4.2. Основні напрямки державної екологічної політики України.

Основними напрямками державної екологічної політики України є:

- раціональне використання природного потенціалу держави, збереження сприятливого середовища життєдіяльності суспільства;

- соціально-екологічне й економічно раціональне розв'язання проблем, що виникають у результаті забруднення довкілля, небезпечних природних явищ, техногенних аварій і катастроф;

- розвиток міжнародного співробітництва щодо збереження розмаїтості природи, охорони озонового шару атмосфери, запобігання антропогенних змін клімату, захисту й відтворення лісів, забруднення навколишнього середовища, відновлення природного стану водних об'єктів (Дніпра, Дунаю, Чорного й Азовського морів).

- екологічне прогнозування - особливий вид діяльності суб'єктів екологічного управління, підприємств, установ, організацій і громадян, спрямований на розробку прогнозних показників стану навколишнього середовища і окремих його елементів, життя і здоров'я людей.

- екологічне планування - прийняття екологічних програм, комплексних планів екологічного розвитку та інших документів, які враховують вплив на навколишнє середовище антропогенних, біотичних і абіотичних процесів.

- екологічне ліцензування - діяльність спеціальних уповно­важених органів, спрямована на юридичне закріплення права природокористувачів на здійснення спеціального використання природних ресурсів окремих об'єктів природного походження в кількостях і об'ємах, указаних в ліцензії, що видається на основі вимог екологічних стандартів, нормативів та інших юридичне закріплених критеріїв.

- екологічний контроль - регламентована природоохоронним законодавством діяльність державних органів і громадських організацій із здійснення спостережень і перевірки дотримання вимог екологічного законодавства та запобігання екологічним правопорушенням.

- екологічний аудит - особливий метод екологічного контролю за господарською діяльністю, випущеною продукцією, виконаними роботами та наданими послугами щодо дотримання вимог екологічних стандартів і нормативів.

- екологічна сертифікація — діяльність спеціальних органів, спрямована на юридичне закріплення відповідності або невідповідності окремих видів продукції, робіт, послуг та ін. вимогам екологічних стандартів і нормативів. Екологічний сертифікат підтверджує, що даний вид продукції, робіт чи послуг є екологічно допустимим.

4.3. Стратегія розвитку галузей господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу

Стратегією розвитку галузей господарства на найближчу перспективу є недопущення збільшення рівня забруднення природних та природно-антропогенних екосистем. Вирішення проблем техногенно-екологічної безпеки здійснюватиметься шляхом:

- технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень;

- впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій та екологічно безпечних технологічних процесів;

- застосування відновних і нетрадиційних джерел енергії;

- використання та знешкодження всіх видів відходів;

- раціонального розміщення продуктивних сил та використанняприродних ресурсів.

Для цього має бути створена система моніторингового контролю за об'єктами в промисловості, сільському господарстві, енергетиці, будівництві, транспорті, з цією метою передбачається класифікація регіонів України за рівнем техногенно-екологічних навантажень та створення відповідних карт.

Програма дій передбачає заходи щодо найбільш економного і ефективного використання природно-ресурсного потенціалу в галузях господарства, застосовуючи новітні технології з організації безвідходного і маловідходного виробництва.

У теплотехнічній галузі у зв 'язку зі збільшенням використання твердого палива - використання нових технологій спалювання низькоякісного вугілля в котлоагрегатах з циркулюючим киплячим шаром, застосування високоефективних парогазових установок і ефективних установок сіркоочищення та пиловловлювання. Впровадження ефективніших технологій утилізації твердих відходів (пилу, золи, шламів) для потреб будівельної індустрії. Обсяги зворотного водопостачання передбачається довести до 75-80 % від загальної кількості використання води, створити замкнуті системи водопідготовки та гідрозоловиділення нефільтрованих золошлаковідвалів та застосовувати ефективної технології утилізації осадів після очищення води.

У металургії - комплексна структурна перебудова галузі із застосуванням екологічно безпечних технологій з переробленням та утилізацією твердих відходів.

У хімічній і нафтохімічній промисловості - впровадження безвідходних та маловідходних технологій комплексного використання сировини, та енергоресурсів. Очищення газових викидів і стічних вод одночасно з утилізацією продуктів очищення та їх подальшої переробки. Введення в дію ефективних технологій з одночасним виведенням з експлуатації застарілих і недосконалих технологій.

У нафтогазовій та нафтопереробній промисловості впровадження високоефективних екологічно безпечних технологій з переробленням відходів та утилізацією відпрацьованих нафтопродуктів, раціональні технології видобутку нафтопродуктів з місць їх підземного накопичення. Застосовування комплексних технологій очищення води та землі від нафтопродуктів, системи оцінки і прогнозування поширення забруднення нафтою та нафтопродуктами підземних вод. Припинення випуску бензину, що містить сполуки окису свинцю. Запровадження технології з поглибленою переробкою нафти і збільшенням випуску світлих нафтопродуктів. Розробка технологій з використанням на транспорті газових та альтернативних видів палива.

У машинобудуванні - утилізація й знешкодження токсичних відходів гальванічного виробництва, зниження матеріалоємності машин і устаткування, зменшення енергоспоживання.

