4.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища

Природоохоронні заходи мають на меті поліпшення стану довкілля та створення відповідних умов для цього. Ознаки природоохоронних заходів:

- підвищення екологічності продукції, що випускається;

- зниження ресурсомісткості виробництва;

- зменшення забруднення природних комплексів викидами, стоками, відходами, фізичними випромінюваннями;

- зниження концентрації шкідливих речовин у викидах, стоках, відходах;

- поліпшення стану середовища існування людей.

Основною метою заходів з охорони та раціонального використання водних ресурсів є підтримання оптимального стану малих річок, будівництво обладнаних майданчиків, причалів та під'їзних шляхів для навантажувально-розвантажувальних робіт, ліквідація осередків забруднень підземних вод; розробка та будівництво магістральних колекторів для збирання господарсько-побутових, промислових та зливових стічних вод; розробка та будівництво головних та локальних очисних споруд, створення системи оборотного та безстічного водокористування, організація пристроїв для збирання та переробки стічних вод.

Обгрунтування та оцінка природоохоронних заходів є основою економічного методу управління охороною навколишнього природного середовища. Оцінка ефективності природоохоронних заходів здійснюється за соціальними та еколого-економічними результатами.

Соціальні результати природоохоронних заходів полягають у:

- поліпшенні фізичного розвитку населення;

- скороченні захворювання людей;

- зростанні тривалості життя і періоду активної діяльності;

- поліпшенні умов праці і відпочинку;

- підтримці екологічної рівноваги, включаючи збереження генетичного фонду;

- збереженні естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів, пам'яток природи, заповідних зон і інших охоронних територій.

Еколого-економічні результати передбачають:

- скорочення збитків, що завдаються природі;

- економію витрат природних ресурсів;

- зниження забруднення навколишнього середовища;

- зростання продуктивності фауни;

- підвищення працездатності людей і їх рівня життя.

- зниження негативних впливів на природу та покращення стану флори і фауни;

- зменшення збитків, що завдаються забрудненнями.

Найбільш розповсюджені методи визначення впливу виробничих процесів на навколишнє середовище спираються на натуральні показники: концентрація шкідливих домішок у середовищах і маси шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище протягом року. Оцінюється ступінь їхньої відповідності нормам (ГДК, ІДВ, ГДС тощо).

Кількісні оцінки можуть мати вигляд інтегральних показників навантаження (наприклад, індексів забруднення). Один із критеріїв рівня безпеки - очікувана тривалість життя, оскільки на неї впливають техногенні і природні процеси.

Основа Державної програми раціонального використання природних ресурсів - принцип дотримання балансу між негативним впливом антропогенної діяльності на довкілля та їх здатністю до самозбереження і самовідновлення. Раціональне природокористування передбачає відтворення спожитих відновних первинних природних ресурсів і мінімальне споживання невідновних при одночасному мінімальному утворенні неутилізованих відходів, які потрапляють у навколишнє середовище.

Державна політика охорони і раціонального використання природих ресурсів визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер.