1. Міжпредметні зв'язки у процесі вивчення літератури

Одним із шляхів удосконалення навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку нашої школи є здійснення міжпредметних контактів.

Внаслідок того, що шкільна освіта має предметну структуру, в учнівд формуються різні часткові системи знань, які слабко пов'язані між собонш Оскільки будь-якому пізнанню властива діалектика, у процесі навчання в| знаннях, засвоєних учнями в курсах різних предметів, встановлюються деякі^ зв'язки, однак, виникаючи, так. би мовити, стихійно, вони мало-усвідомлені*; нестійкі, легко руйнуються. Завдання полягає в тому, щоб навчити школярі^; у процесі засвоєння нових знань з одного предмета виявляти спільні елементи^ цих знань з тим, що засвоєні раніше на уроках інших дисциплін, зв'язуват^ відомості про один і той же об'єкт вивчення, тобто мислити діалектично, щ|й забезпечить належні умови для поступового утворення в учнів єдиної, узай" тальненої системи знань про навколишній світ. Щоб досягти цього, необхіднії на уроках з усіх предметів, у тому числі й української літератури, система^ тично, цілеспрямовано встановлювати міждисциплінарні контакти, виклика? ти в учнів стійкий інтерес до такої роботи, формувати вміння її виконувати^ : Зв'язки інформаційного характеру можуть бути синхронними, коли один' спільнопредметний матеріал чи такий, що має спільні елементи, вивчається одночасно, або асинхронний двох різновидів: репродуктивний (матеріал уже вивчався) та перспективний (має вивчатися). ^

Види взаємодій нових знань з раніше вивченими можуть бути різні: л)г лінійна взаємодія (нові знання доповнюють, поглиблюють уже набуті в кураг іншого предмета); б) протилежна (нові знання якоюсь мірою заперечують^ раніше засвоєні, внаслідок чого виникають протиріччя, розв'язання яки£, сприяє уточненню, поглибленню, зміцненню знань про один об'єкт вивчення| в) проблемна взаємодія (доповнюючи попередні знання, гіові відомосх становлять проблему або створюють умови для розв'язання поставлено вчителем у ході опрацювання певної теми курсу).

Міжпредметні зв'язки мають тричленну структуру: педагогічний варіант* зв'язків між різними видами мистецтва; педагогічний варіант зв'язків мі£ науками; зв'язки методичного характеру. Перші два компоненти - це лиг ті зв'язки між окремими видами мистецтв, між окремими науками про них які доступні учням певного віку та рівня розвитку й потрібні для кращог розуміння навчального матеріалу з певного шкільного предмета, в р,тсі

разі - з української літератури. Третій компонент - це зв'язки між уміннями й навичками, набутими учнями в процесі вивчення різних предметів, а також між формами, методами й прийомами, що їх застосовують учителі в процесі викладання своїх предметів.

Діюча програма з української літератури передбачає здійснювати між­дисциплінарні зближення з такими предметами гуманітарного циклу: укра­їнська мова, образотворче мистецтво, музика, історія, зарубіжна література. Звичайно, при потребі словесник може робити виходи в будь-який інший курс шкільної науки, зокрема з основ права та географії.

Міжмистецькі зв'язки здійснюються на уроках дисциплін естетичного циклу. Внаслідок того, .що митці відображають життя суспільства головним чином своєї епохи, в творах різних видів мистецтва висвітлюються одні й ті ж теми, конфлікти, типові події та характери. Крім того, в різних видах мистецтва діють однакові творчі методи, напрями, течії.

На вступному занятті до вивчення творів українських письменників говоримо також про їх особисті й творчі зв'язки з художниками, композито­рами та музикантами, знайомими учням з курсів суміжних предметів.

