1. Як ви добираєте книжки для читання? Чи керуєтесь яким-небудь планом, порадами учителів, батьків, друзів?

2. Чи знаєте, як дібрати літературу з питання, яке вас цікавить? Розкажіть про це.

3. Доводилось вам пропускати окремі місця з книжки? Якщо так, то які саме? ⁴

4. Що ви любите вивчати напам'ять? Чи доводилось вам вивчати щось напам'ять під час самостійного читання?

5. Як ведете ви запис про прочитані книги?

6. Які ви знаєте словники і довідники? Чи доводилось вам ними корис­туватись?

7. Як часто відвідуєте ви бібліотеку у своєму селі, місті? Чи працюєте в читальному залі?

8. Учням заздалегідь дається завдання; підготувати відгук про книгу, прочитану самостійно; розповісти найцікавіший епізод; записати у читацький щоденник цікаві висловлювання, дібрати матеріали про автора книги чи твору; намалювати ілюстрації на теми окремих епізодів, які найбільше сподобались; скласти план свого виступу під час обговорення книги.

   Тут же учням даються поради, як писати відгук про книгу.

   "Перш ніж писати відгук, заглянь у книгу і перевір себе ще раз. Відгук пиши самостійно: чим правдивіший він буде, тим краще. Відгук не повинен передавати зміст книжки. Його можна писати по-різному. Так, скажімо, відгук можна писати не про всю книгу, а про окремий випадок, описаний автором, про одного або кількох героїв, про одну думку, що з'явилась у зв'язку з прочитаним. Писати відгук дуже корисно: ти навчишся думати про прочитане і правильно викладати свої думки".

   Приверне увагу учнів стенд "Умій читати книгу", який радить: "Береж-ииво стався до книги. Пам'ятай, що в ній багато праці людей. Вона - най­кращий друг людини. Не перегинай книжку, коли читаєш, не загинай аркушів, не підкреслюй. Не розфарбовуй у книжці малюнків. Не читай лежачи. Це - шкідливо. Не читай книжку під час їжі. Не поспішай, читай вдумливо. Красиві і особливо цікаві місця з твору перечитуй по кілька разів, перепиши їх у свій зошит. Звертай увагу на описи природи, процеси праці, красу людини-трудівника.

   Якщо зустрінеш незрозуміле слово, знайди його у тлумачному словнику, або запитай в учителя, що воно означає. Читаючи книги, роби потрібні виписки. Прочитавши книгу, запиши, хто з героїв найбільше тобі сподобався і чому. Запиши в зошит прізвище автора, назву книги, свої враження від прочитаного".

   Як показує передовий досвід учителів, доцільно провести з учнями конференції на такі теми:

   1. Як читали книги великі люди.

   2. Культура читання.

   3. Як треба читати книгу.

   4. Як вести записи про прочитану книгу.

   Можна провести й конференції для батьків на такі, скажімо, теМи:

   1. Книга у духовному житті людини.

   2. Бесіда про культуру читання.

   Чи є у вас домашня бібліотека? Які в ній книжки?

9. Які раніше прочитані вами твори ви перечитали заново?

Під час такого опитування можна встановити, що учні пропускають з художніх текстів і чому, які книжки школярі люблять перечитувати заново, визначити обсяг і коло читання учнів. Якщо проаналізувати причини читацьких симпатій і вподобань школярів на ту чи іншу тему чи за жанром, то можна встановити пряму залежність між інтересами школярів і їх читаць­кою культурою.

Керувати позакласним читанням повинен не лише учитель-словесник, але й класний керівник. Роботу з питань виховання культури читання слід вести систематично, а не зводити лише до окремих заходів. Під час занять потрібно повідомляти учням комплекс знань, а не окремі відомості. Учитель-словесник має також працювати у тісному контакті з бібліотекарями шкільної, міської, сільської, районної бібліотек. Практика показує, що, починаючи з початкових класів, треба запрошувати на заняття працівників бібліотек, щоб вони проводили з дітьми бібліотечні уроки, як це, скажімо, робиться у Дніпропетровській і Тернопільській областях. Весь цикл занять з культури читання повинен стати невід'ємною частиною керівництва позакласним читанням учнів.

■ Керування позакласним читанням

Для успішного керування позакласним читанням учнів визначається певний обсяг літературного матеріалу. В основу рекомендованих списків потрібно покласти твори, визначені програмою для позакласного читання.

