- •Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- •Визначення предмету курсу
- •1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- •1.3 Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
- •1.5. Завдання курсу "Регіональна економіка"
- •Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів
- •2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- •2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил
- •2.4. Фактори розміщення виробництва
- •2.5. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації господарства
- •3.2. Районоутворюючі фактори
- •3.4. Типи економічних районів
- •3.5. Економічне районування і його практичне значення
- •3.6. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- •Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці
- •4.1. Територіальний поділ праці - основа формування економічних районів
- •4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки.
- •Тема 5. Сутність, мета і завдання державної регіональної політики
- •5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •5.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •5.3. Основні цілі державної економічної політики
- •5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •6.1. Сутність механізму і основні важелі реалізації державної регіональної економічної політики
- •6.2. Принципи державної регіональної економічної політики:
- •6.3. Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •7.1. Економіка України як єдиний господарський комплекс
- •7.2. Структура економіки, її сутність
- •7.3. Особливості структурних співвідношень економіки України і напрямки їх удосконалення
- •7.4. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •7.5. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- •Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України
- •8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
- •8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів
- •8.3. Характеристика природноресурсного потенціалу економічних районів
- •8.4. Населення і трудовий потенціал України
- •8.4.1. Роль населення у розвитку господарства України
- •8.4.2. Чисельність і розміщення населення України
- •8.4.3. Регіональні особливості відтворення населення
- •8.4.4. Міграції та їх види
- •8.4.5. Особливості формування та розселення населення
- •8.4.6. Трудові ресурси Державна політика зайнятості працездатного аселення
- •Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси, регіональні особливості їх розвитку і розміщення
- •9.1. Промисловість України і форми її територіальної організації
- •9.2. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення.
- •9.3. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку
- •9.3.1. Паливно - енергетичний комплекс (пек)
- •9.3.2. Металургійний комплекс
- •Металургійні бази України (чорна металургія)
- •2 Донецька 3 Приазовська
- •9.3.3. Хімічний комплекс
- •9.3.4. Лісовий комплекс (лк)
- •9.3.5. Будівельний комплекс
- •9.3.6. Машинобудівний комплекс ( мбк )
- •9.3.7. Агропромисловий комплекс (апк)
- •Структура апк
- •Тваринництво
- •6. Приміський тип господарства (?):
- •Розміщення основних галузей харчової промисловості
- •9 .3.8. Розміщення галузей виробництва товарів народного споживання (тнс) та галузей соціальної сфери
- •9.3.9. Розміщення галузей транспортного комплексу (тк)
- •Автомобільний
- •Тема 10. Економіка України як єдність регіональних систем
- •10.1. Сутність регіональної економіки
- •10.2. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- •10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- •Тема 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку
- •Донецький регіон
- •1. Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Придніпровський економічний район
- •1. Місце і роль Придніпровського економічного регіону в економіці країни
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Східний регіон
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3 Територіальна /галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Центрального регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Поліського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна /галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Подільського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •16.3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Карпатський регіон
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Причорноморського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •18.4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Тема 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція у світові структури
- •12.1. Зез , їхні основні форми
- •12.2. Спеціалізація України в системі мтпп
- •12.3. Проблеми і перспективи розвитку зез
- •Тема 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил України та її регіонів
- •13.1. Проблеми розміщення продуктивних сил України та її регіонів
- •13.2. Стратегічні напрямки розвитку та вдосконалення розміщення продуктивних сил України:
- •13.4. Шляхи підвищення ефективності розміщення продуктивних сил України та її регіонів
- •Модуль 2. Екологія
- •Тема 1. Наукові засади раціонального природокористування
- •Екологія як наука
- •1.2.Стадії взаємодії суспільства і природи. Еволюція принципів природокористування
- •1.3. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
- •1.4. Перспективні напрями раціонального природокористування
- •Тема 2. Екологічний моніторинг та система екологічної інформації
- •2.1. Стан довкілля в Україні
- •2.2.Стандарти і нормативи якості навколишнього середовища
- •2.3. Екологічна експертиза
- •2.4. Екологічний моніторинг
- •2.5. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •2.6. Організація служб охорони довкілля і система екологічної інформації
- •Тема 3. Економічний механізм природокористування та охорони довкілля
- •3.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- •3.2. Економічний механізм охорони довкілля
- •3.3.Економічна оцінка господарської діяльності як інструмент екополітики.
- •Тема 4. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності
- •4.1. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва
- •4.2. Основні напрямки державної екологічної політики України.
- •4.3. Стратегія розвитку галузей господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу
- •4.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 5. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля
- •5.1. Міжнародні ресурси і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля
- •5.2. Міжнародні природоохоронні організації
- •5.3. Напрями участі України в міжнародному співробітництві у сфері охорони довкілля:
- •Література Модуль 1.
- •Модуль 2.
1.2.Стадії взаємодії суспільства і природи. Еволюція принципів природокористування
У взаємодії суспільства і природи розглядають 3 стадії:
І стадія (тип соціуму «привласнюючий») тривала 2-3 млн років від появи перших людей до виникнення близько 40 тис. років тому сучасного людського виду Ното Sаріепs: задоволення життєвих потреб за рахунок споживання природних ресурсів довкілля (сонячне випромінювання, рослинний і тваринний світ та природні ландшафти). Взаємодія обмежувалась біологічним обміном речовин, рівновага в довкіллі майже не порушувалась.