Зразки образотворчого мистецтва використовуються на уроках україн-. ської літератури в двох планах: як джерело знань і як мистецький витвір. Фони допомагають учням правильно й виразно уявити зовнішність типових ^представників різних класів минулих епох, умови їх життя, предмети побу­тового користування, інструменти, зброю тощо, які давно вийшли з ужитку, іятакож пейзажі різних географічних зон, вигляд міст і сіл, фабрик, заводів, шахт, їх інтер'єри. Разом з тим звертаємо увагу на мистецьку досконалість творів живопису, графіки, скульптури, які специфічними для них засобами -художнього вираження зображують ті ж картини життя, типові характери, _лцо й виучуваний літературний твір.

^ Музичні твори на уроках української літератури демонструються пере­важно в грамзаписах, рідше - відтворюються на якомусь інструменті без­посередньо. Під час вивчення ліричних творів, на які написана музика, про-здйухується вокальне виконання їх. Інші вірші та прозові уривки вчитель або ""аздалегідь підготовлені -учні виразно читають в супроводі музики іншого ■Игаору відповідного характеру, відомої школярам.

і» Це допоможе учням повніше осягти мотиви виучуваних поезій, краще ^зрозуміти настрої та переживання персонажа, стосунки з іншими дійовими аособами, соціальну суть подій, сприйняти красу пейзажів тощо. " Продемонстрована перед вивченням літературного твору музика викли­кає в учнів настрій, необхідний для глибшого, емоційнішого сприймання його. ІМузика відповідного характеру, прослухана після вивчення літературного |вору, допоможе виразніше підкреслити його естетичну цінність.

Слід пам'ятати, що міжпредметний характер має використання лише тих творів зарубіжної літератури, образотворчого й музичного мистецтв, які вивчаються на уроках цих дисциплін. Якщо вчитель використовує інші твори, то це будуть зв'язки не міжпредметного, а суто міжмистецького характеру,

Міжнаукові зв'язки як компонент міжпредметних здійснюється на уроках всіх дисциплін. В курсах предметів гуманітарного циклу вивчається чимало , одних і тих же або близьких наукових відомостей (народність, історичні фак- Д ти, явища, ситуації тощо). На уроках української та зарубіжної літератур учні засвоюють одні й ті ж відомості з теорії літератури (тема, ідея, характер, описи, алегорія Та інші), про них вони довідуються і в курсах образотворчого? мистецтва та музики. Це так званий спільнопредметний матеріал. Вивчаючи | його на уроках української літератури, словесники повинні обов'язково вра- ^ ховувати, що вже учні знають з інших предметів, щоб не пояснювати заново вже відоме. Крім того, в багатьох темах української літератури є окремі^* елементи знань, спільні з різними темами інших предметів. Так, обов'яз» овиїГ* компонентом оглядів розвитку літератури в певний період, життєвого й твор-„^ чого шляху або вступного заняття до вивчення якогось твору є з'ясування? соціальних та економічних особливостей відповідної історичної епохи р

Зупинимось на міжпредметних зв'язках методичного характеру. Вивченні^ будь-якого шкільного предмета передбачає формування в учнів практичних* умінь і навичок, які необхідні й для набуття нових знань, і для застосування*" набутих знань під час виконання різноманітних навчальних завдань. У про цесі вивчення предметів естетичного циклу школярі оволодівають багатьма однаковими чи близькими вміннями, зокрема аналізувати художній твір. ■

Уміння, набуті школярами в курсах суміжних предметів, на уроках укра^ї їнської літератури можуть стати основою для формування подібного ж умін-$ ня, пришвидшувати оволодіння ним або застосовуватись у нових умова; Усі вміння, необхідні для успішного засвоєння літературного матеріалу фор­муються паралельно в курсах української і зарубіжної літератур. Те ж саме можна сказати й про формування таких спільнонавчальних умінь, як робота^ з книгою, написання творів логічного типу, виготовлення доповідей, давати повну й конкретну відповідь на запитання тощо. Уміння виявляти націоналі но-визвольні й соціальні устремління в діях народних мас та окремих істо­ричних осіб, дещо модифіковане, з успіхом може бути застосоване і під час аналізу художніх творів. Це так зване перенесення вмінь, яке має велике* освітньо-виховне значення; володіння ним є найточнішим показником високого ступеня сформованості певного вміння в учня.

