6. Технічні засоби на літературних заняттях

До технічних засобів навчання відносяться різні види екранної наочності (діапозитиви, діафільми, відеофільми, навчальні кінофільми), звукові посібники (магнітофонні і" грамзаписи). Використання їх на заняттях з літе­ратури в сучасній школі стало справою звичайною, оскільки оснащеність кабінетів літератури за останнім словом техніки, наявність автоматично працюючих ТЗН в них значно підвищує ККД уроку, забезпечує чіткіший ритм і темп роботи, економить час на уроці і на позаурочних заняттях.

Особливості технічних засобів навчання - це динамічність, інтенсифікація викладу матеріалу, достовірність зображуваного. Вони виступають не тіль­ки опорою чуттєвого сприймання художніх творів, але є і об'єктом логічних міркувань, засобом пошуку інформації, самостійних узагальнень і т.ін.

РОЗДІЛ IV

Технічні засоби навчання збагачують школярів новими знаннями, активі-зують їхню увагу та пізнавальну діяльність

Але як би не були розвинуті сучасні технічні засоби навчання, вчителю вони повинні служити допоміжним засобом, що підпорядкований головному завданню - активізувати знання з літератури.

Методика роботи з технічними засобами навчання на уроках літератури повинна виходити із загальних дидактичних вимог використання цього роду \: наочності:

чітко визначати дозу демонстрування з урахуванням обсягу і часу,

послідовно демонструвати (або прослуховувати); ■

органічно пов'язувати екранні і звукові посібники з іншими засобами навчання;

здійснювати підготовку певних завдань за посібниками, що вклю­чаються в процес навчання;

організовувати бесіди, за допомогою яких закріплюється вивчення теми з використанням технічних засобів навчання.

Головний критерій у застосуванні технічних засобів навчання - дощль- ^ ність. Потрібна розумна міра, щоб учневі доводилось не тільки дивитись, слухати і мовчати, але й виробляти уміння працювати з ними самостійно.

До технічних (або аудіовізуальних) засобів навчання прийнято відносити діапозитиви і діафільми, навчальні кінофільми, грамзаписи та магнітозаписи ~

■ Діафільми та діапозитиви ; ■ | .

Діафільми і діапозитиви - види статичних екранних посібників, що' ! використовуються на уроках літератури. Ефективне використання діафільмів і діапозитивів залежить від урахування загальної мети уроку, відг-знання змісту екранного матеріалу, а також від визначення форм роботи з" . ■ ним. Крім того, потрібен розрахунок часу демонстрації: кількість кадрів обсяг додаткових пояснень до них вчителя.

Вважається, що на одному уроці доцільно демонструвати 5-10 кадрів у 5-6 класах, 5-15 кадрів в 7-9 класах, від 5 до 20 кадрів у 10-11 класах. При цьому час, що відводиться на експонування одного кадру, складає 1-1,5 хви­лин, для діалогічної праці над, ним час визначається тривалістю діалогу.

Серії діапозитивів і діафільмів з літератури мають значно більший мате- і ріал, ніж комплекти демонстраційного образотворчого матеріалу, і забезпе- ' чують його кращу видимість в класі. Діафільм як засіб унаочнення визнача ється.єдиним зорово-текстовим матеріалом, точністю і послідовністю монта­жу кадрів. Для 5-8 класів діафільми в багатьох випадках побудовано на серії малюнків, які послідовно ілюструють сюжет художнього твору. Такими є українська народна казка "Мудра дівчина", І.Франко "Захар Беркут",г |

Методи, форми і засоби викладання літератури

Л.Глібов "Байки" та ін.

