2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону

Й Мінерально-сировинні ресурси. У регіоні вдало поєднуються рівнинна поверхня, сприятливий кліматичний режим, родючі ґрун­ти, значні запаси корисних копалин. У Полтавській і Харківській обл. виявлені багаті залізорудні родовища, серед яких вирізняється Кре­менчуцьке, але важливе значення для регіону і країни мають ресурси паливної галузі.

Особливо важливий нафтогазоносний район знаходиться у Дніпровсько-Донецькій западині. Тут розташована одна з найбагатших на нафту і газ областей України - Полтавська. На базі наявних родовищ створено паливно-енергетичний комплекс і здійснюється забезпечення сировиною ряду галузей органічної хімії. Багаті родо­вища газу є у Харківській області, а саме: Шебелинське, Єфремівське, Пролетарське, Західно-Сосновське, Кегичівське.

У регіоні видобувають 83 % природного газу всієї України. З ро­довищ, що експлуатують, видобувається: нафта з конденсатом - 65,7 % від видобутку в Україні, залізна руда -14 %, абразивна сировина -91,1 %, скляна сировина - 44 %.

Наявність потужної промисловості в регіоні супроводжується знач­ним споживанням електроенергії. Серед галузей промисловості найбільш енергомісткими є машинобудування і металообробка, які споживають 28,5 % всієї електроенергії. Велику кількість електрое­нергії споживає житлово-комунальне господарство регіону - 29,9 %. Найпотужніша серед теплових електростанцій - Зміївська ДРЕС (2,4 млн. квт\г).

У регіоні є відкриті родовища фосфоритів у Харківській і Сумській обл., є поклади кам'яної солі (Сумська обл.), каоліну, кварцових та скляних пісків, крейди, мергелю, вапняків, глин для виробництва будівельних матеріалів.

Земельніресурси. Сільгоспугіддя займають 15,1 % від сільсько­господарських угідь України. У регіоні переважають чорноземи, цінні і родючі ґрунти. На півночі виділяються мало- і середньогумусні чорноземи, які менш родючі, а також підзолисті і болотні ґрунти. Висо­коврожайні чорноземні ґрунти, сприятливі кліматичні умови дають змогу регіону зайняти в Україні важливе місце у виробництві товар­ного зерна, зокрема пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, соняш­нику; розвивати овочівництво і садівництво, м'ясомолочне і м'ясне тваринництво. Розораність ґрунтів становить 80,4 % від загальної площі сільгоспугідь. Розвиток сільського господарства базується на раціональному використанні великих площ ріллі та природних кор­мових угідь.

Водні ресурси. Серед річок найбільше народногосподарське значення мають Дніпро з Кременчуцьким водосховищем, Дніпродзержинське і Червоноармійське водосховища. Решта річок невеликі, маловодні: Ворскла, Сіверський Донець (верхня течія), Десна, Сула, Псьол, Хорол.

Відомі джерела мінеральних вод у Полтавській (Миргородське, Гоголівське) і Харківській (Березівське) обл.

На річці Сіверський Донець знаходиться Печенізьке водосхови­ще, а на річці Оскол - Краснооскольське. Ці річки використовуються для водопостачання промислових підприємств, а також для розвитку сільського господарства.

Водні ресурси забезпечують господарську діяльність Полтавської і Сумської областей, у Харківській запаси води недостатні.

Лісові ресурси. Ліси в регіоні займають 10 % території, зокре­ма в Сумській - 15 %, Харківській - 9,4 %, Полтавській - 6,6 %.

Переважають змішані ліси: сосна з дубом та інші листяні породи у поліській частині. Для лісостепу характерні листяні ліси - грабово-дубові та липово-дубові.

Однак з метою захисту ґрунтів від ерозії та потреб в лісодеревині потрібно заліснювати територію майже удвічі. Це проблема, яка ви­магає часу, довготермінова, але від неї не варто відступати, потрібно мати цілеспрямовану програму для стратегічної перспективи.

Рекреаційні ресурси. У регіоні є сприятливі кліматичні умови, мальовничий ландшафт, достатньо густа мережа річок, мінеральні води, ліси, пам'ятники садово-паркового мистецтва, які визначають достатній рекреаційний потенціал для організації оздоровлення і відпочинку людей.

