3. Письменники про вчителів та їх працю

Письменники завжди з великою любов'ю і благоговінням ставились до народного вчителя, сіяча "розумного, доброго, вічного". Т.Г.Шевченко вважав працю вчителя справою в найвищій мірі благородною і серйозною.¹

Багато письменників працювали певний період свого життя в школі, віддаючи всі свої творчі сили великій і благородній справі - поширенню народної освіти, вихованню підростаючого покоління. М.М.Коцюбинський, склавши іспит на народного вчителя, писав: "Всю свою любов, яка єсть у моєму серці, весь свій розум, що єсть у моїй голові, все те я віддам бідним замученим селянським дітям і їх темним батькам і мамам".²⁴

У своїй творчості С.Васильченко, який сам довгий час працював педагогом, вивів цілу галерею образів учителів з народу ("Над Россю", "Вова", "З самого початку", "Талант" та ін.). Письменник показує, як тогочасний лад калічив життя справжнього вчителя, позбавляв його елементарних людських прав, прирікав на злидні і горе. Деякі вчителі ставали жертвами тогочасних суспільних умов (новела "Вова"), та міцніші, як, наприклад, Феодосій Райко з новели "Над Россю", не занепадали духом, а чесно і безкомпромісно боролися за правду, хоча жили у нестерпних умовах.

Учитель повинен бути суспільним діячем, у нього має бути сильно розви­нуте почуття громадянської гідності, тільки тоді він зможе принести своєю працею користь народові, - до такої думки доходить С.Васильченко у своїх "Записках учителя". З великою любов'ю і симпатією змальовані ним образи молодих сільських учителів (оповідача і Андрія Маркевича) з повісті "Талант". їм властиві

'Шевченко Т.Г.Твори:ВЗ-хт.-К.: ДержлітвидавУкраїни, 1963.-Т.2.-С.606. 'Коцюбинський М.М. Твори: В 7-ми т. -К.: Наукова думка, 1973. -Т. І. -С.300.

великий потяг до знань, благородні поривання, полум'яна віра у краще життя народу, хоча їхні мрії й не здійснюються.

Цікаві думки про працю педагога висловив Л.М.Толстой, який теж працював учителем. У своїй статті "Кому у кого вчитись писати, селянським дітям у нас чи нам у селянських дітей?" він утверджував думку, що діти від природи талановиті, і словесник, працюючи над розвитком їх усного і писемного мовлення, повинен ставитись до них як до рівних, уміло розбуджувати їхні творчі думки, навчаючи "краси вираження життя в слові".'

У мемуарній та художній літературі яскраво відтворено письменниками образ передового учителя-словесника. Апофеозом такого зображення є спогад А.С.Макаренка "Викладач словесності". Письменник-педагог з великою любов'ю відтворює образ учителя літератури Мефодія Васильовича Нестерова, який так зворушливо читав учням текст давньоукраїнської пам'ятки літератури "Слово о полку Ігоревім", так майстерно вводив їх у естетичну суть художніх образів, змальованих невідомим автором, що ті враження залишились на все життя. Коли вчитель читав учням, пише автор, то у його міміці було стільки емоцій і правди, стільки розуму, то захоплюючого, то осуджуючого, то сповненого сумніву, стільки стримуваної сили душі, що ми нездатні були відірвати від нього обличчя. Читаючи нам, він сам жив гаряче і глибоко...

З такою ж теплотою згадують своїх учителів літератури, які відкрили їм стежину у чарівний світ мистецтва слова, В.Г.Короленко в "Історії мого сучасника", К.Г.Паустовський, П.Г.Тичина, М.Т.Рильський та інші письменники, які вчилися в старій школі.

Для П.Г.Тичини його перша вчителька Серафима Миколаївна Морачевська була однією з найдорожчих і найближчих йому людей.²⁵ А М.Т.Рильський, згадуючи свої гімназистські роки, писав: "Тепло стає на серці, коли згадую я першу мою вчительку мови - Надію Новоборську. Трошки старомодна, типова російська інтелігентка початку століття, вона, безперечно, прищепила багатьом із нас любов до слова, до літератури... Новелу Меріме "Матео Фальконе", що вона прочитала нам поза всякою, звісно, шкільною програмою, я пам'ятаю й досі майже до слова".²⁶

' Русские методистм-словесники во воспоминаниях. - М.: Просвещение, 1969. - С. 155.

^{Українські письменники у своїх творах вивели привабливі образи вчителів, зокрема й словесників, які свої серця віддають дітям, розкриваючи перед ними красу навколишнього світу. Це "Бригантина" Олеся Гончара, "Дума про тебе" Михайла Стельмаха, "Добротворець" Івана Цюпи, "Дума про вчителя" Івана Драча. Юрій Мушкетик підкреслив.високе покликання учителя літератури: "Адже вчитель літератури - то вчитель життя. Людина, якій кожен з нас зобов'язаний довіку."}

РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ

ПІДРУЧНИКИ І ПОСІБНИКИ З ЛІТЕРАТУРИ