Діафільми для старших класів бувають:

■ біографічного змісту ("Тарас Шевченко", "Леся Українка", "Михайло Коцюбинський" і т.п.);

» екскурсії по місцях, зв'язаних з життям і творчістю письменників ("Шев­ченківські місця на Україні");

• за творами української літератури (Марко Вовчок, "Інститутка", Леся Українка, "Лісова пісня"; Ольга Кобилянська "Земля", Олександр Довженко "Поема про море" та ін.);

Плануючи використання подібних діафільмів, вчитель може поділяти їх матеріал за тими частинами, які необхідні на окремих уроках. В інших випадках добираються'кадри до уроку з урахуванням вікових особливостей учнів та їхньої підготовленості. Кадри, що включаються в заняття, можуть доповнюватись лаконічними коментарями вчителя і учнів, щоб не пору­шувати єдність глядацького ряду і авторського тексту.

В останні роки створені діафільми, які орієнтують вчителя на організацію самостійної роботи учнів, на розв'язання проблемних завдань. Кадри таких діафільмів співвідносяться з конкретними навчальними ситуаціями. Монтаж зображень і завдання діафільму підводять учнів до самостійної відповіді на запитання.

Методичні прийоми використання діапозитивів на заняттях з літератури мають багато спільного з демонстрацією діафільмів, але на відміну від них діапозитиви потребують від вчителя детальніших коментарів, які вільно включаються до розповіді, наприклад, про історію створення роману, поеми, драми тощо, про героїв цих творів. Кадри серій діапозитивів зручні для орга­нізації історико-побутового коментарію, для засвоєння сюжету, для прове­дення робітг з розвитку усного та писемного мовлення.

■ Навчальні кінофільми з літератури

Навчаїїьний кінофільм має цінність в тому, що він дає "ефект при­сутності". Він також є додатковим засобом навчання. Завдання кожного навчальноґо кінофільму полягає перш за все в тому, щоб зробити доступним для учнів такий матеріал,'який мало або зовсім не доступний при викорис­танні інших засобів навчання. На думку методиста З.С.Смелкової, є три головні випадки, "коли сила емоційного впливу кіномистецтва і конкрет­ність, зрілість кіноматеріалу забезпечать найбільший ефект (порівняно з іншими засобами навчання) при розв'язанні таких педагогічних завдань:

зображ:альна характеристика певної історичної епохи - кінообраз як узагальнення, в якому розкривається суть того чи іншого явища, який став об'єктом зображення в літературному творі;

екскурс У творчу лабораторію письменника (робота над словом, народ-

ження образу) - текстологічні коментарії дослідника до автографів

чернеток письменника, коли кіно допомагає простежити за рухом думки,

за творчим пошуком; — зустріч з письменником, героєм документального фільму.

Навчальні фільми про життя і творчість письменника в більшості складні Вони включають матеріал про твори, які не вивчаються текстуально в школі Із таких кінофільмів доцільніше використати окремі фрагменти, що містять цікавий матеріал, який відсутній у підручнику. \

У шкільній практиці часто використовуються і кінофрагменти. Цей вид ' кінопосібника більш зручний для користування на уроках: економний в часі, співвідноситься з конкретними розділами теми, що вивчається. Г\

Як і навчальні кінофільми, кінофрагменти озброюють учнів історико- * побутовими коментарями, але в більшості кінофрагменти містять в собі^ суміжне мистецтво (театр, кіно), а тому методика їх використання повинна і виходити із специфіки цих видів мистецтва. Вони повинні включатись до| занять з метою зіставлення таких суміжних мистецтв: театр - література, $ кіно - література. Перед учнями необхідно ставити запитання, які виклика-* ють активний обмін думками, що дає змогу контролювати їхні уміння? ^аналізувати, міркувати, доводити, узагальнювати, висловлювати власні"4-думки.