На допомогу учням у літературному кабінеті оформляється стенд, де по класах подано перелік книг, які повинні учні самостійно прочитати і підготуватись до обговорення. Списки складаються у відповідності з програмою, але учитель може„ввести до них книги, які наявні у бібліотеці, для заміни тих, що відсутні. Рекомендовані списки складаються з розрахунку на всі чотири чверті навчального року.

Стане в пригоді учням оформлення стенда "Учись самостійно црацювати з книгою", де пропонуються поради, як працювати у бібліотеці, з книгою, з газетою і журналом.

Проведення самих уроків і особливо підготовка до них вимагає від педагога великого такту і справжнього мистецтва. У мовно-літературному кабінеті, крім сказаного вище, готується спеціальна виставка методичних посібників, унаочнення на допомогу учням у підготовці до уроку. Красиво оформлені стенди, у яких подаються поради учням, орієнтують на самостійну творчу роботу. Серед них, скажімо, такі:

Зверни увагу: на автора книги, її назву; на загальний зміст книги; на думки і вчинки героїв, Тх працю, на найцікавіші епізоди; на красу описів людини в труді.

Під час читання запиши: найбільш цікаві думки, поетичні епізоди; вислови, афоризми; перелік дійових осіб книги; перелік подій, що стосуються головного героя; перелік подій, зв'язаних з працею героїв; перелік місць, де відбувались події.

3. Значення голосного читання^-в сім'ї.

4. Як організувати домашнє читання дітей.

Мають виховний вплив на культуру читання учнів заняття на такі теми: "Історія книжки", "Значення книжки в житті людини", "Види записів під час читання книг", "Складання плану за прочитаною книжкою", "Як працювати з словниками і довідниками", "Алфавітний каталог", "Як писати відгук про книжку", "Користування критичною літературою" тощо. Слід зважити, що під час проведення таких занять учитель повинен дотримуватись принципу наступності. Адже і в початкових і в середніх класах, учні вже якоюсь мірою ознайомлені з цим матеріалом, то, щоб пригадати вже відоме і повідомити нове, не потрібно виділяти на кожну бесіду по годині, а проводити їх тоді, коли словесник вважає за потрібне.

Важливою ділянкою роботи є індивідуальне керування читанням учнів. Учитель виявляє обсяг літературних знань, умінь і навичок учня, вивчення читацьких інтересів, характеру і рівня навичок самостійного читання, твор­чих здібностей учня. Тут застосовуються такі форми роботи: аналіз творів про книжки, аналіз анкет, проведення колективних та індивідуальних бесід, аналіз читацьких щоденників, бібліотечних формулярів.

Необхідно також вивчати домашні умови читання: вплив батьків, наяв­ність книжок в домашній бібліотеці. Бесіда про прочитану книжку - найбільш поширена форма контролю за читанням дітей.

Наступний етап індивідуального керування читанням учнів - залучення їх до літературних гуртків, масової позакласної роботи з літератури із враху­ванням індивідуальних інтересів і можливостей. Ефективним тут буде вираз­не читання, виготовлення унаочнення, підготовка доповідей, повідомлень, літературно-творча діяльність.. На заняттях гуртків розширюється і поглиб­люється обсяг знань, умінь і навичок учнів.

Практикуються у школах і масові форми роботи: читацькі конференції, літературні вечори, вікторини, зустрічі з письменниками, літературні тижні, конкурси, декади книги.

Формування читацьких інтересів школярів, вироблення у них умінь і навичок добирати книги, самостійно працювати з ними, бережливо до них ставитись -одне із важливих завдань учителів-словесників і усіх педагогів школи.

■ Система вивчення і наукового узагальнення читацьких інтересів шкільною бібліотекою

Глибока начитаність, літературна ерудиція значною мірою визначають особистість учня, його кругозір, спрямованість інтересів, уміння сприймати прекрасне в житті і в мистецтві. Цілеспрямоване читання створює міцну основу для уроку літератури, підвищує його глибину і якість. Широке озна­йомлення учнів з кращими творами класичної літератури допомагає учите-лю-словеснику виховувати в учнів любов і повагу до всього прекрасного і здатність дати відсіч фальші і брехні. М.О.Рибникова у свій час підкреслю­вала, що вдумливий читач "повинен навчитись оперувати матеріалами, засвоювати форми і методи роботи над літературою, уміння підійти до життя, до науки, оволодіти логікою і літературною мовою".' Книга є могутнім засобом виховного впливу на учнів. Чим ширшим і різноманітнішим він буде, тим більший виховний ефект принесе.

Багаторічні спостереження за читанням учнів старших класів і їх читацькими інтересами дозволили визначити деякі істотні недоліки в літературному розвиткові школярів.

