II. Облік відвідування занять та проведеної роботи

№№ пп	Прізвище, ім'я, по-батькові	Дати проведення занять	Тема заняття	Завдання
	слухача школи

■ Планування програмового матеріалу

Успішне вивчення курсу літератури у великій мірі залежить від того, як спланований навчальний матеріал. Учителі складають календарні плани і поурочні. Календарний план учитель складає на півріччя, а поурочний - на кожне заняття.

Програма з літератури одночасно може бути календарним планом учи­теля, бо вона складена з урахуванням можливості у відведеній колонці визначити кількість годин та дату вивчення кожної теми.

Проте вчитель повинен'самостійно продумати і визначити в окремому зошиті чи на вклеєних у програму аркушах паперу теми і строки повторення програмового матеріалу, проведення письмових робіт, уроків-бесід про позакласне читання.

На основі календарного плану словесник складає поурочний план.

Як кожна творча справа, викладання літератури в школі не терпить шаблонів. Тому складання поурочного плану треба розглядати як важливу роботу вчителя. Поурочний план повинен бути глибоко продуманий, кожен його елемент - чіткий, стислий, складений з урахуванням конкретних умов, індивідуальних особливостей учителя, його досвіду.

У поурочному плані насамперед повинна бути визначена тема уроку, яка, звичайно, збігається з темою програми, проте, буває, конкретизується видом роботи (ідейно-художній аналіз вірша П. А.Грабовського "Я не співець чудовної природи").

Виходячи зі змісту і характеру навчального матеріалу та специфічних умов роботи на уроці враховуючи виховну цінність матеріалу (вивчення літератури становить двоєдиний процес, де навчання поєднується з вихованням), а також основні вимоги до знань, умінь і практичних навичок, у поурочному плані треба правильно і чітко визначити дидактичну, виховну і практичну цілі, обладнання уроку (аудіовізуальні засоби навчання, допоміжна література, роздавальний матеріал та ін.).

Ураховуючи дидактичну мету, у плані визначається тип уроку, а відпо­відно до типу його структурні елементи, сам хід уроку.

Поурочний план учителя - це його творчість і тому не обов'язково вима­гати опрацювання всіх поурочних планів за єдиною схемою з включенням всіх його елементів.

Складаючи поурочний план з літератури, слід зважити на те, як будуть використані можливості програмового матеріалу для формування духовного світу учнів, національних і загальнолюдських вартостей, здійснення принципу розвиваючого навчання, наступності, зв'язку з життям, здійснення внутрішньотемних, внутрішньопредметних та міжпредметних зв'язків. У поурочному плані потрібно визначити найдоцільніші та найефектив-Сніші методи роботи, які будуть використані для повного досягнення мети. І Учитель може на уроці використати кілька методів, тому зручніше при ^ конкретизації кожного етапу вказати на використання того чи іншого методу, ї не визначаючи його на початку плану

| Учитель повинен продумати зміст роботи з розвитку мовлення учнів; I^і місце творчих робіт для формування в них умінь і навичок самостійно здо-їбувати знання, практично їх застосовувати (робота з підручником, довідко-?вою літературою, текстом художнього твору, складання конспектів, рецен-V зій, виступів, писання творів та ін.), поєднання фронтальної та індивідуальної І- роботи, повторення матеріалу.

I^е Запитання учням, повинні бути стислими і чіткими. #> До плану записуються запитання пошукового характеру, що вимагають І зіставляти, аналізувати й осмислювати життєві факти, явища, події, літера-ртурних персонажів і на цій основі роботи обґрунтовані висновки, давати |" оціночні судження; форми застосування різних видів діяльності учнів (слухан-&ня, мовлення, виконання практичних завдань, спостереження й аналіз та ін.). 6 У плані передбачаються форми повторення матеріалу (супровідне, І тематичне, підсумкове), перевірки якості знань, умінь і навичок школярів | (індивідуальні завдання, самостійна робота, формулювання запитання та

I і ■

ін.), визначається домашнє завдання, місце диференціації у цьому завданні, його обсяг і конкретність.

