5.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики

Регіональна політика - це:

- сфера діяльності держави щодо управління політичним, економічним та соціальним розвитком регіонів відповідно до загальнодержавних інтересів;

- соціально-економічна політика окремих регіонів щодо реалізації цілей і завдань відповідно до внутрішніх потреб і наявних ресурсів.

Оптимальне поєднання цих двох аспектів забезпечує раціональну регіональну соціально-економічну політику держави.

Предмет ДРЕП - розподіл влади між центром та регіонами і практична діяльність влади в особі державних органів у регіонах. Регіональна політика передбачає вирівнювання економічного і соціального розвитку регіонів, підтримку внутрішньо- та міжрегіональної збалансованості, створення умов для ефективної економічної діяльності.

Основні цілі ДРЕП – вирішення економічних, фінансових, соціальних, екологічних проблем регіонів.

Об'єкти державної регіональної економічної політики: системи територіальних утворень, у межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування: адміністративно-територіальні одиниці, галузі господарства регіону, соціальна інфраструктура, природне середовище, трудові ресурси тощо. Спеціальним об'єктом ДРЕП можуть бути депресивні чи монопрофільні території, зони стихійного лиха, природних, антропо- і техногенних катастроф.

Суб'єкти державної регіональної політики в Україні:

- Верховна Рада затверджує основні напрями ДРЕП в Україні.

- Президент України спрямовує діяльність органів виконавчої влади,

- Кабінет Міністрів України визначає державні пріоритети й затверджує ДРЕП, забезпечує їх виконання, бере участь у створенні системи економічних регуляторів, нормативної та методологічної бази розміщення продуктивних сил.

- МДА підпорядковуються Президенту, Кабінету Міністрів, підзвітним органам влади вищого рівня, відповідним радам;

- місцеві ради народних депутатів;

- місцеве самоврядування, представницькі громадські товари­ства, спілки регіонів, територіальна громада.

Місцеве самоврядування — гарантоване державою право та здатність територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах чинно­го законодавства України.

Система місцевого самоврядування складається з:

1) територіальної громади;

2) сільської, селищної, міської ради;

3) сільського, селищного, міського голови;

4) виконавчих органів сільської, селищної і міської ради;

5) районних та обласних рад, що представляють спільні інтереси територіальних громад;

6) органів самоорганізації населення.

Територіальна громада - низова економічно і фінансово самодостатня адміністративна територіальна одиниця.

Основні напрями вдосконалення механізму ДРЕП:

- розробка новітньої стратегії ДРЕП для прискорення економічних перетворень, успішного входження суб'єктів господарювання до системи ринкової економіки;

- у зв'язку з посиленням процесів глобалізації та регіоналізації економіки - визначення перспективних напрямів ДРЕП, спрямованої на інтенсивний економічний розвиток і виробництво конкурентоспроможної на світовому ринку продукції;

- формування ефективного регіонального господарського механізму управління з широким використанням сучасної системи програмно-цільових методів.

Функції центральної влади будуть поступово звужуватись і обмежуватимуться координацією основних стратегічних напрямів, має підвищуватись роль місцевих об'єднань громадян, неприбуткових організацій, різноманітних фондів, які представляють інтереси територіальних громад → посилення процесів децентралізації.

При формуванні і реалізації регіональної економічної політики розробляють типологію регіонів. В основі типології - природно-географічні, геополітичні, демографічні, соціально-економічні ознаки. Основні показники, за якими визначають тип регіону:

- виробництво внутрішнього валового продукту (ВВП) на душу населення;

- показники демографічної ситуації та якості життя людей;

- техногенне навантаження;

- фінансовий стан і самозабезпеченість;

- активність інвестиційної політики;

- забезпеченість бюджетної сфери.

Відповідно до структури економіки регіони, вирізняють індустріальні, індустріально-аграрні і аграрні території. Для успішної реалізації Державної регіональної економічної політики необхідно враховувати міжрегіональні і міждержавні економічні зв'язки. Виділяють також експортно та імпортно орієнтовані території. Виділяють стратегічно важливі для держави території щодо залучення іноземних інвестицій, зайнятості робочої сили, ефективного використання природних ресурсів.

Класифікація регіонів визначається також рівнем економічної і соціальної безпеки. Загроза соціальній безпеці регіонів - інтенсивне посилення майнового розшарування населення, зростання бідності та чисельності безробітних. Загроза економічній безпеці - низька конкурентна спроможність продукції, високий рівень спрацювання основних виробничих фондів, незадовільна екологічна ситуація та недостатній розвиток інфраструктури.

Типологія регіонів дає можливість конкретно оцінити ситуацію і визначити прийнятні методи і форми регулятивного впливу на регіональний.

Отже, держава відіграє провідну роль у формуванні і реалізації регіональної економічної політики. Вона визначає концептуальні основи та інституційні засоби регіональної політики, здійснює її правове, наукове і організаційне забезпечення.