У гірничо-видобувній галузі - розробка і впровадження системи упереджувального технологічного моніторингу навколишнього середовища, удосконалення технології мокрого збагачення вугілля з метою ефективного вилучення з нього сірки та технології використання шахтного метану і комплексного перероблення мінералізованих шахтних вод з використанням усіх інгредієнтів. Впровадження технології переробки відвалів пустих порід і одержання сировини для будівельної індустрії та закладання породою відпрацьованого простору шахт.

У будівельній індустрії - ресурсозбереження й обмеження використання природних ресурсів. Використання низькоенергоємних екологічно безпечних будівельних технологій з обмеженим викидом і скидом забруднюючих речовин.

Передбачається організувати різні моніторинги за екологічною безпекою ядерних об'єктів та щодо недопущення забруднення навколишнього середовища; вирішити проблему застосування ефективної техології захоронення радіоактивних відходів, зняття з експлуатації застарілих ядерних об'єктів та відновлення довкілля. Для цього має бути створена система радіаційного моніторингу раннього оповіщення, вивчення радіаційного навантаження на населення України від природних джерел іонізуючого випромінювання.

У сільському господарстві - формування високопродуктивних і екологічно стійких ландшафтів, забезпечення розширеного відтворення родючих ґрунтів шляхом організації та реалізації системи ґрунтозахисних та природоохоронних заходів. Створення системи економічних стимулів виробництва екологічно безпечної сільськогосподарської продукції на основі технологій біологічного землеробства.

Розробка генеральної схеми охорони природи і раціонального використання її ресурсів у сільському господарстві та державної програми захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель. Підготовка та впровадження на основі державної програми галузевих схем збереження й відтворення земельних, водних, біологічних, зокрема рибних та лісових, мінерально-сировинних та інших природних ресурсів. Створення цілісної системи поле- і водозахисних лісонасаджень, заліснення ярів, балок, крутосхилів, пісків та інших непридатних земель. Оптимальна протиерозійна залісненість території, створення водозахисних зони вздовж берегів річок, водосховищ, озер, ставків, очищення їх від намулу. Активний перехід на біологічні методи ведення сільського господарства.

На 2006-2010 рр. передбачається значно знизити загальний обсяг викидів від транспорту в атмосферу (більш як на 40 % порівняно з 1995 р.). Значно збільшиться парк автомобілів і автобусів, що працюватимуть на газовому паливі. Припиниться випуск і використання етильованого бензину. Розробляються нові види екологічно чистого автотранспорту з використанням альтернативних джерел енергії. У містах надаватиметься пріоритетність розвитку пасажирського транспорту загального користування на електротязі замість автобусного сполучення.

На залізничному транспорті розробляються технології утилізації та ліквідації залишків нафтопродуктів та інших відходів, методи зменшення викидів у повітря сипких вантажів під час перевезення, технології очищення забруднених вод після миття вагонів і локомотивів.

На річковому й морському транспорті передбачається система платежів і штрафів за забруднення сміттям, нафтою та стічними водами портів, річок та інших водойм. Розробляється технологія регенерації, утилізації та знешкодження відходів виробництва.

У житлово-комунальному господарстві будуть впроваджені заходи щодо очищення міських стічних вод до нормативних вимог. Планується припинити скидання у водойми забруднених комунальних стічних вод і забезпечити населення якісною питною водою.

На підприємствах комунальної теплоенергетики і дорожнього господарства необхідно забезпечити досягнення мінімальних викидів в атмосферу продуктів згорання палива та скидання продуктів хімічної обробки води в каналізацію. Для цього передбачається удосконалення існуючих генераторів теплової енергії та використання нетрадиційних і відновних джерел теплоти з метою зменшення загальних обсягів споживання палива, впровадження безагрегатних методів обробки води та систем оборотного водопостачання. запобігання втратам тепла в житлових та комунальних приміщеннях.

Програмою передбачається організація системи збирання, транспортування та знешкодження твердих побутових відходів промисловими методами з попутним використанням цінних компонентів. З цією метою будуватимуться промислові заводи комплексної переробки побутового сміття. Потрібно здійснити паспортизацію відходів, створити кадастри, оцінити токсичність і вивчити наслідки їх впливу на екосистеми. Мають бути встановлені вимоги щодо складування і зберігання за категоріями токсичності, а також розроблені технології знешкодження та захоронення токсичних відходів.

У сфері військово-промислового комплексу - організація системи екологічного моніторингу за станом гарнізонів і їх підприємств та включити до системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Метою створення єдиної державної системи попередження і реагування на надзвичайні ситуації та аварії є систематичний контроль за екологічно небезпечними об'єктами й процесами техногенного середовища для регулювання стану безпеки та розвитку техногенних екологічних навантажень, запобігання аваріям, катастрофам і надзвичайним ситуаціям, їх прогнозування та мінімізація наслідків. Цьому сприятимуть створення автоматизованих систем оцінки ризику і прогнозування надзвичайних ситуацій, розробки і впровадження базового нормативно-методичного забезпечення системи запобігання аваріям та подолання їх наслідків.