Учителі, які викладають у кількох паралельних класах, у поурочному плані при потребі визначають варіанти письмових робіт, завдань, урахо­вуючи рівень розвитку школярів кожного класу, вказують прізвища учнів, яких передбачають опитати.

Обдумано, творчо складений поурочний план створює методичну систему, сприяє підвищенню ефективності уроків літератури.

3. Система діяльності вчителя-словесника

■ Єдність дій

Система роботи вчителя літератури різноманітна. Він виступає і як організатор навчально-виховного процесу на уроці, і як вихователь учнів­ської молоді засобами мистецтва слова в позакласній роботі. Він же піклу­ється й про розвиток мислення, мовлення, художнього сприйняття та уяв­лення вихованця. За своїм творчим характером праця вчителя літератури наближається до праці письменника, художника, митця.

Ш Основні функції

У діяльності вчителя літератури можна виділити такі чотири функції: конструкторська, організаційна, комунікативна та дослідницька. Всі ці сто-, рони діяльності вчителя тісно пов'язані і спрямовані на навчання, виховання і розвиток особистості його вихованців. Вся сукупність умінь і навичок педагога відповідно до цих сторін його діяльності є основою його педагогічної майстерності.

■ Конструкторська функція

Творча праця вчителя, який стикається у своїй діяльності із різними-непередбаченими ситуаціями, вимагає від нього в першу чергу конструктор­ських умінь. Ця сторона діяльності вчителя зв'язана з плануванням вивчення> особи письменника, історико-літературного процесу, художнього твору на уроках літератури, відбором ефективних методів і прийомів опрацювання літературного твору, а також розвитку умінь і навичок школярів, розробкою¹⁶ системи позакласних заходів з літератури. При цьому словесник орієнту­ється на навчальні плани, програму з літератури, спирається на підручнику та методичні посібники, але використовує їх положення у своїй практичній*. діяльності творчо. Майстерність словесника полягає в тому, щоб найбільш • оптимально визначити зміст уроків і позакласних заходів, систему

послідовність своїх дій та дій учнів у процесі вивчення літературного твор'

Конструкторська діяльність учителя поєднується з іншими функціями його роботи, передусім організаційного і комунікативного.

■ Організація роботи

Словесник, як і кожен вчитель, повинен бути вмілим організатором про­цесу своєї діяльності і роботи учнівського колективу по вивченню літератури в школі, тобто вміти реалізувати в класі те, що було передбачено метою і планом.

У процесі такої діяльності вчитель літератури організовує свою роботу над засвоєнням учнями нових знань, продумує завдання для самостійної роботи, організовує практичну роботу над виробленням у школярів відпо­відних умінь і навичок, особливо в роботі над текстом художнього твору, його аналізом, обираючи для цього колективні, групові чи індивідуальні форми занять. Крім того, він намагається забезпечити матеріально-технічне оснащення уроку літератури чи позакласного заходу, здійснює контроль за знаннями, вміннями і навичками учнів тощо.

■ Співпраця з учнями

Досить важливою є й комунікативна сторона діяльності вчителя, особли­во література, зв'язана з встановленням сприятливих для успішного навчання і виховання стосунків між учителем і його вихованцями.

Щоб стати справжнім майстром своєї справи, учитель літератури пови­нен оволодіти мистецтвом спілкування. Він має бути хорошим співрозмов­ником, вміти брати участь у бесіді, полеміці, дискусії, володіти даром мов­лення, особливо усного.

Комунікативні здібності педагога В.О.Сухомлинський вважав одними з Ц найважливіших у вчительській професії. "Якщо спілкування з багатолюдним колективом приносить вам головний біль, вам краще працювати на самоті або з двома-трьома друзями, ніж поряд з великою групою товаришів, - не вибирайте своєю професією вчительську працю",¹⁷ - попереджував він. Адже г'без постійного духовного спілкування вчителя і дитини, без взаємного про­никнення в світ думок, почуттів, переживань немислима емоційна культура як плоть і кров культури педагогічної¹⁸. Саме художня література в руках ірителя-словесника є тим важливим естетичним засобом, який сприяє вста­новленню емоційних відносин між учителем і дітьми.

'I¹⁹ Творчий характер фаху

1976.-Т.2.-С.421.