Учні не завжди можуть визначати основну тематику прочитаних творів, виділити й підкреслити у них основне й провідне Старшокласники у більшості випадків не вміють раціонально використовувати час, відведений для поза-класного читання, не завжди вміють самостійно узагальнювати прочитане, писати анотацію, відзив про книгу, твір.

Вивчення читацьких інтересів учнів сільських і міських шкіл підтвердило наші спостереження і переконало в тому, що ці хиби визначаються загальними недоліками у викладанні літератури, неуважністю школи до такої важливої сторони розвитку особистості учня, як виховання в ньому читача.

У наш час важко знайти людину, яка б не розуміла, що книга являє собою могутній засіб виховання, але не всі уявляють, як важко виховати в дитині справжнього читача.

Чи слід учителю-словеснику і бібліотекарю втручатись у процес домаш­нього читання і яка його роль у даному випадку? Що дає учням безпосереднє емоційне сприйняття тексту, прочитаного дома, чи достатньо його лише для глибокого і правильного розуміння твору? Звернемося до психологічних досліджень. Психологи відзначають, що у старшокласників помітно розви­вається сприймання. Це виявляється у засвоєнні художнього тексту, усного викладу змісту прочитаного, висловлюванні оцінних суджень про твір, його образи. Старшокласники зіставляють дані своїх спостережень людських характерів, навколишнього світу героїв літературних творів, їх переживань. Учні охоче беруть участь у літературних диспутах, на яких обговорюються твори, насичені описами моральних, вольових та інших якостей людей. Отже, вони хочуть поділитись переживаннями, роздумами від прочитаного. Завдання учителя - спрямувати бесіду у правильне русло.

Психологи О.Никифорова і В.Крутецький довели, що не всі учні можуть правильно і глибоко сприймати прочитане. Відомі численні приклади пере-

'Рьібникова М.А.Очеркипометодикелітературногочтения.Изд-е3-є.-М.: Учпедгиз, 1963.-С.131.

крученого або поверхового сприймання учнями художнього твору. Так, ска­жімо, старшокласники не завжди можуть самостійно розкрити зміст назв творів Р.Іванчука "Єрусалим на горах", Олеся Гончара "Берег любові", "Циклон". Отже, потрібно втручатись як учителю-словеснику, так і бібліо­текарю, щоб вчити учнів знаходити істину.

У СЯ.Маршака у книзі "Виховання словом" є розділ, названий автором "Про талановитого читача". Там письменник називає читача особою "неза-мінимою", тому що він вирішує долю книги, бо без неї не лише "Наші книги, - підкреслює митець, - але й всі твори Гомера, Дайте, Шекспіра, Гете, Пуш­кіна, - всього лише німа і мертва купа паперу".¹ Літературі також потрібен талановитий читач, як і талановиті письменники, визначав Маршак. Читач перестає бути лише читачем, він стає сучасником всього, що пережив і відчув письменник, він теж стає художником, і якість сприймання залежить від того, яким художником виявиться читач. І в залежності від якості гри на цих стру­нах, підкреслює письменник, вони відлунюють в душах людей то глухо, то дзвінко, то голосно, то тихо.

Повне і глибоке сприймання твору залежить від багатьох факторів: за­гального естетичного розвитку читача, життєвого і читацького досвіду, пси­хічних особливостей, і найголовніше - від ступеня його літературної освіти. Для первинного сприймання необхідне розуміння читачем того, що автор вводить його в особливий світ, який характеризується тим, що відображене у твору, є все ж таки реальністю. І читачі повинні сприймати його як реаль­ність. Крім того, читач повинен розуміти, що змальоване у творі життя все ж не являє собою безпосереднього життя, а лише його образ, тобто його художнє відображення.

Проблема самостійного читання учнів і виховання любові до книжки набуває особливого значення і вимагає узагальнення всього кращого, що дала в цьому плані наша методика.

■ Культура читання

Одним із елементів культури читання є вивчення напам'ять, збагачення словникового запасу фразеологічними зворотами, "крилатими" виразами, уривками з художніх творів тощо. Відомий методист В.П.Острогорський вважав, що, закінчуючи середню школу, учні повинні знати напам'ять біля двохсот творів. Однак до цих пір читання напам'ять одне із слабких місць. Про це свідчить анкетне опитування та вивчення якості знань учнів. З анкет видно, що учні читають у більшості випадків без конкретного плану і пер­спективи, хоч розуміють, що це неправильно. Лише окремі читають книжки в якійсь системі, добираючи їх на певну тему, яка їх цікавить. Безсистемність