Робота з навчальними кінофільмами та кінофрагментами на уроках^ літератури дає змогу включати в систему письмових робіт відзиви та рецензії на них учнів. Досвід багатьох словесників показує, що використання навчальних кінофільмів допомагає здійснювати творчий пошук, підвищує' інтерес до творчості письменників, сприяє удосконаленню навчання та-? : виховання школярів. *

■ Звукові посібники Х'Ш і

До звукових технічних засобів відносяться грамзапис, магнітні записи, }?ї| навчальні радіопередачі з літератури - це записи поетичних рядків і уривків .Г з творів, що вивчаються, у виконанні майстрів художнього слова Н.Ужвій," В.Добровольського, А.Бучми, Г.Юри та інших; записи "живої" мови украш>£ ських письменників П.Тичини„ М.Бажана, А.Малишка і т.д., записи сцен і п'єс у виконанні майстрів театрів, наприклад, Київського театру української; драми ім.ГЯ.Франка. у 1

Особливо цінна за змістом, компактністю та художністю фонотека; записи-монтажі, записи радіопередач на магнітофоні (радіокомпозиції і ? радіовистави). :'

Образне сприйняття художніх текстів учнями на слух у виконанні Ц талановитих читців дає можливість донести емоційне багатство віршів або| уривків з прози, драматургії.

Сучасна школа володіє досить різноманітною фонотекою. Сюди входять "Сучасна українська поезія", "Сторінки радіопередач" фонохрестоматії для 4-7, 5-8 класів з української літератури, 9, 10, 11 класів.

У сучасних дослідженнях доведено, що прослуховування звукозапису на уроці не повинно займати тривалого часу: в 5-8 класах воно може продовжуватись 3-5 хвилин, в старших - 5-15 хвилин.

Включення грамзапису до уроку здійснюється під час різних навчальних ситуацій і з метою створення певної атмосфери на початку уроку, вивчення теми, під час аналізу твору. Значне місце красі слова на уроках літератури відводиться в процесі навчання виразно читати. Це може бути перше читання, наприклад, вірша, перше знайомство з текстом, щоб зрозуміти твір в цілому, пройнятись почуттями і настроями, вкладеними в нього автором.

Грамзапис може використовуватись і як взірець виразного читання. Але такий прийом доцільний після виразного читання напам'ять самим учителем, аналізу художнього твору, що вивчається.

В окремих випадках слід давати зіставлення читання двома акторами одного і того ж вірша. Це допомагає учням не тільки імітувати зразкове проголошення слова, а й відшукувати свої інтонаційні знахідки.

Цінні "Сторінки радіопередач", що містять в основному біографічний матеріал, який в практиці вчителів використовується як доповнення до лекції під час вивчення життєвого та творчого шляху письменника.

Чимало позапрограмових творів письменників увійшло до фонохресто-матій, які знайдуть місце у різноманітній позакласній роботі з літератури: ранках, вечорах, літературно-музичних композиціях, вікторинах тощо.

Отже, звукові посібники - важливий засіб образного сприйняття тексту на слух, прекрасний зразок виразного читання, організації пізнання цікавих сторін життя і творчості письменників.

М Телебачення у викладанні літератури

У сучасних умовах кабінетної системи відкривається широка можливість системного використання навчального телебачення. В школах України на уроках літератури телепередачі займають чільне місце. Крім навчальних передач національного телебачення, ведуться регіональні передачі, які приймаються школами за попередньо пропонованим розкладом.

Не дивлячись на систематичну можливість залучення цього засобу тунаочнення, словесники не завжди охоче включають його в процес навчання, що пояснюється такими причинами:

відсутністю чітко розроблених і опублікованих анотацій для кожної телепередачі, що відбудеться в наступному навчальному році;

недостатньо досконалою методикою їх прийому в процесі викладання

літератури.

Для того, щоб звертатись до голубого екрану, вчителю-словеснику необхідно враховувати специфіку телепередач і володіти методикою їх використання.

