3.2. Економічний механізм охорони довкілля

Економічний механізм природокористування і охорони навколишнього середовища - це система організаційних і економічних заходів з використання, відтворення, обміну й охорони природних ресурсів.

Метою економічного механізму є узгодження економічних і екологічних інтересів суспільного виробництва. Основні принципи економічного механізму:

- платність: природні ресурси в процесі виробництва використовуються виключно за плату;

- наукова обґрунтованість - розумне поєднання екологічних і економічних інтересів суспільства, які забезпечують реальні гарантії прав людини на здорове і сприятливе для життя навколишнє середовище;

- економічна відповідальність: природокористувачі повинні відшкодувати збитки, завдані природному середовищу, здоров'ю людей і майну в результаті здійснення екологічних правопорушень;

- господарський розрахунок - узгодження екологізації виробництва на кожному конкретному підприємстві з його економічною ефективністю, прибутковістю.

Останнім часом набуває розвитку ринкове регулювання природокористування, економічна основа якого - перехід до різноманітних форм власності, у тому числі й на природні ресурси. В нашій країні цей метод тільки починає розвиватися. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що ринкові методи розв'язання екологічних проблем мають поєднуватись з державним регулюванням. Завданням держави є створення таких умов діяльності підприємств, за яких вони

- були б змушені займатися природоохоронною діяльністю (адміністративний вплив: встановлення норм, стандартів, правил природокористування та планових показників підприємств з охорони довкілля і контролі за їх виконанням; за порушення наступає відповідальність у вигляді адміністративних стягнень, сплати штрафів, зняття з посади та аж до тюремного ув'язнення).

- були б матеріально зацікавлені займатися природоохоронною діяльністю (механізм економічного стимулювання: за допомогою цін, платежів, податкових пільг та покарань підприємства зацікавлені у реалізації заходів природокористування та дотримання природоохоронного законодавства).

Адміністративні та економічні методи між собою взаємопов'язані, найкращих результатів досягають при розумному поєднанні економічної зацікавленості з ефективним контролем та позаекономічним

Елементи економічного механізму охорони довкілля:

- облік природних ресурсів і контроль раціональності їх використання (складання їх кадастру),

- планування, регулювання (податки, платежі і фінансування),

Лімітування природокористування.

Плата за природокористування. З метою більш дбайливого використання природних ресурсів та відшкодування державі частини витрат на охорону та відновлення природних ресурсів у другій половині 50-х років поступово вводиться плата за окремі види ресурсів, що вилучаються з природи. На початку 90-х років запроваджується плата за природо користування - плата практично за всі природні ресурси, за забруднення довкілля, розміщення в ньому відходів та інші види впливів. При цьому плата за понадлімітне використання та забруднення в декілька разів перевищує плату за використання та забруднення у межах встановлених лімітів (нормативів).

Фінансування - виділення коштів на чітко визначені природоохоронні заходи. Джерела фінансування: бюджетні кошти, власні кошти підприємств, банківські кредити та різні екологічні фонди.

Створення цільових екологічних фондів за рахунок платежів підприємств за природокористування, надання матеріальної допомоги суб'єктами господарювання та відповідних коштів інших джерел. Крім цього, підприємства можуть робити внески у фонди екологічного страхування. Отримані кошти використовуються на проведення невідкладних та дорогих природоохоронних заходів.

Матеріальне стимулювання - забезпечення зацікавленості і вигідності для підприємства та його працівників природоохоронної діяльності. При цьому передбачається застосування не лише заохочування, але й відповідальності у вигляді покарань:

- встановлення податкових пільг (сума прибутку, з котрого стягується податок, зменшується на величину, що повністю або частково відповідає природоохоронним видаткам);

- звільнення від оподаткування екологічних фондів та природоохоронного майна;

- пільгове кредитування, встановлення підвищених норм амортизації, встановлення заохочувальних цін і надбавок за екологічно чисту продукцію)

- застосування заохочувальних цін та надвишок на екологічно чисту продукцію;

- пільгове кредитування підприємств, котрі ефективно здійснюють охорону довкілля (зниження процента за кредит або безпроцентне кредитування);

- запровадження спеціального додаткового оподаткування екологічно шкідливої продукції та продукції, що виготовляється із застосуванням екологічно небезпечних технологій;

- економічна відповідальність (адміністративна і цивільно-правова), штрафи за екологічне порушення встановлених нормативів.