Звичайно, це не означає, що встановлення міжсистемних контактів мас бути обов'язково на кожному уроці і на всіх етапах його. Тут дуже важливо дотримувати міри й не перевантажувати урок позалітературним матеріалом

Під час вивчення кожної теми курсу не потрібно встановлювати абсолютно всі можливі зв'язки, а лише найбільш необхідні, що допомагають учням глибше, свідоміше сприйняти нові знання з літератури.

Одним з джерел збагачення методичного арсеналу словесника є модифі­кація тих прийомів, які використовуються в курсах суміжних предметів. Так, на уроках історії в старших класах пропонується самостійно просте­жити за розвитком якогось соціального явища і визначити його етапи. На уроках літератури пропонуємо виділити з художньої канви твору важливу побічну сюжетну лінію, визначити в ній основні композиційні вузли. Під час повторення якогось розділу чи наприкінці року вчителі музики застосовують такі прийоми: демонструючи портрети відомих учням композиторів, пропо­нують назвати ім'я та прізвище кожного з них, основні твори, стисло перека­зати їх зміст; розглянувши малюнок, пригадати, яку пісню або уривок з вели­кого музичного твору він ілюструє, визначити характер музики, стисло пере­казати зміст цієї пісні або епізоду; прослухавши уривок з твору, учні мають назвати твір, його автора, інші його композиції. Ці прийоми в дещо зміненому вигляді можуть бути застосовані й на уроках української літератури під нас повторення, поглиблення, систематизації знань.

На уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення особливостей портрета як жанру живопису школярі під керівництвом учителя визначають соціальне становище зображеної людини, епоху, в яку вона жила, вік, деякі риси характеру. Подібну роботу доцільно проводити з портретами письмен­ників. Крім того, ідейно-естетична сутність образів-персонажів літературно­го твору розкривається учням повніше, виразніше, якщо проводитимуться відповідні спостереження над ілюстраціями, на яких відображені ці дійові особи.

Подібних прикладів учителі-словесники знайдуть чимало, якщо ретельно вивчатимуть досвід викладачів суміжних предметів, підручники й посібники ! цих дисциплін.

Педагогічна практика виробила вже деякі специфічні прийоми здійснення міжпредметних зв'язків на уроках української літератури:

■ підготовка й виголошення на уроці учнями коротких повідомлень істо­ричного, мистецтвознавчого характеру на основі знань з інших дисцип­лін, що звільнить учителя від потреби пояснювати школярам уже засвоє­ний ними навчальний матеріал, збудить більшу активність класу, пожва-

* вить урок;

" постановка запитань і завдань, які передбачають самостійний відбір засвоєних учнями фактів на уроках інших предметів;

■ читання школярами дома вказаних учителем-словесником параграфів з підручника якоїсь суміжної дисципліни з метою відновлення знань, по­

трібних для сприймання нового матеріалу з літератури (на читання має бути витрачено не більше 7 хв.);

принагідне (рідше - спеціальне) повторення цих знань на уроках того ж предмета (за домовленістю з учителем);

використання на уроці літератури підручника з якогось суміжного пред- мета, якщо потрібний матеріал з цього предмета призабувся (репро- дуктивні зв'язки) або ще не вивчався (перспективні зв'язки); і створення проблемних ситуацій і постановка проблемних завдань, що,> передбачають використання знань та вмінь учнів з різних галузей науки; проведення здвоєних уроків з кількох предметів (літератури та історії,^ літератури й музики та образотворчого мистецтва тощо) з вивченні спільнопредметного матеріалу; урок веде один учитель в присутності^

інших;

організація и проведення узагальнюючо-повторювальних уроків з двох^15 трьох предметів спільно (після закінчення вивчення теми, розділу або,^ курсу літератури в якомусь класі); щ

підготовка й проведення на здвоєних уроках письмових робіт на спільноті предметні теми (при цьому ставляться єдині вимоги до добору матеріалу^ структури твору, побудови доказів, обгрунтування висновків та поло-І жень тощо); щ

організація і проведення викладачами гуманітарних предметів спільних'* конференцій, семінарів, диспутів для учнів одного або паралельних' класів на певну тему, а також тематичних вечорів, екскурсій на підпріггС ємство, в музей, місцями бойової слави або зв'язаними з життям і твор-3|

чістю письменників тощо.