Як показує вивчення змісту циклу передач, у своїй більшості це передачі, які висвітлюють важкі за змістом історико-літературні теми, що вивчают ься 1 на уроках літератури в середніх і особливо в старших класах. ^

Основними видами передач є телевізійний урок і телевставка. Тривалість телеуроку 25-35 хвилин, телевставки - 15-20 хвилин. Телеурок повинен розв'язувати основну мету, а телевставка - часткове завдання уроку. Вчи- » тель обов'язково повинен мати як мінімум 5 хвилин до початку передачі з ** тим, щоб підготувати клас до сприйняття, і 10-15 хвилин після її закінчення, „ щоб мати можливість попрацювати з матеріалом, що вивчається.

Характерною особливістю сучасних телевізійних передач з літератури } є їх наближеність в психологічному плані до уроку. Тим самим створюються , сприятливі умови для залучення учнів у процес комунікації, що сприяє ефек- «! тивному засвоєнню інформації. Як показують спостереження, там, де між І класом і ведучим встановлюється контакт, телепередачі є більш ефективними. ^

Враховуючи основний метод сучасної дидактики - метод проблемного і навчання, важливо у процесі залучення навчального телебачення широко і £• всебічно використовувати його на уроках, для чого слід створювати проблемні ситуації.

У навчальному телебаченні з літератури використовуються всі телевізій­ні жанри: лекція, розповідь, літературно-художня композиція, інсценівка^ екскурсія по літературних місцях, репортаж, інтерв'ю, бесіда, передача -конкурс, передача - гра.

Учителю важливо знати, в якому жанровому ключі буде проходити передача. Від цього залежить методика проведення тої частини уроку, яка виступає попереду або наступає за використаною телепередачею. Тут важливо визначити форми роботи учителя з урахуванням різних жанрів передач.

Цикли телепередач з літератури, що створюються і транслюються, вима­гають від учителя ретельної методичної підготовки. Зрозуміло, що робота з телевізійним циклом повинна плануватись вчителем завчасно, під час складання календарно-тематичних планів на півріччя. Кожна телепередача, яка включається в систему уроків, потребує від словесника методичного, > осмислення і обробки. Початок і кінець уроку з використанням телебачення слід проводити в єдиному емоційному ключі, в якому проводиться передача.

Враховуючи обмеженість в часі, вчитель виробляє темп ведення такого

уроку. Необоротність потоку телевізійної інформації зобов'язує стежити за реакцією класу і проводити роботу на закріплення матеріалу. Все це визначає зміст і форми діяльності вчителя і учнів під час роботи з телевізійною пере­дачею. Сучасна методика виділяє три основні форми роботи на такому уроці: прекомунікативну, комунікативну і посткомунікативну. Прекомунікативна фаза повинна включати до себе не тільки підготовчу роботу безпосередньо перед початком передачі, а і весь комплекс класних і позакласних заходів, які орієнтують учнів на майбутню передачу.

Кожна телепередача, що приймається на уроці, вимагає від вчителя по­становки перед класом конкретної, чітко сформульованої навчальної мети. На цьому етапі учні настроюються на сприйняття передачі, зацікавлюються нею.

На комунікативній фазі вчитель спостерігає за роботою школярів, актив­но керує сприйняттям передачі, складає загальну картину розуміння учнями основних положень передачі.

У посткомунікативній фазі відбувається завершальна орієнтація на­вчального повідомлення на конкретний клас з урахуванням попередніх висновків про засвоєння матеріалу передачі, зроблених на комунікативній фазі. Практика показує, що те, що пропонується телеекраном, не завжди засвоюється учнями відразу. Тому, як під час кожної інформації, знання, що одержуються, повинні закріплюватись. На цій фазі звертається особлива увага на домашні завдання.

Таким чином, технічні засоби навчання відкривають необмежені можли­вості для проведення уроків літератури і позакласних занять на високому рівні. З метою ефективного їх залучення важливо не стільки мати різноманітні посібники, скільки раціонально їх використовувати в системі занять з літератури.

РОЗДІЛ V

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ

ПІДВИЩЕННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇЛГГЕРАТУРИ