- •Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- •Визначення предмету курсу
- •1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- •1.3 Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
- •1.5. Завдання курсу "Регіональна економіка"
- •Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів
- •2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- •2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил
- •2.4. Фактори розміщення виробництва
- •2.5. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації господарства
- •3.2. Районоутворюючі фактори
- •3.4. Типи економічних районів
- •3.5. Економічне районування і його практичне значення
- •3.6. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- •Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці
- •4.1. Територіальний поділ праці - основа формування економічних районів
- •4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки.
- •Тема 5. Сутність, мета і завдання державної регіональної політики
- •5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •5.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •5.3. Основні цілі державної економічної політики
- •5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •6.1. Сутність механізму і основні важелі реалізації державної регіональної економічної політики
- •6.2. Принципи державної регіональної економічної політики:
- •6.3. Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •7.1. Економіка України як єдиний господарський комплекс
- •7.2. Структура економіки, її сутність
- •7.3. Особливості структурних співвідношень економіки України і напрямки їх удосконалення
- •7.4. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •7.5. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- •Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України
- •8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
- •8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів
- •8.3. Характеристика природноресурсного потенціалу економічних районів
- •8.4. Населення і трудовий потенціал України
- •8.4.1. Роль населення у розвитку господарства України
- •8.4.2. Чисельність і розміщення населення України
- •8.4.3. Регіональні особливості відтворення населення
- •8.4.4. Міграції та їх види
- •8.4.5. Особливості формування та розселення населення
- •8.4.6. Трудові ресурси Державна політика зайнятості працездатного аселення
- •Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси, регіональні особливості їх розвитку і розміщення
- •9.1. Промисловість України і форми її територіальної організації
- •9.2. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення.
- •9.3. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку
- •9.3.1. Паливно - енергетичний комплекс (пек)
- •9.3.2. Металургійний комплекс
- •Металургійні бази України (чорна металургія)
- •2 Донецька 3 Приазовська
- •9.3.3. Хімічний комплекс
- •9.3.4. Лісовий комплекс (лк)
- •9.3.5. Будівельний комплекс
- •9.3.6. Машинобудівний комплекс ( мбк )
- •9.3.7. Агропромисловий комплекс (апк)
- •Структура апк
- •Тваринництво
- •6. Приміський тип господарства (?):
- •Розміщення основних галузей харчової промисловості
- •9 .3.8. Розміщення галузей виробництва товарів народного споживання (тнс) та галузей соціальної сфери
- •9.3.9. Розміщення галузей транспортного комплексу (тк)
- •Автомобільний
- •Тема 10. Економіка України як єдність регіональних систем
- •10.1. Сутність регіональної економіки
- •10.2. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- •10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- •Тема 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку
- •Донецький регіон
- •1. Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Придніпровський економічний район
- •1. Місце і роль Придніпровського економічного регіону в економіці країни
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Східний регіон
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3 Територіальна /галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Центрального регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Поліського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна /галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Подільського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •16.3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Карпатський регіон
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Причорноморського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •18.4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Тема 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція у світові структури
- •12.1. Зез , їхні основні форми
- •12.2. Спеціалізація України в системі мтпп
- •12.3. Проблеми і перспективи розвитку зез
- •Тема 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил України та її регіонів
- •13.1. Проблеми розміщення продуктивних сил України та її регіонів
- •13.2. Стратегічні напрямки розвитку та вдосконалення розміщення продуктивних сил України:
- •13.4. Шляхи підвищення ефективності розміщення продуктивних сил України та її регіонів
- •Модуль 2. Екологія
- •Тема 1. Наукові засади раціонального природокористування
- •Екологія як наука
- •1.2.Стадії взаємодії суспільства і природи. Еволюція принципів природокористування
- •1.3. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
- •1.4. Перспективні напрями раціонального природокористування
- •Тема 2. Екологічний моніторинг та система екологічної інформації
- •2.1. Стан довкілля в Україні
- •2.2.Стандарти і нормативи якості навколишнього середовища
- •2.3. Екологічна експертиза
- •2.4. Екологічний моніторинг
- •2.5. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •2.6. Організація служб охорони довкілля і система екологічної інформації
- •Тема 3. Економічний механізм природокористування та охорони довкілля
- •3.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- •3.2. Економічний механізм охорони довкілля
- •3.3.Економічна оцінка господарської діяльності як інструмент екополітики.
- •Тема 4. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності
- •4.1. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва
- •4.2. Основні напрямки державної екологічної політики України.
- •4.3. Стратегія розвитку галузей господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу
- •4.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 5. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля
- •5.1. Міжнародні ресурси і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля
- •5.2. Міжнародні природоохоронні організації
- •5.3. Напрями участі України в міжнародному співробітництві у сфері охорони довкілля:
- •Література Модуль 1.
- •Модуль 2.
Тема 5. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля
5.1. Міжнародні ресурси і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля.
5.2. Міжнародні природоохоронні організації.
5.3. Напрями участі України в міжнародному співробітництві у сфері охорони довкілля :
5.1. Міжнародні ресурси і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля
Природоохоронні проблеми не мають національних кордонів. Через державні кордони повітряними масами перекидаються десятки тисяч тонн забруднюючих речовин, зокрема сірчаний ангідрид - джерело кислих дощів. Транскордонні ріки, котрі протікають по території кількох держав (зокрема, Дунай, Тиса), також є джерелами перекидання забруднень з однієї країни до іншої. Промислово-виробнича діяльність суміжних країн впливає на стан природи: захворювання лісів, забруднення морів і земельних ресурсів шляхом випадання з димових труб заводів канцерогенних речовин. Широке використання в промисловості та у побуті фреонів руйнує озонний шар всієї планети. Неефективне та наднормативне вирубування лісів, нафтове забруднення Світового океану та масове спалювання органічного палива (транспортними засобами) є причиною порушення газового балансу в атмосфері, збільшення вмісту в ній вуглекислого газу, що призводить до зниження вмісту кисню, а в перспективі може зумовити глобальну зміну клімату та інші негативні наслідки. Таким чином, екологічні міжнародні проблеми вимагають міжнародного співробітництва в їх вирішенні. Переважна більшість природних ресурсів розподіляються вкрай нерівномірно і без взаємовигідного обміну ними жодна країна світу не може нормально розвиватись.
На планеті існує багато міжнародних природних ресурсів, котрі не належать якійсь конкретній країні, а є спільними. Це, насамперед, ресурси Світового океану, що виходять за межі територіальних вод, ресурси атмосферного повітря, Антарктиди та космосу.
При глобалізації розвитку економіки значення Світового океану величезне і невпинно зростає у зв'язку з виснаженням природних ресурсів суші. Світовий океан формує клімат планети, є джерелом атмосферних опадів та поглинає надлишок вуглекислого газу в атмосфері. Внаслідок життєдіяльності океанських рослинних організмів, переважно фітопланктону (сукупність рослин, завислих в повітрі, як правило, мікроскопічних водоростей), утворюється понад 50 % кисню. Риба та інші морські істоти складають 1 % продовольства, що споживається людством.
Океан є зручним транспортним шляхом, що зв'язує країни та континенти, він забезпечує сприятливі умови для відпочинку та туризму.
З шельфів морської зони збільшується видобуток корисних копалин, зокрема нафти, сірки, золота тощо. В перспективі є можливість добувати фосфорити, кам 'яне вугілля та інші ресурси1.
Значення Світового океану як сховища води постійно зростатиме. Морська вода містить понад 60 хімічних елементів. При зменшенні цих елементів на суші доведеться їх видобувати з морських запасів, при цьому особливо заслуговує на увагу здатність морських організмів до концентрації цих речовин у своїх тілах. Наприклад, у водоростях накопичується залізо, йод, в кістках риб - свинець, цинк, мідь тощо. Нині третина кухонної солі, що видобувається в усьому світі, отримується з морської води. З неї видобувають бром, магній. Значні багатства містяться у надрах Антарктиди, які в майбутньому можуть бути використані.
В перспективі більш широко будуть використовуватись як енергетичні, так і матеріальні ресурси космосу.
При використанні міжнародних ресурсів особливо важливими є дотримання міжнародних домовленостей, їх спільне використаннямає супроводжуватись співробітництвом у галузі охорони природи. Вирішення проблем оптимізації природокористування вимагає наявності високого наукового потенціалу, коштів для проведення експериментів, відповідного обладнання, якого багато країн світу не мають.
Найбільші проблеми постають при сумісному використанні запасів риби та мігруючих тварин і птахів, адже вони знаходяться під охороною на території однієї країни, стають об'єктом промислу на території іншої. Ця проблема водночас є екологічною і економічною, оскільки країна-споживач отримує додатковий прибуток за рахунок того, що країна-охоронець витрачає кошти на охорону і відмовляється від здобичі заради збереження гаснучого виду. Це призводить до політичної напруженості у стосунках між країнами. Недопущенню таких конфліктів має сприяти прийняття відповідних двосторонніх угод.
Проблемою, що вимагає міжнародного співробітництва та домовленостей, є забруднення міжнародних та міжнаціональних ресурсів. У навколишньому просторі за останні роки значно зросла кількість відходів земного походження - контейнерів зі сміттям, відпрацьованих ядерних відходів тощо, котрі спричиняють труднощі в роботі астрономів, зв'язківців, метеорологів, підвищують небезпеку космічних польотів.
Космічна техніка завдає значної шкоди озоновому шару.
Проблемою є забруднення Світового океану нафтою, промисловими стічними водами, побутовими відходами з кораблів, затонулими реакторами і боєзарядами атомних підводних човнів. Існування всієї біосфери залежить від того, чи зможуть люди запобігти початку атомної, бактеріологічної, хімічної та екологічної воєн, які можуть викликати незворотні екологічні зміни.
Порушення екологічної рівноваги завдає величезної шкоди генофонду всього живого, зокрема людини. Тому проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони довкілля набула глобального значення. Назріла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які б забезпечували розумне і раціональне використання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли б збереженню екологічної рівноваги.
Вирішення проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва на двосторонній і багатосторонній основах. Формою такого співробітництва є організація наукових і практичних зустрічей, створення міжнародних організацій, які б координували спільні зусилля з охорони природи та укладання офіційних договорів і угод з цих проблемних питань.
Важливими документами в міжнародних природоохоронних відносинах є:
Всесвітня Хартія охорони природи, котра проголосила та взяла під захист право всіх форм життя на виживання;
Конвенція про заборону воєнного та ворожого використання засобів впливу на природне середовище;
Декларація про оточуюче людину середовище, котра є зведенням основних принципів міжнародного співробітництва;
Конвенція про біологічну різноманітність;
Конвенція про зміну клімату;
Конвенція про боротьбу зі спустелюванням.
Особливе значення має головний документ, прийнятий ЮНСЕД, (Програма ООН з навколишнього середовища, створена у 1973 р.) -«Порядок денний на XXI століття» - всесвітній план дій щодо сталого розвитку, під котрим слід розуміти таку модель соціально-економічного розвитку суспільства, коли життєві потреби людей будуть задовольнятись з урахуванням прав майбутніх поколінь на життя в здоровому та невиснаженому природному середовищі. Досягнення сталого розвитку неможливе без справедливого використання ресурсів природи, боротьби з бідністю, з одного боку, та неприпустимими розкошами - з іншого.