8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів

Природні умови і ресурси розглядаються не тільки як предмети праці, а й як засоби виробництва. Природно-ресурсний потенціал» (ПРП) – один з найважливіших факторів розміщення продуктивних сил і включає такі елементи природного середовища:

-природні ресурси - ті елементи природного середовища, які безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві і в невиробничій діяльності;

- природні умови - елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві (вони сприяють або заважають розміщенню виробництва)

За трактуванням А. Мінца, природні умови - це тіла і сипи природи, які при певному рівні розвитку продуктивних сил суттєві для життя і діяльності людського суспільства і в невиробничій діяльності людини; природні ресурси - це тіла і сили природи, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності. Ресурси, що недостатньо вивчені на конкретній території, називають потенційними.

Нерівномірність просторового розподілу ПРП вимагає оцінки кожного виду ресурсу щодо можливого використання у виробництві. Кожний вид природного ресурсу має свої особливості і вимагає окремого підходу щодо його оцінки.

Економічна оцінка власних природних ресурсів — це різниця між остаточними та прямими витратами на виробництво продукції у розрахунку на одиницю ресурсу.

Кількісні і якісні економічні оцінки природних ресурсів використовуються з метою:

- доцільного розподілу ресурсу між галузями економіки;

- обгрунтування розвитку та розміщення продуктивних сил;

- встановлення напрямів господарської діяльності окремих регіонів і ведення кадастрів природних ресурсів;

- обґрунтування змін якості природного середовища;

- визначення економічної ефективності проектних та планових рішень.

В економічній науці склалися три основні підходи до оцінювання природних ресурсів. Всі вони спираються на визначення матеріальних витрат, пов'язаних з ресурсовикористанням. У зв'язку з цим оцінити природні ресурси, їхнє джерело можна лише опосередковано — через величину цих витрат та економічну вигоду.

1. Оцінювання за витратами на залучення до використання грунтується на обліку прямих витрат на розвідку, освоєння, поліпшення (наприклад, меліорацію) джерела ресурсів. Порівняння цих витрат з витратами за іншими джерелами дає можливість виявити ті, які забезпечують економію сил, часу і матеріальних засобів на залучення до експлуатації нових джерел.

2. Оцінювання за затратами на використання засноване на теорії диференціальної ренти та розрахунку економічної вигоди (економії витрат і одержання прибутку), яка виникає при експлуатації родовища, ділянки землі тощо, кращих порівняно з іншими. їх обчислюють за різницею між приведеними витратами на гіршому (замикаючому) джерелі ресурсів та тому, що оцінюється, якщо відомі кількість і склад джерел для забезпе­чення потреби в ресурсах. Це дає змогу вибрати «найдешевші» варіанти забезпечення країни ресурсами, а також розрахувати прийнятні податки при передачі джерел ресурсів в оренду, при зміні їхніх власників, розпорядників, користувачів.

3. Оцінювання за витратами на відтворення або компенсацію — фактичне оцінювання майбутніх витрат суспільства у разі, якщо це джерело ресурсів не використовуватиметься в результаті виснаження або деградації. Це оцінювання прийнятне для відновлюваних або взаємозамінних ресурсів і спрямоване на економічну експлуатацію джерел ресурсу, враховуючи допустимі витрати на його відновлення або заміну іншим ресурсом.

Загальне економічне оцінювання природних ресурсів передбачає облік сукупності чинників (економічних, соціальних, технічних, еколого-геогра-фічних), які обумовлюють просторові відмінності та значимість природних ресурсів для життєдіяльності людини. Для їх економічного оцінювання використовують такі параметри, як масштаб родовища, що визначається його сумарними запасами; якість сировини, що видобувається; її склад і властивості, умови експлуатації, потужність пластів та умови залягання, річний обсяг видобутку.

Економічна оцінка природних ресурсів (К) на основі рентної концепції, за пропозицією К. Гофмана, розраховується за формулою:

R = max (δ q (Z – S)

де: δ - коефіцієнт, що враховує динаміку в час показників Z, S, q, а також ефект «обезцінювання» майбутніх витрат і результатів (фактор часу);

q - коефіцієнт «продуктивності» природного ресурсу (визначається, наприклад, урожайність сільськогосподарських культур, розподіл землі міме ними, коефіцієнт утилізації корисних копалин тощо);

Z - замикаючі витрати на продукцію, що отримана при експлуатації природного ресурсу;

S - індивідуальні витрати на продукцію, що отримана при експлуатації природного ресурсу.