Здійснення міжпредметних зв'язків дає хороші результати, якщо в-^ц.

педагогічній практиці дотримано певних вимог:

■ визначати обсяг наукової інформації та режим навчального часу слід ч І', урахуванням гуманітарної системи в цілому, а не лише інтереси одній • якоїсь дисципліни; *'

не допускати використання відомостей з суміжних предметів тільки ілюстрування зображеного в літературному творі або якдгось літера*| турознавчого положення, необхідне об'єднання цих знань; $

міжпредметні зв'язки мають бути посутніми (а не формальними), змістові\ ними, відповідними логіці нашого предмета;

не порушувати системність і структурність знань учнів з кожного кони, тактуючого предмета;

здійснювати перенесення знань і вмінь систематично й послідовно; зв'язувати навчання з сучасністю, що є обов'язковим компонентом між*, дисциплінарних зближень;

■ приділяти постійну увагу розвитку художньо-образного та логічно-абстрактного мислення учнів, озброєння їх ефективними прийомами мислительної діяльності;

» систематично здійснювати зворотні міжпредметні зв'язки, тобто засто­совувати в курсах суміжних дисциплін знання й уміння учнів, набуті на уроках української літератури;

» добитися свідомого прагнення учнів до постійного встановлення зв'язків між знаннями про один об'єкт вивчення, набутими на уроках різних предметів.

У роботі вчителів мають бути постійні, міцні контакти, основні форми яких: спільне планування на півріччя або чверть; узгодження поурочних планів під час вивчення спільнопредметного матеріалу; обмін досвідом; взаємовідвідування уроків; взаємоконсультування з питань методологічного, наукового і методичного характеру; відкриті уроки; погодженість у викорис­танні засобів наочності, зокрема технічних; обмін методичною літературою тощо.

Учителі-словесники повинні мати належні знання з суміжних наук і мис­тецтв, добре знати програми й підручники з предметів гуманітарного циклу, а також ознайомитися з основними методичними посібниками. Аналізуючи підручники, потрібно звертати увагу не тільки на зміст, обсяг і форму викладу навчального матеріалу, а також на систему запитань та завдань, зокрема тих, які спрямовані на формування певних практичних умінь і навичок.

Належне місце проблема міжпредметних зв'язків повинна зайняти в роботі педрад та методоб'єднань, плани яких мають включати відповідні теми: про засади здійснення міждисциплінарних зближень, роль цих зближень у 'формуванні знань і вмінь школярів, про єдині вимоги до аналізу художнього твору, підготовки й виконання учнями письмових робіт, про розвиток мислення, уяви, фантазії, мовлення учнів на уроках предметів гуманітарного циклу тощо. Керівники шкіл мають інтенсифікувати, спрямовувати й контролювати роботу вчителів-предметників.

2. Твори споріднених галузей мистецтва на уроках літератури

1 Проблема використання суміжних мистецтв на уроках літератури важлива й актуальна. Ще в 30-ті роки їй приділялась велика увага М.О.Риб-никовою, В.В.Голубковим та іншими методистами. У 70-ті роки В.С.Гре-чинською, Є.М.Колокольцевим, у 80-і - Н.Й.Волошиною, О.М.Бандурою, З.О.Шевченко, у 90-ті - С.О.Жилою.

У сучасній школі під час уроків вчителі літератури мають велику мож­ливість використання суміжних мистецтв. Включення в процес викладання