Як уже зазначалось, у регіоні є 11 розвіданих родовищ мінераль­них вод, 10 з них експлуатуються. їх щорічний видобуток - 0,5 млн. м³. Регіон багатий природними рекреаційними ресурсами - це Поліські ландшафти на півночі, долини чисельних річок, музеї Пол­тави, художня кераміка в Опішні, живописні села Великі Сорочинці, Диканька та ін.

Демографічний потенціал. Як і по Україні в цілому, загальна чисельність населення у регіоні скорочується, в тому числі знижується чисельність і трудових ресурсів. Національний склад населення ре­гіону неоднорідний. Українці становлять 79,1 %, росіяни - 18,4 %.

У містах Східного економічного регіону проживає 65,9 % насе­лення, що на 2 % менше, ніж в цілому по Україні. Найбільш урбанізованою є Харківська область - 79,2 %. Тут склалася одна з найбільших міських агломерацій України - Харківська. Найнижча частка міського населення в Полтавській області - 57,4 %.

Відносно висока частка сільського населення в регіоні пояснюється наявністю інтенсивного сільського господарства, в якому переважають трудомісткі галузі рослинництва і тваринництва. В цілому в ре­гіоні, як і в кожній області зокрема, від'ємний природний приріст населення (в Полтавській - 4,9 %, Сумській - 5,3 %, Харківській -4,1 %). Особливо загрозливе становище у сільських поселеннях ре­гіону. В селах Полтавщини від'ємний приріст - 10,7 %, Сумській області - 13,7 %, Харківській - 8,6 %. Високим є відсоток населення старших вікових груп у сільській місцевості. Найбільша частка лю­дей пенсійного віку у Сумській області (25 % від усього населення).

Трудовий потенціал. Трудовими ресурсами регіон, в основно­му, забезпечений. У регіоні сформувався ринок праці, який можна оха­рактеризувати як диференційований по областях, за основними тенденціями розвитку. Зокрема для Полтавської та Сумської областей ха­рактерними ознаками є трудодепресивність та застійність. Для ринків цього типу головним чинником успішного розвитку є стабілізація сільськогосподарського виробництва та пов'язаних з ним переробних виробництв, розвиток соціальної інфраструктури села за допомогою прямих державних інвестицій, забезпечення еквівалентного товарообміну між містом та селом, а також розвиток трудомістких галузей промисловості - легкої і неметаломісткого машинобудування. Покра­щення ситуації на ринку праці в регіоні є можливим за умови поширення перекваліфікації та підвищення професійнофахових властивос­тей потенційних учасників виробництва, збільшення мобільності ро­бочої сили.

Науково-технічний потенціал. Особливу роль у розвитку на­уки і техніки відіграє потенціал наукових закладів Харкова. Наукові дослідження в регіоні ведуться у 265 науково-дослідних та проектно-конструкторських організаціях.

Не дивлячись на значне скорочення кількості науковців (близько 46 % до рівня 1990 р.), у регіоні виконується великий обсяг науково-технічних розробок, які складають близько 17% від усіх обсягів наукових робіт по Україні. Ці дані говорять про високий рівень терито­ріальної концентрації науково-технічної дослідної діяльності регіо­ну. Головними завданнями наукової сфери Східного економічного регіону є забезпечення підприємств високими технологіями для підвищення обсягів, якості асортименту конкурентоспроможності про­дукції Національного товаровиробництва.

Виробничий потенціал. У структурі Східного економічного регіону основні виробничі фонди становлять 44,6 %, у сільському господарстві - 24,2 %, що дещо менше ніж в середньому по Україні (відповідно 50 % і 26,9 %).

Галузева структура основних невиробничих фондів регіону також вирізняється серед аналогічних по Україні. Так, у житлово-комуналь­ному господарстві в регіоні зосереджено 58,2 % фондів, у галузі охорони здоров'я, фізкультури і соціального забезпечення - 5,8 %, куль­тури і мистецтва - 2,1 %.

Вартість промислово-виробничих основних фондів регіону ста­новить 11,7 % від відповідного показника по Україні. Однак треба зазначити, що в регіоні спостерігається значне старіння основних ви­робничих фондів. Коефіцієнт їх оновлення дуже низький (0,03 - 0,05) і вимагає значного прискорення оновлення виробничого потенціалу.