Четверта функція діяльності вчителя - дослідницька (або гностична). ^Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення в склад-

ний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється",²⁰ - писав В.О.Сухо-млинський.

Як і кожен справжній педагог, учитель літератури постійно аналізує ре­зультати своєї діяльності, мовні, літературні і мистецькі явища, вивчає вікові й психологічні особливості своїх учнів, характер сприйняття ними худож­нього твору, читацькі інтереси, узагальнює свій досвід та вивчає передовий досвід колег, бере участь у запровадженні нових, експериментальних форм і методів роботи з учнями.

Праця справжнього педагога завжди відзначається творчістю, тому вона не можлива без елементів дослідництва. В.О.Сухомлинський писав: "Якщо ви хочете, щоб педагогічна робота приносила вчителеві радість, щоб повсяк­денне проведення уроків не перетворилося в нудну, одноманітну повинність, ведіть кожного вчителя на щасливу стежинку дослідження".²¹

■ Технологія новаторства

Бути педагогом-дослідником - значить уміти знаходити нове у звичай­них педагогічних явищах, виявляти в них відповідні зв'язки і закономірності Учитель, що проводить дослідницьку роботу, повинен виділяти в них головне, передбачати їх розвиток і перспективу, користуватись науковою літерату­рою, освоювати передовий педагогічний досвід. У Павлиській середній школі, якою керував В.О.Сухомлинський, кожен педагог досліджував протягом року якусь одну з педагогічних проблем: поезія і її роль у духовному житті молодої людини; природа і естетичне виховання молодших школярів; форму­вання морального ідеалу юнаків і дівчат; національні почуття і патріотичні переконання. Для учителів-словесників можна пропонувати і такі проблеми * художнє сприйняття учнями тексту літературного твору та засоби його вдосконалення; шляхи піднесення культури мови старшокласників; читацькі інтереси учнів середнього шкільного віку і т.п.

Цілеспрямовано працюючи над певною проблемою, спостерігаючи за своєю роботою, учитель нагромаджує конкретний матеріал, факти, які потім осмислює, аналізує, узагальнює, такий систематизований матеріал стає основою його власного досвіду, яким він ділиться з своїми колегами.

Найбільш досвідчені вчителі, які працюють по-новаторському і оволоділи методами наукового дослідження, можуть самостійно поставити педагогіч­ний експеримент і, одержавши достовірні дані, внести певний вклад у педа­гогічну науку. Для цього вчителеві потрібно оволодіти специфічними знан­нями із галузі методології педагогічної науки і методики педагогічного до;

слідження: як висунути наукову проблему, визначити предмет свого дослід­ження/сформулювати гіпотезу; як поставити педагогічний експеримент; які є способи одержання об'єктивного наукового знання; як правильно оформити результати свого дослідження; як їх впровадити у практику.

В експериментальній роботі часто беруть участь учителі різних шкіл під керівництвом науковців. Так, наприклад, проводиться експериментальна робота з перевірки якості пробних підручників, проектів нових програм.

Щоб провести експериментальну роботу, вчитель визначає предмет свого дослідження, формулює його мету і завдання, висуває гіпотезу, скла­дає програму, визначає порядок проведення експерименту (для цього у школі виділяються експериментальний клас, де заняття проводиться за новою, розробленою дослідником методикою, і контрольний клас, де вчитель працює за традиційними методами), добирає літературу. Наслідки дослідницької роботи обліковуються, аналізуються і на їх основі робляться певні висновки.

Під час дослідницької роботи учитель-експериментатор веде щоденник, докладно фіксує свої спостереження в ході експерименту (влучні і хибні відповіді учнів, аналіз письмових контрольних робіт, власні роздуми'про проведену роботу). Записи в щоденнику варто вести під свіжим враженням від уроку, на якому проводилась експериментальна робота. В кінці дослід­ження, коли підводяться його підсумки і формулюються висновки, такий «ідоденник допомагає експериментатору, документує його. і. Учитель використовує як теоретичні методи дослідження, зв'язані з вивченням наукової літератури з проблеми, аналізом і узагальненням пере-I дового педагогічного досвіду, так і емпіричні методи: спостереження за | навчально-виховним процесом; опитування й анкетування учнів; вивчення І шкільної документації; ознайомлення з результатами діяльності школярів; І бесіди з учителями і учнями; педагогічний експеримент; узагальнення досвіду. | Проведену дослідницьку роботу учитель літературно оформляє як допо-£ відь, повідомлення, реферат, статтю, посібник, монографію, дисертацію.

