4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону

Нині, оцінюючи стан і розвиток економічних процесів у державі, ми повинні визначити головні напрями розвитку господарського ком­плексу як регіону, так і в цілому України.

У першу чергу, необхідно здійснити структурну перебудову господарського комплексну, спрямувавши його на максимально можливе технологічне оновлення всіх галузей економіки з безумов­ним визначенням галузевих пріоритетів.

Пріоритетними галузями економічного розвитку повинні бути конкурентоспроможні, які виготовляють продукцію, товари і послуги як для внутрішнього, так і зовнішнього ринку. В Центральному економіч­ному регіоні такими є: машинобудування (приладобудування), у тому числі виробництво оптичних і оптико-механічних приладів, радіови­мірювальних систем, авіаційна та мікробіологічна промисловість. Продукція цих галузей спрямована на задоволення потреб внутрішнього і зовнішнього ринку.

У хімічній і нафтохімічній промисловості, які є галузями регіональної спеціалізації, необхідно оптимально використовувати наявні потужності, здійснювати реконструкцію і технічне переозброєння всіх основних ви­робничих ланок.

Агропромисловий комплекс необхідно спрямувати на збалансуван­ня основних блоків комплексу: сільськогосподарського виробництва, розвитку харчової промисловості та виробничої інфраструктури, що дасть можливість оптимально наблизити попит і споживання їх продукції, підвищити її якість та конкурентоспроможність на ринку.

Для Центрального економічного регіону важливим є розвиток індустрії туризму з центром у Києві, який багатий на історичні та куль­турні пам'ятки, що сприяють зростанню обсягу надання туристичних послуг та збільшенню грошових надходжень до місцевого та державного бюджетів.

Регіон має найбільший науково-технічний потенціал, удосконалюючи його структуру та розширюючи масштаби своєї діяльності, він може активно впливати і здійснювати наукові розробки та дослідження в ре­гіонах держави та за її межами, впроваджуючи найновіші досягнення в конкретне виробництво.

У Центральному економічному регіоні треба і надалі вести приско­рений розвиток соціальної сфери, суттєво покращувати життєвий рівень населення (збільшувати рівень реальних доходів, підвищувати охорону здоров'я населення).

Особливо потрібно звернути увагу на екологічну ситуацію в регі­оні, запровадивши систему заходів екологічного моніторингу, яка має бути спрямована на оздоровлення навколишнього середовища, пов'язаного з забрудненням значної території Чорнобильською АЕС.

Економіка Поліського регіону

1. Поліський економічний регіон включає в себе чотири області України: Волинську (утворено в 1939 р.), Житомирську (1939 р.), Рівненську (1939 р.) та Чернігівську (1932 р.). Територія регіону одна з найбіль­ших і займає 102,1тис. км², а кожна область відповідно - 20,2; 29,9; 20,1 та 31,9 тис. км².

У вказаних межах територія чотирьох поліських областей остаточ­но увійшла до складу України після возз'єднання українських земель і закінчення Другої світової війни. Окремі території, що за певного часу належали Україні (зокрема, Холмщина та частина Гомельської області), зараз знаходяться в складі інших держав (Польщі та Білорусії). Терито­рія регіону відзначається, в цілому, не характерною для України взає­мною відокремленістю складових територіальних частин. Таким чином, економічний регіон складається з двох територіально відокремлених частин: Волинсько-Житомирського Полісся та Черні­гівщини (Східного Полісся).

Регіон розташований в природно-географічній зоні мішаних лісів, частково території економічного регіону, а саме - південні адміністра­тивні райони в основному Житомирської та Чернігівської областей - в зоні лісостепу. Географічне розташування економічного регіону досить вигідне. На півдні Полісся межує з Карпатським регіоном, Поділлям, Черкащиною, Київщиною, Слобожанщиною, а на півночі проходить державний кордон. Через регіон проходять транспортні та зв'язкові ме­режі, що з'єднують Україну з Білоруссю, частково з Росією та Західною Європою. Стратегічне положення дає можливість активно залучити Полісся до розвитку як міжрегіональних внутрішньо-українських зв 'язків, так і торговельно-виробничих взаємовідносин України з іншими дер­жавами, створення спеціальних (вільних) економічних зон, розширен­ня міжнародної системи торгівлі, транспорту та зв'язку, створення зон міжрегіонального та міждержавного співробітництва.