ІІ стадія (тип соціуму «виробничий»). Розвиток виробництва металів, тканин, кислот, фарб, скла, пороху, хімічних речовин, продуктів харчування, обробка шкіри тощо → рідкі й газоподібні відходи. Не знаючи закономірностей природи і порушуючи їх, людина не уявляє згубних наслідків «перемоги» над природою → виснаження ресурсів, забруднення довкілля. Знищення багатьох видів флори й фауни, деградація природних систем. Суттєвий вплив на довкілля, антропогенний вплив зростає з розвитком суспільства, але реакція довкілля ще не досягла глобальних масштабів.
ІІІ стадія (тип соціуму «творчий» - Homo creatur). Різкий стрибок у розвитку науки, техніки й виробництва. Промислові технології перетворюються на частину довкілля – людина перетворює природні умови. Нові речовини й матеріали, що не залучаються до біологічного кругообігу, мутагенні й канцерогенні - по трофічним ланцюгам → в організм людини. Наслідки людської діяльності за масштабами впливу стали потужнішими за стихійні лиха → довкілля непридатне до життя. Зміни в довкіллі досягли глобальних масштабів і стають незворотними → значення екології.
Принципи природокористування.
Тривалий час природокористування (ПК) велося настільки нераціонально, начебто всі природні ресурси планети невичерпні. При цьому з довкілля вилучалося набагато більше природних ресурсів, ніж було необхідно, і використовували їх не повністю – головним принципом ПК був економічний принцип – досягнення максимального результату господарювання за мінімальних витрат → антропогенні порушення в екосистемі призвели до величезних економічних й екологічних втрат.
Цей принцип не змінювався впродовж тисячоліть → у XVI - XVII ст.: зростання промислового виробництва - машинно-індустріальний розвиток, використання металів → величезна кількість енергії, палива → в XX ст. мінеральні ресурси, які накопичувалися на планеті впродовж мільйонів років, перебувають на межі вичерпності →
→Еколого-економічний принцип – максимально можлива економічна вигода при мінімальному збитку для довкілля: будь-який об'єкт або явище слід розглядати в нерозривному зв'язку з довкіллям. А.К. Запольський: "економічне те, що екологічне". Господарювання спрямоване на споживання природних ресурсів, їх відтворення, захист довкілля від забруднення та руйнування.
Умови еколого-економічного господарювання:
- мінімальні витрати природних ресурсів;
- обґрунтовані життєві потреби людського суспільства (самообмежувальне споживання для задоволення обгрунтованих життєвих потреб);
- мінімальна шкода довкіллю: таке господарювання, за якого утворюється мінімальна кількість розсіюваних і невідновних відходів у антропогенному ресурсному циклі. Всі відходи мають включатися у біогеохімічні цикли природного колообігу речовини та енергії. Необхідно визначити граничні межі цих трьох умов для розрахування обґрунтованих гранично допустимих екологічних навантажень (ГДЕН) на екосистему → визначення завдань РПК. Сьогодні ГДЕН залишаються невизначеними, а екологічна криза поглиблюється прямо пропорційно зростанню потреб суспільства. Розрахунок ГДЕН здійснюють на основі гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин у довкіллі (воді, повітрі, грунті). Розрахункові показники не повинні перевищувати встановлені санітарні норми.
Внаслідок антропогенної діяльності у довкілля надходить величезна кількість забруднюючих речовин, що негативно впливають не тільки на окремі живі організми, а й на всі біоценози, що тісно пов'язані між собою, складаючи трофічні ланцюги. Шкідлива дія одних полютантів накладається на шкідливу дію інших, у результаті сумарний ефект значно збільшується. Деякі шкідливі полютанти мають кумулятивний характер: при постійній дії невеликих доз їх негативний вплив на здоров'я людей поступово збільшується і призводить до різних захворювань. У трофічному ланцюгу полютанти переходять від однієї ланки до іншої → значне їх накопичення і збільшення (в тисячі і навіть десятки тисяч разів) концентрації на вершині екологічної піраміди, де знаходиться людина.
Еколого-економічне господарювання в умовах природної рівноваги вимагає від суспільства контролю за його розвитком. Екологічне навантаження на екосистему внаслідок антропогенної діяльності не має перевищувати її регенераційної здатності, рівня науково обгрунтованого ГДЕН в умовах динамічної природної рівноваги.
Отже, раціональне природокористування визначається умовами збалансованої взаємодії людського суспільства з природними біоценозами. Нераціональна антропогенна діяльність → порушення динамічної рівноваги геоекосистеми → величезні економічні збитки. Якщо не вжити кардинальних заходів щодо захисту природи і раціонального використання ресурсів, то екологічна криза сучасності загрожує перерости в екологічну катастрофу, яка спричинить загибель сучасної цивілізації.1 Економічна система, спрямована тільки на споживання природних ресурсів, є необгрунтованою, неефективною і може призвести до непередбачуваних наслідків. При збільшенні масштабів виробництва розрив між руйнуванням довкіллям і спробами його подолання збільшується →
→Соціоекологічний принцип – максимальна вигода при збереженні динамічної рівноваги в екосистемі (величина антропогенного навантаження нижча, ніж гранично допустима; вона не перевищує регенеративної здатності екосистеми урівноважене ПП, коли суспільство контролює свій розвиток).
Концепція стійкого розвитку – розвиток суспільства з урахуванням інтересів майбутніх поколінь обмеження споживання (розумні обсяги споживання), природовідповідальність (передбачення та запобігання негативних наслідків антропогенного впливу на довкілля).