати творчі групи, до яких входять вчителі, методисти, наукові співробіт­ники. Робота здійснюється поетапно:

а) попередня підготовка, тобто вироблення теоретичної позиції, з якої проводиться узагальнення досвіду;

б) констатація фактів, в яких відображений досвід словесника;

в) систематизація фактів, тобто приведення в систему зібраний матеріал,

г) теоретичне осмислення фактів, при якому приведені в систему факти з досвіду роботи учителя-словесника мають бути обґрунтовані педаго- гічно, психологічно, практично.

До опису досвіду додаються ілюстративні матеріали: плани, фрагменти уроків учителя, тексти виступів, доповідей, що розкривають окремі сторони досвіду, магнітофонні та відеомагнітофонні записи уроків та позакласних заходів.

Досвід роботи вчителя може бути узагальнений в монографії, статті, буклеті, а також оформлений у вигляді виставки, картотеки передового педагогічного досвіду.

і\ 9. Самоосвіта вчителя літератури

Серед різноманітних форм, підвищення кваліфікації вчителів самоосвіта займала й займає одне із головних місць.

Під самоосвітою вчителя-словесника, як і всякого педагога, розуміється система роботи, в процесі якої вчитель поширює, поглиблює і вдосконалює свої знання, опановує досягненнями сучасного літературознавства і мето­дики, передового педагогічного досвіду, оволодіває новими, більш вдоско­наленими практичними вміннями, необхідними в роботі, і на цій основі підвищує ефективність своєї педагогічної діяльності.

■ Види самоосвіти

Види самоосвіти вчителя літератури різноманітні: читання першоджерел, слухання радіо, перегляд телепередач, відвідування театрів, кіно, екскурси по літературних місцях, в музеї, слухання лекцій, участь в колективних формах методичної роботи тощо. Але основою основ самоосвіти вчителя є його самостійна робота над літературою.

Самоосвіта вчителя-словесника повинна здійснюватись таким чином, щоб працювати на рівні сучасних вимог. Вона повинна бути скерована на підвищення теоретичного рівня, більш глибоке вивчення творів українських та зарубіжних письменників, збагачення знань з літературознавства, педагогіки, психології та методики викладання літератур.

■ Вимоги до змісту самоосвіти вчителя

Зміст самоосвіти кожного словесника - справа індивідуальна, оскільки він залежить перш за все від рівня підготовленості вчителя ще у вищому закладі освіти. Вчитель сам повинен чітко визначити зміст самоосвіти. Від учителя не вимагається обов'язкове складання плану самоосвіти на навчаль­ний рік або на весь період. Але, турбуючись в першу чергу про підвищення свого науково-теоретичного рівня, вчитель-словесник вивчає нормативні документи про школу, вдосконалює свої знання з сучасного літературознав­ства, знайомиться з новими літературними творами сучасних письменників. Потрібна така самоосвіта, яка сприяла б осяганню глибини положень сучасної науки, засвоєнню основних, а не другорядних фактів, явищ.

Самоосвітою вчитель повинен займатись щоденно, систематично, а не від випадку до випадку, по можливості вести запис того матеріалу, що буде використано на уроках літератури та в позакласній роботі з цього предмет/ Проведене нами анкетування серед вчителів ряду областей України показало, що більшість а них витрачає на самоосвіту щоденно не менше двох годин.

"Сюди входить вивчення досягнень педагогіки і психології, знайомство з літературознавчими працями, методичними посібниками та журналами, читання художніх творів. Багато шкіл щотижня виділяють для словесників

•вільний від занять день, що дає можливість використати його для самоосвіти.

^Визначаючи зміст своєї самоосвіти, вчителя повинні враховувати те, що вони вже зробили в минулому навчальному році, які недоліки були у них

-в роботі. Так, скажімо, в минулому році важко давався аналіз великих епічних творів. В новому навчальному році слід будувати самоосвіту таким чином,

іщоб ліквідувати цю ррогалину. Важливо звертатись не тільки до літературо­знавства і методичної літератури, а й вивчати цю проблему в тісному взаємо­зв'язку з відповідними питаннями, відображеними в дидактиці та психології.

У результаті поглибленої роботи над обраною темою, вчителі, як пра­вило, готують реферати. Це не означає, що словесник повинен готувати

'реферати з декількох тем. Немає потреби щорічно писати по декілька робіт,

Лбо це вимагає серйозної підготовки і забирає досить багато часу. Достатньо, на наш погляд, протягом навчального року підготувати один реферат з ґрунтовно розробленої теми, яка включає в себе як засвоєні теоретичні положення, так і аналіз особистого досвіду і досвіду своїх колег. Робота над іншими темами може бути завершена вивченням літератури, складанням конспектів, тез, анотацій, планів, веденням записів на картках, виписуванням цитат. Зважаючи на велику завантаженість словесника, немає необхідності вимагати від нього детального конспектування всіх опрацьованих джерел. Сам вчитель обирає зручну для нього форму запису. Конспектування можна вести в зошитах і на окремих картках. Більшість словесників конспектує в зошитах той матеріал, який потребує збереження всієї системи викладу змісту книги або статті. Записи на картках доцільніші, коли вони можуть використовуватись на уроках літератури в процесі викладання: під час вивчення біографії письменника, під час роботи над текстами художніх творів, критичних статей і т.ін. Заповнені картки слід систематизувати та згрупу­вати за темами, що дає можливість посилатись на них в поурочних планах.

Самоосвіта словесника неможлива без особистої бібліотеки. Знаючи фонд своєї бібліотеки (а він, як правило, складається з суспільно-політичної, загальнопедагогічної, методичної, довідкової, художньої літератури і періодичних видань), розташування в ній книг, користуючись анотаціями, виписками, закладками, вчитель-словесник може швидко знайти необхідну книгу, використати її в своїй роботі. Великою допомогою в самоосвіті сло­весників є журнали: "Дивослово", "Українська література в загальноосвітній школі", "Українська мова і література в школі", "Зарубіжна література в навчальних закладах", "Слово і час". Досвідчені вчителі зберігають важливі та цікаві матеріали з цих видань в папках за тематичним принципом.

Таким чином, самоосвіта вимагає від словесника вміння чітко орга­нізовувати свій робочий час, цілеспрямованості, працьовитості. Самоосвіта вчителя - одна з складових частин його духовного життя, вона повинна поєднуватись з активною участю його в громадському житті, з культурним відпочинком.