Регіон має свою власну енергетичну базу (кам'яне вугілля, буре ву­гілля, газ, нафта, дрова, торф), разом з тим користується енергоресур­сами з інших територій та з-за кордону.

Основними ринками збуту ж промислової, так і сільськогосподарсь­кої продукції є як його внутрішній ринок, так і ринки інших економіч­них регіонів України. Основні види продукції, постачаються -з галузі машинобудування, харчової промисловості, легкої та будівельних ма­теріалів; електроенергія, рудна і нерудна сировина для чорної та коль­орової металургії тощо.

Чисельність населення регіону, як і по усій країні, починаючи з 1990-х років постійно знижується. Станом на 1 січня 2006 р. воно становить по регіону 4695,6 тис. чол, або 10 % до загальної кількості населення України. У Поліському регіоні густина населення майже у два рази менша до загальноукраїнського (47 чол/км²). По областях регіону у 2005р. густина населення становила: у Волинській області - 53 чол/ км², Рівненській - 55 чол/км², Житомирській - 49 чол/км², Чернігівській -41 чол/км².

Рельєф і кліматичні умови регіону є задовільними для господарювання. Тут характерними є ландшафти зони мішаних лісів, які відрізняються помірним, теплим, вологим кліматом, поширенням піщаних рівнин. Поліська рівнина розташована на висоті 150-200 м над рівнем

моря. Максимальна висота на сході регіону - Овруцька височина -316 м. Піщані низини Поліської рівнини пересічені густою мережею слабоврізаних русел та широкими поймами річок.

Залісненість регіону складає близько 27 % всієї території. Тут поши­рені дубово-соснові ліси. Територія має значні заболочені місцевості, луки, озера.

Регіон достатньо забезпечений власними водним ресурсами. Отже, переважно рівнинний характер місцевості, висока для України лісистість регіону, достатня забезпеченість його водними ресурсами створюють сприятливі умови для розвитку інфраструктури, галузей сільськогосподарського виробництва та промисловості. На Полісся припадає до половини заболочених земель України, значна частина яких потребує здійснення комплексу меліоративних робіт з метою по­силення господарської діяльності і підвищенні її ефективності.

Поліській регіон, крім південних районів Чернігівщини, знаходиться у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні. Континентальність кліма­ту зростає з заходу на схід зі зменшенням зволоженості, заболоченості території і кількості опадів. Середня температура в січні - від -4°С до -8°С; у червні - від +17°С до +19°С. Кількість опадів за рік - 550-600 мм. Літній сезон 90-110 діб. Період вегетації сільськогосподарських рос­лин закінчується наприкінці вересня - на початку жовтня. Серед рівнин­них територій України кліматичні умови Полісся є найбільш суворими. Саме тому можливості рослинництва у регіоні обмежуються в основ­ному сільськогосподарськими культурами, які не потребують великої кількості тепла. Тому тут більше культивують жито, картоплю, льон, гречку. Кліматичні умови забезпечують вирощування озимої пшениці, ячменю, цукрових буряків, а також розвиток ягідництва, овочівництва, садівництва та вирощування хмелю.

Природно-кліматичні та соціально-економічні передумови господарювання визначають спеціалізацію Поліського регіону, його аграр­но-промислову орієнтацію. У виробничій структурі помітно високою є частка переробних галузей АПК, легкої та харчової промисловості.

Крім названих галузей спеціалізації, тут розташовані різнопрофільні, в основному трудомісткі галузі: машинобудування та металообробка, в тому числі приладобудування, автомобільна промисловість, різно­манітні сільськогосподарські машини та устаткування, військово-промислове та конверсійне виробництво, а також хімія, нафтохімія (міне­ральні добрива, хімічні волокна, нитки), електроенергетика, промис­ловість будівельних матеріалів, скляні та фарфоро-фаянсові вироби. У регіоні розвинута лісова, деревообробна та целюлозно-паперова про­мисловість, добування окремих кррисних копалин, у тому числі вугіл­ля, нафти і газу, торфу, випуск вузькопрофільних виробів чорної та ко­льорової металургії, фармацевтичної промисловості.