І»' '

|- 4. Участь учителя в педагогічному експерименті з методики І літератури „

^ ■(■ Мета експерименту

Г У дослідженнях з методики літератури широко використовується педаго­гічний експеримент. Він являє собою науково поставлений досвід вивчення '"викладання літератури, спостереження за педагогічними явищами, що дослід­жуються і контролюються досліджувачем в конкретних умовах.

Педагогічний експеримент з методики літератури пов'язаний з розроб­ім кою, науковим обґрунтуванням і запровадженням у практику основних т

ретичних положень вивчення літератури, з визначенням змісту, обсягу і сис­теми літературної освіти учнів шляхом створення програм і підручників, з формулюванням конкретних освітніх і виховних завдань під час вивчення певного програмового матеріалу, з використанням ефективних форм, методів і прийомів викладання, з удосконаленням структури і методики проведення уроків літератури, організації позакласної та позашкільної роботи з цього предмета.

■ Організація педагогічного експерименту

Найчастіше педагогічний експеримент з методики літератури проводить­ся під керівництвом вчених-методистів у визначених школах декількох райо­нів, областей. Методична проблема, що висувається для перевірки експери­ментальним шляхом, осмислюється вчителями, які беруть участь в такому експерименті. Скажімо, досліджується питання про ефективне сполучення методів і прийомів під час викладу нового матеріалу на уроках літератури в старших класах. Керівник розробляє план проведення експерименту в процесі вивчення конкретних тем, обговорює його з вчителями, дає уста­новки на конкретні спостереження за ходом роботи і ведення обліку одержаних результатів. Доцільно в такому випадку організатору і керівнику самому вести спостереження за науковим експериментом як в експериментальних, так і контрольних класах.

Якщо педагогічний експеримент має мету - виявити закономірності на значній кількості учнів (до тисячі і більше), то залучаються в такому випадку вчителі-словесники різних регіонів України, які одержують від керівника письмові інструкції, розробки уроків, анкети, допоміжну документацію та ін.

■ Проведення експерименту

Для проведення педагогічного експерименту з методики літератури ВЧИ- ; телем визначаються контрольні і експериментальні класи. В експеримен­тальних класах заняття проводяться з урахуванням науково розроблених новин, в контрольних (обов'язково паралельних) заняття організовуються і проходять по-старому. Одержані результати зіставляються, науково обґрун­товуються і використовуються у висновках про доцільність і ефективністії використання тієї чи іншої форми роботи.

■ Самостійне проведення експерименту вчителем літератури

Експериментальна робота з методики літератури може проводитись вчи­телем і самостійно. В Україні всім відома експериментальна робота вчителя-методиста зі Львова, кандидата педагогічних наук Кучеренко Є.М. з про блеми вдосконалення розвитку мовлення учнів в процесі вивчення художніх творів. Вчитель-методист української літератури Цимбалюк В.І. (м.Сквира

Київської обл.) експериментально довів про важливість системного прове­дення письмових творів з учнями.

Експериментальна робота може проводитися вчителем з метою вияв­лення глибини знань учнів, особливостей сприйняття ними художніх творів, розуміння значення літературного образу, його типовості, художніх засобів зображення і т.п. Наприклад, вчителю необхідно встановити для класу обсяг коментованого читання. Мета експерименту - відтворити в пам'яті учнів раніше прочитаний твір, поглибити його розуміння, нагромадити матеріал для аналізу. Успішне проведення такого експерименту залежить від проду­маності уроків коментування, чіткого їх планування, різноманітності методів І прийомів, що використовуються вчителем.

Участь вчителів-словесників у експерименті з методики літератури сприяє вдосконаленню програм та підручників, підвищенню ефективності викладання літератури в школі.